Триптих з ароматом кави

Триптих з ароматом кави

Триптих з ароматом кави… Після відвідин «Карпатського вернісажу» мала з чого обирати, та зупинилася на цій темі, бо чарівної вересневої пори в ще встигнете припасти все необхідне для того, щоб і собі спробувати творити маленькі (або й великі) шедеври майже з нічого, як моя героїня. Тобто з глини та різноманітного насіння, на яка щедра рання осінь.

Коноплі і конюшина, спаржа й виноград, горох і пшоно, кавуни, гарбузи, кукурудза – всі вони прислужилися творчості Наталі Бабенко своїм насінням, різноманітним за формою та забарвленням. А ще ж не обійшлося без усілякого збіжжя, ба навіть манки та меленої кави! Та це усвідомлюєш, уже поспілкувавшись з майстринею, поцікавившись професійними секретами й першоджерелами.  А спершу…

… Спершу прямуєш рядами вернісажу – і раптом зупиняєшся, вражений побаченим. На столі – триптих три невеличкі прямокутні, сказати б, «картини», бо на них ондечки й вишивка, і квітка-берегиня, і петриківський розпис… але ж картини малюють фарбами чи вишивають, а тут всі елементи візерунку – з зерняток! Ось тільки не всі знайомі, знані. Так і знайомимося.

– Придбавши книгу «Історія української орнаментики», замислилася як відтворити український орнамент в такій техніці? Відповіддю самій собі став цей триптих.

Перед майстринею – ще й мисочки, пляшечки, писанки, панно, так само оздоблені суто природними матеріалами. Виявляється, вони – нефарбовані, натурального кольору. А от основа всіх робіт – глиняна суміш з домішками, досить тверда і разом з тим вельми пластична, секрет якої пані Наталя методом проб і помилок шукала роками. Цікавлюся технікою. Виявляється, глина закладається в форму, а як трохи підсохне, починається найцікавіше – викладання орнаменту спершу – найкрупнішими зернятками, потім усе меншим, аж до «дріб’язку» – тла, яким традиційно слугують мелена кава й манка.

Ніякого клею всі зернятка просто вдавлюються в глину, деякі глибше, інші – поверховіше, потім усю роботу покривають шаром водостійкого лаку, підчищаючи окремі зернятка, – і так кілька разів. Звісно, що готові вироби «не люблять» попадання прямого сонячного проміння, ударів та нагрівання до температури більш як 40 градусів. Це нелегкий хліб, тому що праця над кожною роботою непроста й тривала (приміром, на виготовлення писанки іде близько тижня), та й виконує її пані Наталя під лампами з температурою більш, ніж 40 градусів (глина має зберігати пластичність),однак нині майстриня заробляє на життя, займаючись улюбленою справою – і це, певне, також складова творчого щастя… Не обходиться й без творчих пошуків і професійного зростання, а саме читання,при цьому вишукуючи цікаве й досі не знане в книжках, енциклопедіях – а потім в інкрустаціях зявляються нові, ще небачені нами зернятка.

Побачивши її роботи, кортить показати їх іншим, – може, тому за роки творчої діяльності Наталя Бабенко стала ще й героїнею десятки телевізійних передач?

– У нас творча родина, а саме чоловік різьбить по дереву, син, хоча й вчиться на програміста, але небайдужий і до мистецької справи, – розповідає про себе. – Вбачаю свою місію в збереженні цього мистецького напрямку.

Голова Ради Запорізької міського об’єднання  митців «Колорит» майстер декоративно – прикладного мистецтва – Наталя Бабенко, чиї роботи представлені в приватних колекціях у 47 країнах світу.  Що ж до України – перші схвальні відгуки свого часу почула саме на її Заході, найпопулярніші інкрустовані зернятками вироби – в столиці, а найбільшу підтримку має від мера й міської влади Запоріжжя. Авторські роботи представлені Наталі Бабенко представлені й у Всесвітньому музеї Писанки в Коломиї, а також в колекції В. А. Ющенка. Майстриня представляє Міжнародний благодійний фонд «Українська родина» в запорізькій області. Має свої добрі звичаї і «Колорит», т ому що він займається благодійництвом, а раз на рік кожен митець передає котрусь зі своїх робіт до дитячого будинку, лікарні, тощо.

– Це так приємно – дарувати красу! – всміхається майстриня, обережно торкаючись своїх творінь. Перетворює одну з мисочок. Що й казати – орнамент на денці, де його ніяк не очікувала уздріти, говорить сам за себе.

Кортить відкласти ручку і записник, узяти шматочок глини і викласти по ньому зернятками соняха щось дороге своєму серцю…

Аліна Бутримко