І раптом світ – з ніг на голову…

Пустота

ПустотаПриручити і викинути? Свідомо чи ні?
Неймовірно боляче…
Пустота. Немає емоцій, слів, бажання говорити, дихати, відчувати. Важко. Незрозуміло.
Чому ти так зі мною?

Я завжди знала, що світ круглий. Людина закохується в тебе,ти відповідаєш їй взаємністю. У вас все ідеально. Ти – центр всесвіту, сенс життя. І раптом, в один прекрасний момент – ти розумієш, що не можеш відповісти взаємністю. Ви розходитесь. Ти щаслива, можливо, не зовсім, але на душі з’яваляється спокій. А він – втрачає відчуття реальності, губиться серед здогадок, страждає. Некомфортно – але зовсім не боляче.

Я давно чекала відповіді. Очікувала, що хтось точно так само поступить зі мною.. Не знала що настільки швидко, настільки неочікувано. Як ніж в спину.
Ти з самого початку знав що мені подобається у хлопцях. Ти став таким. Самодостатній, турботливий, щирий, хазяїн свого слова. Я нікого так не слухала як тебе. Ти сказав – я зробила. Я! Категорична, до божевілля вперта, але я слухала тебе. Потикала твоїм примхам. Ти закохав мене у себе. Так просто. Так неочікувано…

І тепер коли я вся твоя,коли ти став моєю опорою,моїм стимулом прокидатися зранку – ти просто вбив мене. Я довірилась тобі. Повністю. До останньої краплини,до останнього подиху. А тобі це все не потрібне. Тобі зовсім не потрібна я із своїм чудернацьким світом,просто не потрібна.

Чому так раптово? Ти приручив мене, а потім ніби не помітив цього. Френдзона – популярне слово в сучасному світі, яке я зовсім неочікувала відчути на собі. Ти поруч, ти щирий, але ти не мій. Я ще одна подруга, якій можна відкритись, з якою можна поговорити, але яка ніколи не стане коханою дівчиною.

Немає сліз, страху, є тільки пустота, яка ніби виїдає тебе з середини. Немає стимулу прокидатися зранку з хорошим настроєм. Немає стимулу прокидатися..