Люблю дивитись на те, як новий викладач заходить в аудиторію. Часом то переляканий 25-річний хлопчина, а інколи дорослий досвідчений чоловік, якому байдуже скільки грошей у тебе в кишені. Цікаво, з якої причини більшість із них йде викладати? Одні вважають викладацьку діяльність покликом душі, інші хочуть помститись бідним студентам за своє не надто приємне студентське життя, а треті просто не мають куди подітись. Все таки пенсія викладача служить спокусою, бо складає 90% від зарплати, тоді, як пенсія звичайного громадянина — 60%.
Викладачів не варто боятись — вони також люди. Декотрі з них, як виявилось, навіть нормальні. А трапляється різне…
Викладач може стати для тебе прикладом для наслідування. Ти купиш такий же костюм, як у нього, такі ж мешти, такі ж окуляри. Жартую. Більшість викладачів вищих навчальних закладів таки розумні і у них є чому повчитись. Вчитись можна як і розв”язуванню задач з тригонометрії, так і складанню протоколів. Буває, що вчать вони ще й тому, як не згубитись у житті.
Викладач може стати хорошим другом. Тут не важливо, яка вікова прірва між вами — головне, щоб розуміння було. Часом ввн допомагатиме тобі “замазати” сесію, а часом навіть вислухає твої сповіді про чергове нерозділене кохання, зраду друзів, проблеми з батьками та стосунки з іншими викладачами. Поруч з такою розумною людиною ніколи не почуватимешся зайвим і самотнім.
Викладач може стати кимось більшим: коханням усього твого життя або тимчасом гостем у твоєму серці. Ти гордо крокуватимеш коридором свого ВУЗу, а за твоєю спиною народжуватимуться все нові й нові плітки. Запам”ятай навіки, що з таким статусом друзів у тебе поменшає : заздрість вбиває усі людські якості. Такий чоловік задовольнятиме усі твої потреби доти, доки не зустріне кращу за тебе. Або ж навпаки — він уже не викликатиме у тебе такого інтересу. Цікавість, як то кажуть, з часом зникає.
Моя вам порада: під час лекції дивіться в зошит. І не далі! Не варто піднімати голову і стріляти поглядом у того, хто розпинається біля кафедри : наслідки можуть бути різними. Не ідеалізувати викладачів є чи не єдине правило для студентів. Бо ж навчання — явище тимчасове і швидкоплинне. Потім усі розбігаються, кому куди треба…
Колись, коли закінчиш рідний факультет, вірю, що захочеться прийти і провідати старих знайомих. Одні постаріють до неспізнання, другі — одружаться, треті — розлучаться, а декотрі такими ж і залишаться — у пошуках свого щастя. На твоєму місці будуть інші, а за твоєю партою сидітиме симпатична білявка із довгими ніжками та в короткому міні. Ти не зможеш приховати усмішки — ти вже це десь бачила…
Ваша Ю.
ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:
Червень 27, 2010 о 20:43
>>> Викладач може стати кимось більшим: коханням усього твого життя або тимчасом гостем у твоєму серці.
Бррр. Попереджати треба що стаття для дівчат.
Червень 27, 2010 о 20:44
не лише для дівчат. у хлопців хіба не бувало такого, що закохуються у молоденьку викладачку?
Червень 27, 2010 о 21:03
Такого:
>>> Ти гордо крокуватимеш коридором свого ВУЗу, а за твоєю спиною народжуватимуться все нові й нові плітки.
точно не бувало.
Червень 27, 2010 о 21:17
шкода=) приємне відчуття! =)
Червень 27, 2010 о 23:03
“Декотрі з них, як виявилось, навіть нормальні.” інколи кількість цих декількох складає столову ложку цукру в теплому чаї .. ой, що це я. Тут мабуть варто згадати або навіть просто нагадати: “Лююов зло, вони всі козли”, та все ж прекрасно коли можна згадати ті прекрасні дні кохання. Не всі їх здатні пережити та і тим паче по такому сценарію. Це круто, певне, радий за того (ту) хто це пережив
Червень 27, 2010 о 23:20
ні, називати колишніх козлами – не можна. якими б вони не були. а щодо викладачів, порадила б просто не шукати в них щось більше, ніж людину, що читає тобі лекції…
Червень 28, 2010 о 18:50
сподобалось:-)
для мене все є зрозумілим, бо сама недавно закохалась у викладача з фізкультури, але так і не наважилась до нього підійти… хто зна, може щось би і вийшло.
Червень 28, 2010 о 21:57
Проковтнув
Легко і цікаво)
дякую
Червень 29, 2010 о 12:52
“Викладач може стати хорошим другом. Тут не важливо, яка вікова прірва між вами — головне, щоб розуміння було.” – у нас така викладач вищої математики. Завжди на парі ділилась з нами своїми думками щодо чогось, проблемами і т.д. І при цьому ми всі знали вищу математику принаймі на 3 (це стосується мене, бо точні науки для мене катастрофа). Що тут скажеш… викладач від Бога і просто хороша людина.
Червень 29, 2010 о 18:28
Sunny,дякую!
Шкода, що не наважилась.
Червень 29, 2010 о 18:29
Діанко, приємно, що у твоєму житті зустрічаються хороші люди. Насправді, нема поганих викладачів. Є студенти, які не вміють знайти до них підхід)
Червень 29, 2010 о 19:31
Юлька Гриценко, не можу погодитись щодо “Насправді, нема поганих викладачів. Є студенти, які не вміють знайти до них підхід)”. Є викладачі, які паталогічно ненавидять студентів (ціль їхнього викладання зрозуміти не можу). На першому і, на жаль, другому курсі була у мене пані викладачка, яка ненавидить дівчат. В силу того, що факультет у мене менеджерський, основна маса групи саме дівчата. Ото ми вже від неї натерпілись…. Намальована – повія, не намальована – бліда поганка, мовчить – дурепа, розмовляє – не вихована. І взагалі, всі сьогоднішні студенти – це дурні, що мають гроші, тому що справді розумні діти грошей не мають і не можуть вчитись (практично цитата). Отак от… Дякувати Богу минулого семестру ми з нею розпрощались і зустрілись з новими “прибацанами” викладачами) Але ця була найяскравіша поки що)
Червень 29, 2010 о 19:38
Діано, ну від цього не втечеш. Бо, як то кажуть, “в семье не без урода”=) я до такого не звикла, бо на факультеті журналістики у нас викладачі і студенти – одна велика сім”я. хоча от в суботу мені вліпили перший в житті талон…