Свобода українського слова

Правду говорять, що розуміння приходить із часом. Згадую, як моя викладачка літератури , мало не зі сльозами на очах старалась донести до нас усю велич і трагедію доби «Розстріляного відродження», зачитуючи прізвища митців і те, яким чином з ними розправились.  Майже в один день знищили увесь цвіт української нації – більше 100 представників української інтелігенції, яка працювала у період  20-х – 30-х років минулого століття і своєю роботи надихали український народ на життя. Думки про такі речі наводять страх для будь якого свідомого українця, але уявити собі ці речі у наш із вами час наводить ще більший жах, ніж майже сторіччя тому.

Але чи у певні ми в тому, що наша національна свідомість готова пройти випробування  на міцність? У 2010 році з’явилась рекордна кількість повідомлень , як за останні 10 років, щодо порушень свободи слова не тільки серед журналістів, але й інших українців.  25% громадян вважають, що в Україні немає гарантій свободи слова та перси, а 42% переконані, що журналісти, які пишуть на гострі теми, потребують захисту. Доволі яскраві цифри як для країни з якою ще вчора країни Євросоюзу виражали свою готовність співпрацювати, а сьогодні оголошують побоювання у неможливості майбутньої роботи через низку проблем, серед яких право вільно висловлюватись є найпершим.

Але повернемося до історії. У минулому за честь українського слова боролись письменники, художники, громадські діячі, науковці, а хто зараз стане на захист, якщо поняття  «українська книжка»  стало не вигідним комерційним явищем, а отже не потрібним для суспільства. Сьогодні ми забудемо про книжку і розучимось читати, зараз ми нищимо мову і втратимо змогу говорити, у майбутньому ми перестанемо мислити і перетворимось у первісне стадо, що не жиє, а виживає за рахунок інстинктів.

Здорова і сильна нація не може існувати без власного слова, у цьому якраз і полягає її міць і сила. Нехай життя людей, імена котрих давно уже заховала історія не будуть марними.

Компания “ЭНЕРГОТРАНСБУД” специализируется на разработке, проектировании, изготовлении, продаже и монтаже всех видов трансформаторных подстанций: БКТП, КТП, МТП, КПТЖ, ТМ, ТМЗ и другие.
  • Книжки – мертві. Їх довго друкувати. Рекомендую есе до ознайомлення: http://uk.wikipedia.org/wiki/Користувач:Danbst/Безкровна_війна_за_мову

    P.S. Слово “перси” в цій статті написано з помилкою. :)

  • Богдан

    Хороша стаття свідомої українки.
    Поділяю Вашу думку. Прикро, що сьогодні навряд чи маси піднімуться на боротьбу за українську мову.

  • Я так і не зрозумів про що йдеться в цьому записі.

    Якщо в записі автор хотіла сказати про утиски свободи слова – то не наведені _реальні_ приклади цього утиску. Те що журналісти час від часу потрапляють в біду (десь побили їх, тощо) не означає що в нас “ВСЕ КАПЕЦЬ, СВОБОДУ СЛОВА ДУШАТЬ!11!!!”. Ні, журналісти такі ж люди як і решта інших в Україні, і вони теж можуть бути побитими. А враховуючи той факт, що журналісти за якусь чергову сенсацію душу продадуть і прибрешуть, то стає зрозуміло що їх недолюблюють.

    Продовжу. Якщо ж в записі йшлося про утиски української мови, то або Ви живете в Західній Україні або занадто багато читаєте “рухівські” сайти. Розумієте, ніхто не забороняє спілкуватися на українській мові, українськомовні книги виходять, фільми українською озвучуються. Все це є. Не так масово, як про це мріють упороті западенці (“Свобода” енд компані), проте виходить. Її кількість збільшиться з часом. Все проблема в тому що окрема групка западенців хочуть щоб те збільшення відбулося негайно, а це неможливо. Також проблема в насильницькому насадженні гуцульської говірки, нібито тільки там справжня українська мова. Ні, аж ніяк. І зараз, цими силами (знову ж таки “Свобода” енд компані) йде паплюження нашої мови польським, угорським, румунськи суржиком. Логіка їх дуже проста – аби тільки не російським. Запам’ятайте: кожна дія викликає протидію. Все.

  • Хех, я видно став киянином, бо чомусь хочеться погодитись з Iam Hater-ом. :)