Україна – незалежна, а українці?

Шановні, ви коли-небудь читали книжки з історії України? Чи, можливо, цікавилися політикою та політичним устроєм країн, у складі яких будь-коли була територія України? Тоді, мені є що вам сказати.

Друзі мої, а чи вам не здається, що занадто багато в нашому житті залежить від зрадників? Не здається? Невже ви не бачите зрадників в тих, хто керує нашою країною, приймає закони, питання війни та миру, дипломатичні відносини? Я не буду казати, що все наше з вами життя (подобається це вам чи ні, і я навіть не питаю, чи згодні ви з цим) окутане зрадою. Нехай ці високопоставлені особи не зрадили вас або мене особисто, але колись було таке поняття, як зрада держави.

Не задавайтеся питаннями. Лише простежте хід моїх думок. Далеко не пійдем.

Колись існувала Російська імперія, хіба ні? Кажуть, немаленька була, та й справа патріотизму та вірності державі була справою честі. Тобто, не так вже й мало було людей, які віддали своє життя за часи багаторічних війн. Звісно, що вони помирали заради своїх нащадків, звісно, що заради країни. Тому померлих ми можемо лише шанувати. Вони зробили найбільш велику справу, яку міг зробити громадянин або підданий. Але яким чином тоді така велика імперія перестала існувати? Чому з’явився Радянський Союз? Бо хтось наважився зрадити Російській імперії. Отак. Купка зрадників влаштувала переворот та захопила владу. Хіба нє? Можливо, усі ті люди, революціонери, дуже навіть добрі, зробили багато добра. Але цілком можливо, що таким чином вони зрадили тих своїх предків, хто помирав за ту імперію. Просто зрадили батьків, дідів, прадідів. Та це лише факт.

Нещодавно у місті Запорожжі було встановлено бюст товаришу Сталіну. Вам не дивно? Звісно, що це велика людина, але у 2010 році встановлювати їй бюст, чи не запізно? Чи взагалі варто ставити тепер бюст людині, справу якої зраджено? Нами самими. Ми усі зрадили СРСР. А 20 років потому вирішили ставити бюст. Нащо це? Як це розуміти? Якщо ми усі любимо та пишаємося Сталіним та його великими справами, чому ми не захистили СРСР? Чому ми не вирішили віддати своє життя за нього? Чому зараз нашою країною керують люди, які раніше керували обкомами партіі? І ви вважаєте, що їм можна вірити? Ви дійсно так вважаєте! Бо ви 17 січня та 7 лютого підтвердили свою віру.

Якщо людині все одно, інтереси якої влади вона висловлює, якої держави навіть, чи є цій людині діло взагалі до чогось, окрім себе самої? Подумайте, не поспішайте з висновками.

Щось останнім часом усе більше бастують греки. Я спілкувалася із людиною, яка нещодавно була в Греції. Знаєте, яку цікаву річ я дізналася? Греки бастують не тому, що в них нереально низька зарплатня, чи їм її не виплачують, чи в них дуже довгий робочий день, чи в країні занадто високий рівень злочинності або хабарництва. Ні. Просто (і на відміну від нас) вони – борці. За своїм духом. Таким чином воні відстоюють своє право виражати народну думку. Таким чином вони впливають на керівництво державою. Таким чином вони навчають своїх дітей боротися за своє життя, права та обов’язки.

Невже, ми всі такі задоволені? Скажіть мені будь ласка, чому саме ВИ сприяєте керівництву зрадників в нашій країні? Або чому ви втратили ту здатність боротися та помирати за свої права, за права своїх дітей, та чому зрадили усім померлим пращурам. Адже тільки протягом 1826—1847 pp. відбулося 250 селянських виступів, а 1849—1854 pp. — 104. Ось які на цій землі жили люди, їх варто поважати. А нас – не варто. І якщо завтра вийде нова постанова від зрадницького кола, що ми повинні сплачувати податок за повітря, то ми саме цього й варті. Не погодитися з цим – це кутатися у самооману.

Тепер, друзі, я хочу сказати, якщо мої думки справили на вас враження, якщо ви дійсно молода, прогресивна людина, дитя незалежної неньки-України, то ставайте заради наших пращурів та нащадків! Змініть своє світобачення та світосприйняття. Ми повинні діяти, ми повинні нести нове своїй країні, бо інакше наше життя нічого не варте!

