“Жінка, що проживає життя із заплющеними очима”

“Жінка, що проживає життя із  заплющеними очима” Матіос Марія. Щоденник страченої. – Львів: ЛА «Піраміда», 2005. – 192с.

Марія Матіос народжена на Буковині. Живе і працює в Києві. Особливої атестації не потребує, бо сьогодні це одна з найпопулярніших українських письменниць. Її книги друкуються великими накладами (зокрема, наклад «Солодкої Дарусі» наразі сягнув 100-тисячної позначки), видавці змагаються за її рукописи, її проза активно перекладається («Нація» перекладена польською та російською мовами, «Солодка Даруся» – російською). У 2005 р. отримала Національну премію ім. Т. Шевченка за роман «Солодка Даруся».

“Щоденник страченої” Марії Матіос є щоденником не лише за суттю: він навіть виданий у формі щоденника. А на початок винесені короткі речення-думки, які зустрічаються у самому «Жіночому літописі». Їх багато, але особисто мені у вічі кинулось три вислови, більше схожі на афоризми, ніж на частину цілісного тексту.

«Жінка проживає життя з очима заплющеними.» І справді ці слова стосуються не лише головної героїні роману та власниці щоденника. У цій фразі кожна жінка може знайти щось рідне для себе. Перш за все те, що речі сердечні є набагато важливішими за світ матеріальний. Героїня роману Ковальчук Лариса Михайлівна веде щоденник з сімнадцяти років, але про її захоплення, мрії та життєві позиції ми нічого дізнатись не можемо. Щоденник присвячений суто особистим трагедіям. В якійсь мірі це крик душі.

Лариса закохана у чоловіка, який займає високу посаду і є відомою особистістю. Він одружений. Це кохання стає її порятунком на схилі років. І водночас початком кінця.

У «Щоденнику страченої», означеному як психологічна розвідка, письменниця ніби тримає в руках лазерний скальпель нейрохірурга, і водночас з притаманною їй прискіпливістю адвоката досліджує внутрішню драму закоханої людини.

Історію пристрасті – як пік приватної насолоди й водночас невидимий, але прямий шлях до трагедії багатьох -вона розкриває з не меншою скрупульозністю, ніж розкрила історичну драму в попередньому романі «Солодка Даруся».

Марія Матіос у «Щоденнику страченої» демонструє елементи психологічного триллера, в якому органічно поєднано сюжет і потік свідомості, детективність розповіді і новелістичний фінал, тілесну чуттєвість і психоаналітику.

Ваша Ю.

Народилась неважливо коли, але жаль, що не восени. Люблю жовте листя, мокрі лавки, львівську бруківку і червоні доріжки на сходах. Люблю життя, і чекаю на взаємність. Не вірю в гороскопи, не вірю в долю, вірю в себе.
  • Книжку, звичайно, читати не буду, але не можу не зазначити, що стаття написана, на мій погляд, дуже професіонально.
    Так тримати!

  • TasiaLviv

    солодку дарусю читав…. а щоденник страченої неодмінно почитаю) зачепило
    спасибі Ю.!

  • Миколо, книжечка зовсім не товста,має гарне оформлення ( на кожній сторінці розмальовані леза), тому читається легко! раджу таки переглянути)

  • Тарасе, спасибі)

  • тримав цю книгу в руках, але подарував її, не прочитавши :)

  • Jana17

    Цю книгу потрібно не просто читати. Її потрібно відчувати.

    • Не читав та думаю, що книга налаштовує на необхідне сприйняття в процесі читання.