Галицький лицар – Юзьо Обсерватор

Юзьо Обсерватор

Юзьо ОбсерваторНеоднозначне ставлення в суспільстві сформувалося до українського журналіста, письменника, редактора газети «PostПоступ» – Юрія Винничука. Дуже часто йому закидають неадекватну поведінку і порушення усіх можливих норм моралі. Але чи це насправді так чи ні потрібно ще з`ясовувати.

Колись Юрія Винничука називали «чемодан», а все через те, що в його голові знаходяться гори інформації. Він може створити міф і успішно його розвінчати. Сам журналіст називає це «все, чого не знали і боялися запитати». Сьогодні Юрій Винничук відомий також під псевдонімом Юзьо Обсерватор, який періодично рятував його в критичних ситуаціях.

Він є начебто «скандальним» журналістом, часто має проблеми з владою. Лише за епоху Кучми на Юрія Винничука було подано більше 50 судових позовів. У січні 2012 року комуніст Леонід Грач подав до суду на нього за вірш «Убий під….а». Але це не заважає Юзю творити дальше, не лякає ні громадська думка, ні утиски влади. Для нього головним є любов до України. Завдяки яскравій «езопівській» мові може гостро описати реальну ситуацію у державі, розкритикувати політиків за їхні вихватки. Інший бік особистості Юрія Винничука як журналіста і головного редактора, це те чи не порушує він етичні засади журналістики і чи дійсно його можна назвати професіоналом.

Частенько матеріали журналіста наскрізь просочені іронією, сарказмом, злісними метафорами, подекуди расизмом («Кров Москаля»), українськими народними матюками («Де не плюнь – там наш хрунь»), він часто пхає носа в життя політиків («Губернаторські труси»). До особистого життя простих людей Юрій Винничук ставиться з повагою. Все ж таки політики це публічні люди і їхню діяльність потрібно висвітлювати, а якщо вони не справляються з обов’язками, не виконують обіцянок, – то нехай не дивуються чому їх критикують і висміюють, може хоч нарешті стануть гідними представниками держави, а не посміховиськом. Тож, все таки, у цьому аспекті Юрія Винничука можна вважати більшим професіоналом, ніж де яких інших, що продаються і замість того, щоб ставити владу на місце, захищати націю і культуру – пишуть замовні матеріали («джинса»). При цьому багато з них вважають, що так правильно.

Та насправді журналіст має бути сміливим, як сторожовий пес стояти на варті суспільного порядку, охороняти благополуччя держави. Сьогодні є багато працівників ЗМІ, що забувають своє призначення і вступають до лав роботів, не мають власної думки. Так, звичайно, Юрій Винничук не претендує на роль кращого інформаційного журналіста, не працює за всіма стандартами журналістики. Але його дрібні порушення не є такими серйозними. Набагато важливішим є те, що йому вдається достукуватися до свідомості людей. Якби таких радикальних журналістів було більше, то наша нація давно б проснулася і навела порядок у свої домівці. Тому влада і не любить Юрія Винничука, їй не потрібні люди, що можуть протистояти їй, уміють думати, аналізувати, а також пишуть конструктивну критику, яка відображає реальність в суспільстві.

Для всіх політиків він придумує своєрідні прізвиська, які яскраво характеризують їхню особистість, наприклад Ганця Херман – Анна Герман, Яник – Віктор Янукович, дєдушка Азаров – Микола Азаров, Вадім Калєснічєнка – Вадим Колісниченко. Жодна реформа не проходить повз Юрія Винничука, уміло описує всі негативні сторони з їхніми отруйними наслідками. Щодо расизму, то найпоширеніше явище, це ненависна московщина, яку журналіст просто не може сприймати спокійно. Москалями він найчастіше називає українців, що забувають хто вони, знищують рідну мову, культуру. А звичайних росіян не ображає, головне, щоб не займалися шовінізмом, щодо нашої нації. Тому і саме поняття расизму у творчості Юрія Винничука є відносним, адже українців часто привселюдно називають хохлами, нацією рабів, знищують символіку.

Звичайно, не всі можуть однаково сприймати творчість Юрія Винничука, але те, що у ній присутній оригінальний підхід до написання матеріалів, авторська громадянська позиція, розвінчання культу влади – робить його автором особливим, прогресивним у своїх поглядах.

  • Ага Юзьо крутий. А Винничук – письменник взагалі геніальний, як на мене.

    • Lera

      Він оригінальний, вартий уваги!