Українська народна порнографія або про що співали наші прадіди?

Якщо відкинути весілля та інші гучні забави, то хто сьогодні слухає чи співає українські народні пісні? Навряд чи знайдеться якась жива українська душа, яка ризикне поставити на рінгтон у телефоні звуки “Ой чий то кінь стоїть” чи “Несе Галя воду”. В мене, приміром, вже близько трьох місяців з телефону доноситься “Ой у вишневому саду”. І радує воно не лише мене, а й вуха тих, кому доводиться перебувати разом зі мною. До чого я це веду? А до того, що сюжети українських народних пісень, ой не такі вже й прості та невинні. Наші прадіди та прабабусі добре знали і про любов, і про нічні гуляння, і про осіб протилежної статі з сусіднього села.

Українська народна порнографія  або про що співали наші прадіди?

Вже згадала про вишневий сад, то й почну з нього. Значить, відбувалось все так. Надворі світало вже, а молода дівчина з українського села не знала, як би то культурно пояснити парубкові, що треба додому йти (тоді ще не діяли відмазки про те, що зранку на роботу, на заняття тощо). На початку пісні спеціально наголошують на тому, що в саду щебетав соловейко,аби заплутати слухача — дівчину не пускав додому парубок чи соловейко. А далі всякі “сантабарбари” ховаються. Дівчина приходить додому вже після того, як півні відспівали, коса розплетена, мама не спить. І тут починає заплітатись звичайнісінький обман: гуляла з дівчатами, довго засиділись, а тільки-от під ранок зустріла Василя (Михайла, Івана). Стандартна сімейна сварка з доволі звичними викриками на зразок “Ти вже стара, нічого ти не розумієш”. Але факт залишається фактом — десь та й бродила та дівчина до ранку.

Наступна серія нічних походеньок продовжується у баладі “Ніч яка місячна”. Там вже не соловейком прикриваються, а місяцем. Дивний парубок: просить вийти на хвилиноньку і пропонує сісти під калиною. Що ж за ту хвилину встигнеш? А парубок наш — щирий українець. “Сядемо вкупочці, тут під калиною і над панами я пан” – українські хлопці звикли хвалитись своїми сердечними перемогами. А ще, забула про явний егоїзм юнака: “Вийди коханая, працею зморена, хоч на хвилиноньку в гай”. Ну, навіщо ж дівчину, яка весь день важко працювала ще й у гай серед ночі тягнути?

Чом ти не прийшов, я ж тебе чекала”, – співає наступна героїня. Можна зрозуміти серце, яке переймається долею свого коханого. А от юнак поводить себе досить дивно. Здавалось, вийшла до тебе дівчина серед ночі, залишається лише приїхати та забрати, а він так не хоче. От і вигадує байки про те, що молодша сестра сідельце сховала, потім старша наче знайшла, повернула. Може їхати парубок до того гаю, та не все так просто. Аби юнакові більше не шукати причин залишитись вдома і попиячити з друзями, пісня змінює русло і чуємо вже ридання дівчини “Віддайте мене за того, кого я хочу”.

Українська народна порнографія  або про що співали наші прадіди?Тодішнє “Ой чий то кінь стоїть?” дуже вже схоже на сучасне “Ой чия то Mazda стоїть?”. Нормально, коли про таке питає дівчина, але стає страшно, коли такі запитання видає хлопець. Починаєш ворушити мізками і думати, про якого ж то коня він питає? Без будь-яких переходів хлопчина розкидається компліментами у бік якоїсь красуні. Слухач і далі не розуміє, до чого там той кінь на початку пісні? Парубок бачить, що дівчина не реагує на його залицяння і просить “на коня” (невже випити?). А потім маємо те, що маємо – кохання з вечора і до рання.

На завершення ще одна балада про сад, яка починається кокетливим “Нє вінаватая я, он сам прішол”. Гуляла в саду, зовсім випадково зустріла красеня з сусіднього села, закохала в себе, а тепер бідкається, бо не знає, що з ним робити. Він питає, чого не вийшла. Вона відповідає, що вийшла, постояла і пішла. Далі вже утворюється сімейний трикутник — вона йому сестру пропонує, і хлопець, ніби відмовляється, але ніхто не знає, чим то все закінчиться…

Бачимо, що наше покоління нічим не гірше від того, яке жило кілька століть тому на українських землях. Як і тепер, тоді дружили з чаркою. Як і тепер, тоді вночі гуляти було куди цікавіше, аніж вдень. Як і тепер, тоді ліс був цікавішим, ніж генделик. І що найприємніше, як і тепер, тоді українська дівчина готова була вийти серед ночі босою, аби побачити коханого. Але головне не те, про що ми співаємо, а те, наскільки щирим і відкритим є наше серце…

Качественное создание  логотипа от дизайн студии “Галаган”. Доверь это важное задание профессионалам своего дела!
Народилась неважливо коли, але жаль, що не восени. Люблю жовте листя, мокрі лавки, львівську бруківку і червоні доріжки на сходах. Люблю життя, і чекаю на взаємність. Не вірю в гороскопи, не вірю в долю, вірю в себе.