Твоє місце… Де воно?

«Кожен із нас шукає місце під сонцем. Шукай, але не займай місця чужого»

Авторське

«СИСТЕМА РУЙНУЄТЬСЯ ТОДІ, КОЛИ ЦЬОГО ХОЧЕМО МИ», – сказав хтось із відомих. І справді, лише ми вирішуємо наскільки довго варто висіти на гачку у тих чи інших людей та партій. Якщо немає бажання боротись, то немає сенсу жити. Людині на те і дав Бог розум, щоб вона правила світом. Проте, часом людина вважає себе правителем Всесвіту: жодних рамок, жодних законів, жодних обмежень.

Журналістів навчають п”ять років того, що вони і без того знають. Навчальний процес розтягують на великі терміни, хоча це не суттєво. Журналістів навчають по спеціальності, а вже за мить забороняють публікувати власну думку чи виносити її на розгляд публіки. Журналістів “створюють” виключно з комерційної мети. І коли одному з нас пропонують написати гарний матеріал, де буде і власна думка, і аналіз, і критика, і похвала, то, що ми кажемо? Ми питаємо, скільки нам за це заплатять! Ми звикли до шаблону і чекаємо за все оплати! Проте ми помиляємось, бо не на таких засадах побудована журналістика. Журналістика — це, перш за все, спільна ідея.

Юристів “вивчають” не на законах, а на вмінні гарно віддячити за успішно-отриману трійку. Так, все правильно — вони ж повинні загартовувати своє бажання насититись за чужий рахунок. Колись вони згадають, як пройшли їхні студентські роки і одні зрозуміють, що треба кардинально змінювати цю застарілу систему, а інші намагатимуться якось “вибити” з людей те, що вклали у своє навчання багато років тому. Інколи падаєш від здивування, коли людина береться БЕЗКОШТОВНО захищати тебе в суді чи якось відстоювати твої права. Саме тоді розумієш, що система валиться.

Істориків, напевно, найбільше. Коли нема місць на тому факультеті, куди запланував вступати, то куди підеш? На історичний, звісно. П”ять років гнутимеш спину під силою-силенною книжок, газет, альманахів, а коли закінчиш запитаєш себе :”І що далі?”. Звісно, істориком ти не працюватимеш. Ти підеш на роботу до маминого банку, чи до батькового взуттєвого магазину. А може втечеш з рідного міста, шукаючи кращу долю. Переможеш у талант-шоу, підпишеш десятки контрактів і забудеш, де і коли навчався. А головне те, яке твоє призначення у цьому житті.

До чого я все це веду? Не розумієш, бо зараз літо і не час говорити про навчання. Помиляєшся, зараз саме той час, коли варто ознайомитись з навчальним процесом. Мільйони дітей складають вступні іспити, зовнішнє незалежне оцінювання. Тисячі з них сидять над книжками вже навіть і після складання іспитів, бо знають, що штурмувати їх будуть ще дуже довго — у нас нічого не буває просто так, за звичайне людське “спасибі”. І проблема не в системі, а в нас самих — тих, хто боїться піти ПРОТИ. Перш ніж вступати до якогось ВУЗу, добре обдумай, чи твоє це діло і чи та це професія, яка зробить тебе людиною з великої букви. Не плати за вступ! Не принижуй себе та своїх батьків! Не хапайся за останній шанс, бо він не останній! Не вступай на економічний факультет лише з тих причин, що не знаєш куди вступати. Хтось інший знає. І подав документи. А ти вступив і зайняв його місце. . .

Ваша Ю.

Народилась неважливо коли, але жаль, що не восени. Люблю жовте листя, мокрі лавки, львівську бруківку і червоні доріжки на сходах. Люблю життя, і чекаю на взаємність. Не вірю в гороскопи, не вірю в долю, вірю в себе.