Шипова Марина

  • БунТар

    >>> Таким чином вони навчають своїх дітей боротися за своє життя, права та обов’язки.

    З їхнього боку було б тупо протестувати щоб навчити своїх дітей протестувати. В греків є свої причини:

    >>> Змініть своє світобачення та світосприйняття.
    От оце нізащо! Я то його зміню, бо я часто так роблю, але не тому, що хтось мені сказав.

    >>> Ми повинні діяти, ми повинні нести нове своїй країні, бо інакше наше життя нічого не варте!

    Ну, сенс життя в русі. Коли вже хтось тут скаже щось нове? Напевне доведеться мені. Правда, я вже раз спробував: http://molodi.in.ua/osvita-2-0/ і здається ніхто не почув.

    Можна написати редакції ще одну статтю? Не на конкурс, а просто тому що є що сказати?

  • Ну от. Тепер виявляється, що я ще й непатріотичне лайно =)

  • Хоча як я розумію ви сучасне прогресивне видання, і посилати статті вам може будь-хто і будь коли…

    Треба якось показати, що журналістика постіндустріального суспільства має зосереджуватись не на проблемах, а на шляхах їх вирішення.

  • Святий Миколайчик

    Ну це неачебто конкурс для усіх бажаючих. Неподобається ця стаття, оберіть іншу

  • Святий Миколайчик

    Чесно кажучи ці риторичні запитання одне за одним в статті ріжуть очі…

  • Суть не в конкурсі. Суть в тому, що коли не згодний з автором – треба йому про це сказати. А то подумає що її взагалі не читали.

  • Автор

    Дуже дякую! Чесно кажучи, стаття не за для конкурсу написана, просто не було часу на іншу.
    Хочу додати, що в кожного є своя думка, яка має прово бути висловленою. Ще раз дуже дякую.

  • > стаття не за для конкурсу написана
    А нашо? Взагалі не викупаю таких статей. Тобто ти писала навіть не переймаючись, чи виграє твоя стаття, тобто навіть не напружуючись, щоб вона була достатньо класною.

    > Чесно кажучи ці риторичні запитання одне за одним в статті ріжуть очі…
    > Треба якось показати, що журналістика постіндустріального суспільства має зосереджуватись не на проблемах, а на шляхах їх вирішення.

    Згоден на тупо всі 100%. Харош балаганити. Питайте себе хоч “а нашо я це написав”.

  • > Тобто ти писала навіть не переймаючись, чи виграє твоя стаття, тобто навіть не напружуючись, щоб вона була достатньо класною.

    Мені здається що основне – щоб люди зрозуміли що ти хочеш сказати. Ну, звісно якщо вони при цьому отримують задоволення від того яка вона класна – ще краще. А конкурс – це намагання сподобатись якомога більшій цільовій аудиторії. А раптом вам потрібна саме конкретна, вузька аудиторія?

    P.S. Автор чудесно сприймає критику. Жаль тільки не пробує сперечатись ;)

  • ФенИКС

    КГ/АМ ПД!

  • Adialia

    2 Макс
    Інколи варто робити щось не тільки для того, щоб взяти участь у конкурсі, а для того, щоб зробити щось правильно, сказати те, що потрібно, те що хочеш.

    2 Автор
    Мені стаття сподобалась, хоча риторичних запитань і справді трохи забагато. Запитання – це добре, але час від часу варто на них і відповідати)))

  • mayge_vichna

    “…чому ви втратили ту здатність боротися та помирати за свої права”
    Помирати я точно бажання не маю, життя-досить цікава річ, і в нашій країні також. Самосвідомість-це чудово, але все повинно мати якісь межі, бо коли будь-яка, навіть найправедніша, найліпша ідея перетворюється на нав”язливу, коли набирає обертів фанатизм-це вже занадто. В Україні все далеко не так жахливо, навіть в порівнянні з багатьма іншими країнами.

  • Kino45

    Марина – просто красавица. Респект!
    Спасибо за статью такую!
    Поднимать нужно народ!

  • Alina

    Марина все написала дуже вірно, нормальною,зрілою і зрозумілою мовою. Її погляд на це питання збігається з моїм, проте я не змогла би виразити це так вірно і грамотно , як зробила вона.Дуже поважаю цю дівчину і бажаю їй успіху!