Втрати.com

Втрати.com

Багато хто з читачів інтернет-журналу просто не уявляє собі життя без Інтернету. Так, він приніс нам багато чого нового, зробив зручнішим спілкування з близькими людьми, в прямому розумінні слова відкрив нам цілий світ. Але прихід Інтернету не завжди означав придбання чогось нового, з ним пов’язані і втрати.

Так що ж ми втратили?

Знання географії. GPS та Інтернет-мапи повістю звільнили нас від запам’ятовування місцевості.

Пам’ять. Навіщо щось запам’ятовувати, якщо під рукою дивовижний Google?

Повага до лікарів та інших професіоналів. Полиставши купу блогів, переглянувши десяток форумів, ми приходимо до лікаря і говоримо про свою болячку, а також власний діагноз і методи лікування.

Повага до істориків і наукових працівників. Будь-якого історика ми легко можемо перевершити, маючи під рукою Вікіпедію.

Пунктуальність. Трохи не пов’язане з Інтернетом, але написати вважаю потрібним. З появою мобільних телефонів, ми починаємо забувати про пунктуальність, адже можемо затримати зустріч, а то й взагалі скасувати.

Паперові листи. Якщо ви не перебуваєте членом якогось клубу, де учасники пишуть один одному листа, то коли ви востаннє отримували паперовий лист? (Я не маю на увазі листи за сплату рахунків, від різних установ і т. д.)

Прослуховування музичних альбомів повністю. Були часи, коли ми купували новий альбом улюбленого виконавця чи гурту і насолоджувались, прослуховуючи його повністю. А тепер навіщо? Якщо все можна скачати в Інтернеті і, не дослухавши пісню до кінця, перемикаємось на іншу.

Усамітнення. Спробуйте відключити мобільний телефон і Інтернет. А після цього побудьте кілька днів на відпочинку зі сім’єю чи з близькою вам людиною. Коли повернетесь додому і ввімкнете телефон і Інтернет, то побачите, що вас мало не з міліцією розшукують.

Почуття. У перші місяці роботи в Інтернеті кожне повідомлення про хвору або покинуту дитину займало розум, думки і почуття. А потім виробляється імунітет, і лише найнебайдужіший не прокручує статті про допомогу, думаючи, що всім не допоможеш. Раніше достатньо було просто фактів. Сьогодні, щоб спонукати народ здати кров або зібрати гроші, потрібно докласти неабиякої журналістської майстерності.

Концентрація. Скільки хвилин поспіль ви можете працювати, не відволікаючись на «Вконтакте», «Однокласники», Facebook, Twitter, пошту, ЖЖ-стрічку або новини?

Це ще не один пункт, який би було варто вписати сюди, але і цього достатньо. Адже колись ми жили без Інтернету, знайомились не через соціальні мережі, тижнями чекали листа від дорогої людини, яка знаходилась далеко, були більш пунктуальними, більше проводили часу на природі і спілкувались з друзями «в живу». Тож потрібно завжди пам’ятати, що ми втратили з придбанням чогось нового.

Я молодий і амбіційний, завжди у пошуках чогось нового для себе. Наразі студент, цікавлюсь ІТ-технологіями, літературою, якісним кіном і музикою, а також, у вільний час, психологією.Мій девіз у житті “Якщо дуже чогось захотіти, то весь Всесвіт буде намагатись тобі допомогти”.
  • “- Знання географії.”
    Кому дійсно потрібно – ніхто нічого не втратив :) А хто Сідней в Африці шукав, тому й ГПС не допоможе. Всі ці “іграшки цивілізації” по1 коштують грошей, а по2 жеруть єлементи живлення.

    “- Пам’ять. Навіщо щось запам’ятовувати, якщо під рукою дивовижний Google?”
    Тому що не завжди Г00гле під рукою :)

    “- Повага до лікарів та інших професіоналів.”
    Це ще дрібниці. Скоро такі читачі самі стануть лікарями, от тоді заплачемо :)

    “- Повага до істориків і наукових працівників. Будь-якого історика ми легко можемо перевершити, маючи під рукою Вікіпедію.”
    Яку регулярно переписують та корегують всі кому не лінь, в залежності від фази Місяця, менструального циклу та температурі повітря в канаві на Марсі.

    “- Пунктуальність. Трохи не пов’язане з Інтернетом, але написати вважаю потрібним. З появою мобільних телефонів, ми починаємо забувати про пунктуальність, адже можемо затримати зустріч, а то й взагалі скасувати.”
    Як то кажуть, “нащо мені годинник з похибкою +/- 5 секунд на місяць, якщо ніхто з моїх знайомих такої точності не дотримується?” :) Це не проблема Інтернету, це елементарна неповага та розбещеність. Хоча в випадку “дівчина-побачення” їм щиро дозволяється запізнюватись :)

    “- Прослуховування музичних альбомів повністю.”
    Я слухаю дотепер. Правда в “моїй” музиці нема “хітів”, які крутять 24/7, забувши про інші пісні, поки не знайдеться новий “креатив”. Мені легше :)

    “- Усамітнення. Спробуйте відключити мобільний телефон і Інтернет.”
    Це їх особисті статеві труднощі. Кому треба я сам повідомлю що мене не буде. Все як і в часи до Інтернету.

    “- Почуття. У перші місяці роботи в Інтернеті кожне повідомлення про хвору або покинуту дитину займало розум, думки і почуття. А потім виробляється імунітет”
    Пф, звичайне діло. Коли навколо чогось багато – звикаєш. МНС, лікарі… фанати фільмів жахів :)

    “- Концентрація. Скільки хвилин поспіль ви можете працювати, не відволікаючись на «Вконтакте», «Однокласники», Facebook, Twitter, пошту, ЖЖ-стрічку або новини?”
    Поки не скінчиться робочий час. А скільки треба?

    “Тож потрібно завжди пам’ятати, що ми втратили з придбанням чогось нового.”
    Втратили лише ті, хто цього хотів. Але тому що листи ходять не тижнями а секундами, особисто я дуже радий.

  • Навіть нічого додати.

    Хіба що нагадаю, що люди також в процесі еволюції хвіст втратили. Шкода :( .

  • Dianka

    Я вважаю, наші діти сприйматимуть це належно і це нормально. Можна також сказати, що ми багато втратили, коли замість коней почали їздити на машинах (забруднення повітря і т.д.). І не згодна, що сьогодні інтренет замінив нам усе (географія, історія, память…). Мої друзі, для прикладу, завжди щось читають, дізнаються, розвивають себе як особистість, в результаті чого з людьми цікаво спілкуватись. А Гугл у цьому тільки допомагає.
    А от щодо концентрації, паперових листів і музичних дисків погоджуюсь. Мені цього теж часом не вистачає. :-(
    І абсолютно згодна з Moonlight Rambler, “Втратили лише ті, хто цього хотів”

  • Тарас

    Головне тут не загубитись у світі стрімкого інформаційного потоку.

  • Колись читав статтю про те, що школярі і студенти користувачі фейсбука і подібних мереж витрачають на домашнє/самостійне навчання на 80% менше часу саме через відволікання на соцмережі.

  • Цікаво було почитати. Але ті речі ми не втратили, ми просто їх ніби мінімізували і зробили життя зручнішим. Я особисто в минуле не хочу. Мені тут добре.

  • Тарас

    Ми зробили життя зручнішим, але стали менше напружувати зайвий мозок. Тут дві сторони медалі…