“СтереотУпість”

Одним із найпопулярніших вважається стереотип  про те, що блондинки розумово відстають  від жінок із іншим кольором волосся. Про це складено тисячі анекдотів, знято  десятки відео, та й у повсякденному  житті часто бачимо, що до білявок у чоловіків особливе ставлення. Чим це пояснюється? Вважаю, що причиною для роздумів стали не так статистичні дані, як те, що ми  “остереотУпіли”. Як ставляться до даного стереотипу засоби масової інформації? Не так давно перший музичний канал України М1 пустив в  ефір нове шоу під назвою “Blond 007”.Передача побудована на  зустрічах із світськими білявками та розповідями про їхню кар’єру та  успіх. І якщо короткі сюжети про життя зірок таки переконують у  тому, що блондинки цілком нормальні і  розумово розвинуті особи, то  ведуча програми “Дєвушка Блонда” навпаки, підтверджує  протилежне. Періодично у кадр потрапляють напівоголені груди,  ноги чи інші частини спокусливого жіночого тіла. Красива картинка супроводжується “дотепними” жартами ведучої, яка, впевнена, у реальному житті має більше клепок. Для чого ж тоді зображати на екрані ляльку? Не дивно, що після перегляду такої програми, у чоловіка складеться враження, буцімто усі білявки — легкодоступні у всіх сенсах цього слова.

Існує й стереотип про те, що жінка і наука — речі цілком несумісні, як і те, що жінці не можна довіряти серйозних завдань. Увагу привернув телеканал СТБ, оскільки, вважаю, саме він містить найбільше пізнавальних проектів. Проаналізувавши кілька передач, виявила наступне: ведучими переважної більшості програм виступають чоловіки.

“Битва  екстрасенсів” –  Павло Костіцин

“Паралельний  світ” – Валерій Сараула

“У пошуках істини” – В’ячеслав Гармаш

“Вікна-новини” – Руслан Дроздов

“Нез’ясовно, але факт” – Сергій Дружко

Жінкам  же дали місце у менш серйозних проектах :

“Давай одружимось” – Оксана Байрак; “Неймовірні історії кохання” – Лілія Ребрик; “X-factor” – Оксана Марченко.

Вважаю  за необхідне, приділити увагу і  розважальній програмі “Файна Юкрайна”, яка мало того, що виступає клоном російської “Наша Раша”, то ще висвітлює лише ті сторони життя українців, на які не надто хочеться акцентувати. Зокрема сюжети про телевізійників Зиновія Пипку та Інокентія Беста таки наштовхують на думку, що українське телебачення котиться донизу і працюють на ньому лише аматори і жодних професіоналів. Уривки про даішників посилюють дію стереотипу про те, що всі працівники ДАІ переслідують єдину мету — збагатитись. А щодо історії про сільську пару Марічки та Антона, то це ще одне підтвердження стереотипу про те, що мешканці сіл західної України не мають ані смаку, ані здорового глузду. Чи потрібні такі “живі” передачі? Український народ не розуміє, що сміється сам із себе.

Тому  із думкою про те, що телебачення  виступає проти стереотипів можна  посперечатись. Звісно, ТБ не підтримує стереотипів, пов’язаних із расизмом, війнами і т.д., проте намагається обіграти часом кумедні моменти. Але якщо придивитись, то не кожен українець любить сало, не в кожного росіянина є шапка-вушанка, не всі металісти жорстокі і агресивні, не всі жінки люблять вухами, і не всі, хто слухають рок-музику створюють собі відповідний імідж.

Стереотип і мислення — речі протилежні, оскільки ті, хто йдуть за стереотипом, ідуть  за думкою маси, а маси не завжди мають  рацію.

З одного боку стереотипи полегшують нам життя. З іншого ж служать такою собі пасткою. І найгірше те, що потрапляємо в неї добровільно…

Народилась неважливо коли, але жаль, що не восени. Люблю жовте листя, мокрі лавки, львівську бруківку і червоні доріжки на сходах. Люблю життя, і чекаю на взаємність. Не вірю в гороскопи, не вірю в долю, вірю в себе.