Важко бути студентом?

Перед тим, як розпочати статтю, хочу поділитись з вами сайтом, де ви зможете придбати графические планшеты wacom.
Чи важко бути студентом? На роботу ходити не треба. Тільки отримуй знання для забезпечення свого світлого майбутнього. Але ж можна подивитися і з іншого боку. Яке це відчуття, усвідомлювати себе вже не дитиною, а ще й не дорослим? Хоча більшість студентів у свої 17-19 років вважають себе абсолюно незалежними та дорослими, проте до повної самостійності (в матеріальному і моральному плані) багатьом сучасним студентам ще далеко.
Звичайно, є молоді люди, яким з першого курсу, перебуваючи в чужому місті, доводиться працювати, щоб просто себе прогодувати через брак коштів батьків. Та й соромно іноді в 19 років повністю бути залежним фінансово від мами та тата. Саме такі студенти дорослішають раніше, набуваючи необхідного життєвого досвіду. І якщо мова йде про Київ, то такі хлопці і дівчата швидко загартовуються. Головне, не зламатися. Не кинути універ, відчувши смак грошей, адже потім доведеться шкодувати про згаяний час. А ще не потрапити на «прийоми» шахраїв, які наживаються на низькооплачуваній працй. Ну, або зовсім неоплачуваній. А їх у столиці на кожного легковажного і недосвідченого студента по тисячі!

Не так вже все легко, як здавалося, вступаючи до столичного ВНЗ! Думаєш, що закінчиш респектабельний навчальний заклад, відомий на всю країну і ось воно щастя: кар’єра, гроші, успіх! Одна моя знайома, котра навчається в Могилянці вірить в те, що диплом-додаток міжнародно зразка допоможе їй легко працевлаштуватись у Європі, ну мінімум у Швейцарії ;) Тут головне не обдурити самого себе: роботу після закінчення універу ти будеш шукати собі самостійно. Бо навіть найкращим ВНЗ не впоратися з кількістю студентів. Звісно, що краще зайнятись пошуком роботи заздалегідь, щоб до 5 курсу у тебе був вже хоча б мінімальний досвід роботи, адже на пристойні високооплачувані місця навіть з вищою освітою, але без досвіду майже не беруть.

А якщо подумати про більш глобальні проблеми, ніж гроші, то постає питання про сім’ю. А сім’ю студентам будувати поки не бажано через ті самі фінансові проблеми. До того ж, людина ще не сформована остаточно, як особистість, тому враження та смаки можуть змінюватись дуже швидко. Я ніколи не розумів тих закоханих пар, які одружуються в студенські роки. Але ж, якщо подумати, то покоління наших батьків здебільшого створювали саме студентські сім’ї! Значить, все-таки часи були інші? І самостійності у них було більше, і дорослішали вони швидше? Чомусь одружених студентів у той час було набагато більше. Може політика була така?

Після закінчення універу тобі буде 22-23. Існують так звані «вічні студенти», які з різних причин і в 24 бувають на 1 курсі. У 22-23 якраз час будувати кар’єру і заробляти гроші, адже це навіть за фізичними параметрами найактивніший і продуктивний вік. Ось працюєте собі, кар’єру робите … А як же демографію покращувати? Як же все встигнути? Тим більше це стосується слабкої статі. Яка в нашій країні соціальна політика щодо молодих матерів (звичайно, розвивається), але поки стоїть на дуже низькому рівні, то після декрету вас з великим трудом візьмуть на роботу і про просування по службі можете тільки мріяти! А якщо ви, на своє нещастя, працювали не на державній роботі, вас взагалі можуть «турнути» вже на 1 місяця і без допомоги. Це справа приватна.
Як все встигнути? І кар’єру поставити на потрібні рейки і потомство народити і родиною обзавестися? Але ж лікарі в один голос твердять, породіллям в 27, що вони вже «старі».

Мало життя – відповідь одна. От якщо б 2 або 3 було … Але, а якщо залишити утопічні роздуми про неможливе, то, напевно, для кожного «вчасно» по-своєму. Головне, не втратити свій шанс розпочати кар’єру, коли підвернулася можливість, і дитину народити, якщо знайшовся гідний «батько». А доля вона сама все підправить. Якщо судилося тобі стати президентом, то і з 5 дітьми станеш!

П.С. Знаю, що будете критикувати в коментарях. У цій статті була викладена моя суб’єктивна думка.

