Все буде чудово

Вже давно маю за правило заходячи до громадського транспорту відразу вмикати плеєр, цим самим звільняючи себе від впливу чужих емоцій, але нещодавно дуже поспішала на навчання, тож забула його вдома. І ось, вперше за довгий час, мені не вдалось поринути до власних думок, а замість цього, отримати такий заряд негативу, що весь день був шкереберть…

Поки стояла «в хвості» черги, все було ще досить таки нормально (намагалась не звертати уваги на не зовсім тверезого хлопчика з цигаркою, що стояв поруч), в мене був чудовий настрій, а попереду мене чекав насичений і цікавий день. Поступово позаду мене почали збиратися люди і тут вже я справді пожалкувала, що плеєр залишився вдома – навіть не улюблена музика, а й просто тиша була б зараз впригоді, але затулити вуха було нічим. Величезна кількість нелітературних слів, політика, брудна родинна білизна, критика всього, що тільки можна критикувати – все це хвилями перекочувалось по довжелезній черзі, перехрещувалось та де-не-де народжувало сварки. Нажаль, в таких випадках абстрагуватись майже неможливо, тож після кількох, почутих мною стверджень, що зачіпали мої переконання і, навіть, мене особисто, мій настрій почав погіршуватися.

Нарешті дочекалась своєї черги заходити до автобуса, а в нас діє давно відпрацьована система – на вході даєш гроші водію, чекаєш на решту і тільки після цього займаєш вільне місце. Тож простягаю я гривні водію, а позаду мене тітонька така темпераментна намагається з вереском проскочити до салону. Спокійно їй пояснюю, що спочатку гроші, потім – стільці, тож доведеться почекати, поки мені відрахують решту, потім вона має сама заплатити і лише після цього може проходити. Натомість мене починають штовхати і я дізнаюсь стільки цікавих епітетів, що хоч записуй за нею (до речі, вона потім ще довго не могла заспокоїтись, особливо враховуючи регіт, яким зустрів їй вже майже заповнений салон, тож я намагалась посміхатись, але нервова система зранку особливо вразлива). Потім почалось – штовханина, грубощі, десь з рештою проблеми, хтось комусь наступив на ногу, хтось на когось кинув не таким поглядом. І все це кожен пропускає крізь себе.

Тож коли я заходила до університету, настрій був кепський. Роздратована, я не могла сконцентруватися взагалі ні на чому, мене мучив головний біль, з рук все валилося, день був зіпсований. Коли збиралася додому, поглянула на зупинці навкруги себе – похмурі обличчя, втомлені злі очі. Мабуть, і я в той час виглядала саме так, а почувалась, ніби з мене вичавили всю енергію, а так не те що добре працювати, так і жити не хочеться.

Тож до чого це я? Коли Ви вмиваєтесь вранці, подивіться на себе у люстерко і посміхніться собі. Ви ж такий гарний, такий чудовий і Вас чекає такий щасливий день, яскраві враження, Вас оточуватимуть добрі і щирі люди, Вам все буде вдаватись! Посміхніться собі, будь ласка! Ви ж як сонечко, в Вашому теплі мають потребу люди, а Вам потрібне світло оточуючих. Коли виходите на вулицю, вдихніть глибоко повітря, відчуйте, як воно Вас наповнює, уявіть свої крила, розправте їх – ви здатні зробити навіть неможливе, повірте! І запам’ятайте, що погана думка завжди притягує до себе лихе і погане. Тож все буде чудово! Знайте це, коли виходите за двері свого будинку.

Там, в черзі, люди не думали про наслідки своїх чвар. Просто мали жахливий настрій. Ну кинули кілька слівець – що з того? А негатив накопичувався, настрій ще більш псувався. Врешті, всі мали такий самий день, як і той, який я щойно описала. Поганий день – поганий сон – поганий настрій вранці, і все по колу. Посперечався в черзі, посварився на роботі, нагримав вдома на близьких… Людоньки, звісно, справи йдуть погано, звісно, хвороби надокучатимуть, Ви ж з самісінького ранку нервові! Не треба скидати власну агресію на оточуючих, Вам же від цього анітрохи легше не буде, натомість отримаєте втричі більше негативу. Тож я дуже прошу, залиште всю злість за дверима хати, ні, краще викиньте її подумки до смітника, посміхніться – і все складеться на відмінно. Це я Вам особисто обіцяю.

Олександра Арінєнкова