Зрада…

Зрада

Зрада  Кого ми називаємо зрадником? Останнім часом це слово дуже часто звучить на адресу політиків, які нехтують партійними інтересами й нерідко змінюють свої державно-національні погляди заради власної вигоди. Однак зрадник – це не лише той,  хто порушує вірність у спільній справі,  дружбі чи коханні. Можна зрадити й себе, свої переконання, ідеали, мрії, і навіть свою Батьківщину.

Чому людина зраджує? Чому вона здатна брехати тим, хто їй довіряє?  У всі часи зрадників засуджували, зневажали, карали. Та й чи заслуговує зрадлива людина, яка заради власної користі здатна знехтувати іншими, на лояльне ставлення? Мені здається, що ні. Однак я вважаю, що не можна категорично таврувати когось ганьбою. Передусім слід розібратися в мотивах, якими керується людина, що пішла на такий вчинок. Історія знає численні випадки несправедливого засудження і покарання людей, які насправді не зраджували, а навпаки намагалися довести свою вірність.

Я вважаю, що людські вчинки не завжди піддаються однозначному трактуванню. Підносячи або засуджуючи людину, слід глибше проананалізувати причину її поведінки, розібратися в ситуації. Крім того, не слід нав’язувати свою думку про когось оточуючим.

На мою думку, передусім варто дбати про те, щоб тебе самого ніхто не міг назвати зрадником. Зраджувати інтереси, а особливо довіру інших ницо і негідно. А хто захоче називатися негідником? Ніщо не зможе повернути чи компенсувати тобі чесного імені, яке ти втратиш, зрадивши. Ось чому слід розуміти, що зрада – справа, не варта втрати чистого сумління.