Все просто

минуле

минулеТебе безмежно цікавить моє минуле.  Бо ти нервуєш від того, що ти щось нове в моєму житті.  Тебе цікавлять мої шкільні роки, мої старі друзі, мої спогади, мої колишні. Я бачу в твоїх очах:  тобі некомфортно від того незнання, я знаю як би ти хотів пережити все що було в моєму житті зі мною. Проте ти не можеш.  Одного дня коли я буду говорити як сильно я тебе люблю, ти будеш думати, чи промовляли мої уста ці слова раніше і чим тоді я їх наповнювала, що керувало мною . І ти моментально зненавидиш того, хто забрав цноту з цих слів. І ти запитаєш, я знаю, ти запитаєш колись про нього, про того незнаного  тобі вже ворога.  І я почую від тебе:

–          Ти його кохала?

–          Так. – відповім я

–          А зараз?

–          Коли згадую, так.

І ти будеш дивитись на мене своїми великими темними очима, не вірячи в почуте, а я продовжу: Знаєш, коли згадую як в 3 класі впала зі сходів,я відчуваю біль і жах який був у мене тоді, проте на даний момент мені не боляче, мені було боляче в минулому.

Коли мій брат переміг на змаганнях, згадую, я дуже раділа, бо знала як довго він до цього йшов, проте зараз він працює в банку, і сьогодні я радію за нього більше. Тому коли я згадую про людину яку любила раніше то відчуваю любов до нього ту саму, як  4 роки назад, проте зараз – нічого. Ми не живемо минулим, бо це те, до чого немає сенсу повертатися, тому коли я дивлюсь на тебе, то кохаю тебе сьогодні. Тому що в твоїх темних очах я бачу своє теперішнє. Ти ніколи не станеш частинкою мого минулого, саме того, незнаного тобі про яке ти так палко хочеш дізнатись. Але ж прокинувшись завтра, ми прокинемось не в 2010 році, ми прокинемось в 2014 і поряд зі мною буде ніхто інший як ти, я поцілую тебе і заварю нам кави, а ти відкривши очі посміхнешся своїми ямочками, і в твоїх заспаних очах я побачу ніщо інше, як майбутнє.