Суми – місто над Пслом

Суми

Слобожанські Суми за історичними вимірами — місто молоде. В середині XVII століття, у добу Богдана Хмельницького, козацький народ збудував тут міцну фортецю. Оживала та обживалася давня сіверська земля, формувалася Слобожанщина як нова державницька сторінка в історії України.

Суми стали столицею найпотужнішого козацького полку, а з часом — і столицею Слобідської України. Змінювався статус міста, але незмінними були його дух свободи, національної культури, демократизму в самоврядуванні.

За більш ніж 350-річну біографію краєзнавці окреслюють кілька образів Сум. Перший — козацька фортеця з більш ніж тридцятьма вежами, стінами загальною довжиною понад сім кілометрів та потаємним підземним ходом до річки Псьол. Другий образ — велика патріархальна слобода з острогом, залишками козацького валу та першими архітекторами-містобудівниками. З часом народжується торгове та промислове місто, тисячі людей з’їжджаються до Сум на Збірний і Введенський ярмарки. Третя іпостась міста — це Суми очима А.Чехова. Класик вважав місто природним раєм, осередком мистецтв та освіти.

Промисловий потенціал міста формувався у ремісничих цехах XVII-XVIII століть. У 1710 році у Сумах уже працював скляний та шкіряний заводи, а також селітроварня. У 1807 році почав випускати продукцію каретний завод. У 1916 році в місті працювало вже 38 заводів і фабрик. Протягом XVIII століття у Сумах знаходився торговельний центр Слобідського регіону. Щорічно відбувалися два великих ярмарки, що тривали 20-30 днів (Збірний і Введенський). Сюди привозили товари купці та промисловці з Росії і Правобережної України, з Польщі, Німеччини і навіть Туреччини. Оптова торгівля на ярмарках за своїми обертами перевершувала ярмарки тогочасного Харкова.

Суми вже у XVIII столітті вважалися одним з найупорядкованіших міст Слобожанщини. У другій половині XVIII століття у Сумах було споруджено чимало світських і духовних будівель, частина з яких збереглася і до сьогодні. Як тут не згадати відомий парк Ліщинських — дітище одного з перших сумських ландшафтних дизайнерів і квітникарів А. Абалтіна.

Суми завжди були містом освічених людей. Так, у 1732 році тут працювало п’ять шкіл, в яких 12 учителів та їх помічників, мандрівних дяків, рідною українською мовою навчали граматики, письма, лічби, церковного співу. Навчалися у тих школах не тільки діти, а й дорослі. Ще з кінця XVII століття при церквах міста зосереджувалися цікаві зібрання стародруків і рукописів.

У 1777 році в бібліотеці Успенського монастиря зберігалося 62 книги кінця XVI — початку XVII століття. Досить солідною була книгозбірня при повітовому училищі. У ній налічувалося понад 1200 назв книг. У 1860 році в Сумах відкрито першу публічну бібліотеку, що займала двоповерхове приміщення у центрі міста.

Суми протягом віків пильнували традиції козацького самоврядування. У другій половині ХІХ століття міський голова і гласні (депутати) відповідали за правильність, законність та ефективність ухвалених рішень власними статками і чесним ім’ям.

У ХХ столітті Суми зростали кількісно. Пореволюційна доба змінила еволюційний поступ міста. Воно заговорило фабрично-заводськими гудками, численними мітингами і зборами, заселило пролетарські квартали й жило очікуваннями «золотого міфу» про щасливе місто у майбутньому. Теперішні ж Суми є важливим економічним, транспортним, освітньо-науковим і культурним обласним центром України, а славетна історія міста доводить, що така оцінка є цілком справедливою.

Багатим і змістовним є сьогодення сучасних Сум, єдиного з таким іменем міста на планеті. Є в ньому пошук і поступ, краса і молодість, гостинність і волелюбність. А ще в ньому прагнуть повернути з небуття свою чесну історію, назви вулиць, імена тих, хто звитягою і працею возвеличив це місто. Сумчани всією громадою прокладають нові дороги до рідного міста, на давньому гербі якого зображені три суми, повні добра.

P.S. В Україні багато чудових міст, які є сенс відвідати: Київ, Одеса, про гарячі тури Львів я взагалі мовчу – кожного роду місто лева притягує до себе сотні тисяч туристів зі всього світу.