  • Юрій Гай

    Я авжеж не критик, не заробляю цим на хліб, але стаття нормуль. Трохи сірувато, але по факту. Тоді, що правда, не політика була така, тоді хліб коштував 16 копійок і ціна трималась роками…
    Про що це каже?
    Правильно, про саме головне – про впевненість в завтрашньому дні.
    Якщо ти думаєш про стабільне майбутнє, але не знаєш, чи буде в тебе робота, яка там буде зарплатня і чи не з’їсть цю зарплатню наша добра інфляція, то навряд ти побіжиш в ЗАГС і т.д.
    Проте є одна позитивна не новина нашого часу – громадянський шлюб (гражданский брак).
    Це до речі, на мою думку, не погана альтернатива необдуманим крокам – по перше проживши з нею(ним) хоча б рік, можна визначити всі плюси і мінуси її(його) натури, зрозуміти чи підходите ви один одному, а по друге – коли вже зав’язані стосунки перейдуть із світу рожевого буйства романтики в світ буденних реалій, можна буде перевірити їх цією ж таки буденністю, яка вміє майстерно в потрібний момент кинути палку(ви про яку палку подумали :?:)) в колеса не тільки сімейних відносин, а і взагалі всього нашого житія-битія…
    Авжеж він, громадянський шлюб, не дасть вам жодного плюсика в кар’єрному зростанні і матеріальному плані, проте ви зможете за цей час переконатись в своїй половинці і будувати свої плани на майбутнє разом. А разом воно завжди легше.
    Авжеж між громадянським і… як його там, справжнім, чи що )) шлюбом можуть стати роки, і ці роки якраз піджимають до тих таки 27-ми років, коли молода матуся не зовсім молода (пардон дівчата). Але нині такі часи, така політика…
    Така, коли наче все нормуль, але до норми ще далеко.
    Цей довгий комент під цією статтею це якби перше реальне дякую автору за справді нормальну, нехай і дощовиту статтю, а також, а точніше саме перше спроба довести всім молодим, що в ці часи – сімя ваш святий обовязок перед…бла-бла-бла ))
    Ні, без цих бла-бла, ситуація, про яку сказав автор лякає, в правду лякає і не тільки вона… страшнувато дивитись на стан речей без рожевих окулярів, без алкоголю, під який зараз пишеться цей, вже дуже довгий комент, але, щось таки, не зважаючи на всю об’єктивність погляду і таку ненависну мені реалістичність і пофігістичність, я чомусь дивлюсь на життя з точки зору позитиву, не дурного, не романтичного і не рожевого, а того позитиву, який не дає спускати руки, не дає котитись на самісіньке дно, який змушує вірити в людей і в щось, краще, в щось що можна дістати з купи …
    без лірики скажу так: мужики – сім’я, це ваш обов’язок перед собою і перед…;), для цього ви є, для цього все наше життя (врубайтесь в пару-десять тисяч сторінок книжок, потім починайте спорити) Дівчата ну і жіночки, та й жінки (якщо читаєте) – ваш обов’язок бути матір’ю, бережіть цей дар, будьте опорою, бережіть свою сильну половинку від траблів(проблем по моднявому) життя, від усього, що може похитнути наш дух (бо хоча ми і сильні, а ми таки сильні!, але все ж іноді ламаємось)
    Ну опшєм, як кажуть такий собі вінігрєт вдячності автору, пяного состоянія і бажання підтримати тих кому важко за сьогоднішній день – вилився в цей, астрономіних розмірів комент ))
    Автор – по більше позитиву, з логікою і баченням світу в тебе всьо гуд!

    ПС: – тут купа суржику. Да, а шо? звикайте )) я ж вмію на чистій українській клепати віршами, от і ви вчіть мою, нашу, українську натуру )
    Пардон ще раз!

    Чомусь моя позиція зводиться до того що потрібно думаючи про кар’єру, про життя і карман не забувати про сімю,

  • Володимир Урмак

    Стаття дійсно не погана, й попередній коментар теж нічого:)
    Щодо студентського шлюбу в СРСР, розповідаю як мені розповідали:

    Студент Васильченко зробивши іншій студентці живіт, за правилами того часу мав на ній одружитись. Якщо ж він “петляв”, що називається, майбутня мамуся йшла в деканат, і там говорила, що студент їхнього вузу такий і такий не хоче одружуватись. Туди ж викликали цього Васильченка, й казали або шлюб або відрахування з вузу й кирзові чоботи в армії. Отак створювались студентські сім’ї.

  • Дякую Юрію за цікавий, розгорнутий коментар. Не зловживай алкоголем)
    Звісно, що не все в нас так погано. І статті мала б бути позитивною. Кожен має зробити свої виновки, що ви і зробили.

    Володимире, в СРСР різне бувало) Але хоч якось працювало. У всьому є свої плюси і мінуси. Ось зараз ніхто нічого не боїться і ні накого нема ніякого впливу.

  • Юрій Гай

    Ну і ну, і хто це так розповідав?
    Васильченко???

    Прямо жах якийсь, виходить половина моїх друзів мають батька і повноцінну сімю, бо його(батька) лякали кірзаками і вильотом з ВУЗу.
    Жжош!

  • Тетяна

    Перш за все хочеться підтримати Тараса за підняту тему, адже, як на мене, поняття такого слова як “студент” міняється ледь не щороку і кожне покоління студентів вносить у нього свої певні відмінності.Після прочитання статті згадалась стара студентська приказка…”Хлопцю студенту не можна заводити сім’ю, аджу якщо він буде дивитись за свою другою половинкою, то у навчанні у нього можуть вирости хвости, а якщо буде дивитись за навчання, то у особистому житті виростуть роги…” Ось така вона стара життєва мудрість.
    А соь стосовно дівчат – студенток, то тут зовсіи інше ставлення… більшісьть мені знайомих дівчат у свої 17 – 18 роківроків уже сидять на парі вибираючи у голові фасон весільного плаття і придумуючи новий підпис свого майже нового прізвища, яке вони отримають від чоловіка…і таке явище як навчання у цій ситуації, для них, вважаються зовсім не доречним… лише одиниці планують закінчити університет, говорячи при цьому, що чоловік повинген бути головним годувальником у родині…

  • продовжу Тетянину приказку: “… а якщо встигатиме і за навчанням, і за особистим – то відкине копита”.

    Проблема не нова, навіть збита, але актуальна. Хлопцям тут легше, бо в нашому патріархальному суспільстві з підозрою дивляться на амібтних, емансипованих дівчат. Скажу, що мої батьки одружились дуже пізно (як на часи “перестройки”), але мама цілком благополучно мене народила і виховала, незважаючи на перипетійні та нестабільні 90-ті. Отже, не варто поспішати із одруженням, а краще налаштовувати себе на навчання, кар’єру та самовдосконалення.А так як ми любимо дивитись на західний спосіб життя, то лікарі все частіше висувають гіпотезу, що для після 30-ти краще народжувати, аніж в 20. А коли є вже відчуття, що впевнено стоїш на ногах, тоді варто задумуватись про сім’ю.