Усі шукаємо кохання, але кожен свого. Яке ж воно, для кожного з нас?

Ми з вами усі такі різні і водночас шалено схожі. Усі шукаємо кохання, але кожен свого. Яке ж воно, для кожного з нас?

Усі шукаємо кохання, але кожен свого. Яке ж воно, для кожного з нас?“…кохання – це коли ставлять дурні запитання..це коли непотрібно завжди повторювати – “я тебе люблю”… це коли непотрібно бути іншим, а можна залишатись самим собою з цією людиною.. це коли деколи ти заікаєшся, бо в присутності цієї людини в тебе в горлі щось стискає.. це коли немає дурних образ, а серйозні образи врішуються компромісом.. завжди має бути компроміс.. ну і, звісно, потрібно веселити один одного..тільки усмішка..тільки спільні інтереси.. тільки довіра… ні – брехні… так – неочікуваності.. інтризі.. секретності.. загадкам.. це цікаво.. любов – це коли ти можеш віддати своє життя за ту єдину.. а не при першій зустрічі сказати – “я тебе люблю” – і все.. ось яка вона має бути.. але вона триває лише три роки.. а далі йдуть підйоми і падіння…”

 

Усі шукаємо кохання, але кожен свого. Яке ж воно, для кожного з нас?“…кохання – це одна з небагатьох речей, що робить нас справді щасливими . Не буває “нещасливого кохання ” бувають дурні люди, а кохання це по-справжньому найпрекрасніша річ… мене дратує, коли люди кажуть, що кохання – це погано, що воно приносить біль… не розуміючи, що біль один одному приносять лише люди, а саме по собі “кохання ” – почуття найприємніше і найкраще з усіх.”

 

Усі шукаємо кохання, але кожен свого. Яке ж воно, для кожного з нас?“…Ну це так, що аж трохи в горлі тисне з середини, але це тільки тоді, коли сваришся, ревнуєш, чи переживаєш. А так, то це крута штука і дуже потужна… постійно є про кого подумати і щось для нього зробити приємне, а що найголовніше – нічого не чекаєш у відповідь…”

Усі шукаємо кохання, але кожен свого. Яке ж воно, для кожного з нас?“…любов для мене – це щось таке приємне.. воно настільки затуманює, що деколи ти готовий на все для того.. воно рветься, не хоче бути закритим.. людина тоді щира, щаслива, і просто радіє кожній миті життя. Це дивне, але приємне відчуття, хоча не завжди взаємне, нажаль…”

 
Усі шукаємо кохання, але кожен свого. Яке ж воно, для кожного з нас?“…кохання не може бути “для мене”, кохання – це почуття які стосуються обох в конкретну мить коли вони разом… в якийсь період – це вибух усіх чуттів, коли серце рветься з грудей лиш від одного поцілунку, коли не важливе абсолютно нічого на світі лиш би бути поруч, це насолода від того якою є кохана половинка і від того як змінюєшся сам поруч з нею…”

Усі шукаємо кохання, але кожен свого. Яке ж воно, для кожного з нас?“…кохання – це дивне відчуття від якого світ наповнюється сонячним світлом, усмішкою коханої людини і відчуттям того, що ти не сама, а маєш свого небритого мужлана, якого дівчата мило називають “сонечком”, “зайчиком” і тд. Але це також біль і пустота. Відчуття того, що ти нікому не потрібен чи непотрібна – щоразу вбиває з неймовірною силою..”

Вважаю, що “кохання” починається і закінчується десь на грані реальності і фантазій. Хочеться щиро вірити, що воно таке, як у тих дитячих казках, де завжди – “… і жили вони довго і щасливо.. і померли в один день…” Та чи так це насправді?
Зрозуміти можна лише тоді, коли трапиться нагода відчути усі барви цього шаленства на собі, а поки, все марно блукаючи недрами своєї свідомості, можна лише знову і знову губитись у безжальних здогадках власної душі…