Стан освіти. Який він?

Якщо запитати пересічну людину, що вона думає про стан сучасної освіти в Україні, то ви почуєте в узагальненому випадку приблизно таке:

– «Може ви говорите  про міністерство торгівлі освітою?»

Стан освіти. Який він?Стан сучасної освіти і рівень підготовки учнів шкіл і випускників вищих навчальних закладів з кожними роком падає. Але у міністерстві не особливо цим переймаються, адже освічені люди не так вже їм і потрібні. Їм більше потрібні їхні гроші, ніж знання. І у цьому батьки учнів і студентів охоче допомагають міністерству, вкладаючи «добровільно-примусово» власні активи у кишені ректорів, службовців і інших працівників освіти. А якщо не вкладають, то видають закони, які принесуть їм доходи з кишень тих же батьків. І винні ті самі батьки, які сприймають хабар, як норму і одну з ключових ланок системи сучасної освіти (але не завжди). Наші люди так навчені, і нічого з цим не вдієш.

З приходом нового міністра освіти ситуація не дуже то й змінилась, і я думаю, що ви знаєте в яку сторону. Ось деякі перли його діяльності.

Обовязкова дошкільна освіта.

Дошкільна освіта в Україні тепер є обов’язковою, що приносить куди більші труднощі, ніж, припустимо, абітурієнту вступ у ВНЗ. Дитині потрібно в дитсадок, але де той дитсадок знайти, якщо в цих будинках тепер офіси, філії банків, податкові інспекції? Їх не хватало при добровільному відвідуванні, а що буде за теперішніх умов? До того ж, при закінчені дошкільної освіти видається документ, за яким приймають у середню школу. І тут з’являються люди які зможуть зробити відповідний документ за певний «скромний» гонорар.

Повернення до 11-річної системи освіти.

На початку 2010 року ніхто і подумати не зміг би, що повернуть 11-річку. Звісно, йшли такі розмови, але ніхто і думки не припускав, що це станеться так раптово. Після сходження на «трон» нового міністра освіти, буквально за місяці був прийнятий закон про повернення 11-річної системи освіти, якого не чекав ніхто: ні учні, ні вчителі, ні батьки. Вдумайтесь, що діти повинні вивчити матеріал, який був розрахований на три роки,  за два!  Але будь-яких підручників для цього не було, міністерство ніякими темпами не встигало їх друкувати (до навчального року лишалось менше місця). І тут міністерство пропонує варіант: качати підручники з Інтернету. І скажіть, будь-ласка, де повинен учень скачати підручник, якщо він живе у селі, в якому і приблизно немає Інтернету? А тим більше не всі мають персональні комп’ютери. Але якщо говорити словами Табачника: «Населені пункти забезпечені Інтернетом на 100%». Тут навіть і коментувати нічого.

Але що ж спонукало владу зробити такий крок? Заглянемо в 2012 рік. Якщо би залишилась 12-річна система, то цей рік залишився би без випускників. А це приблизно 400 тис. потенційних студентів. І кожного року такі абітурієнти приносять до кас ВНЗ близько 2 млрд. доларів (в тому числі з бюджету).  А за час навчання ця сума примножується. Тобто міністерство недоотримає близько 1 млрд. доларів! Навіщо їм йти на такі втрати?

ЗНО

В недалекому 2008 році був прийнятий закон, який затверджував Зовнішнє Незалежне Оцінювання обов’язковим іспитом, який здавали всі випускники шкіл, і результати якого були єдиним критерієм при вступі у ВНЗ. Це був великий експеримент української системи освіти, який виправдав себе.

Але теперішній міністр освіти вважає, що ЗНО не є достатнім критерієм при вступі до ВНЗ. Він вважає доцільним ввести так званий «бал університету», який зведе нанівець всі здобуття ЗНО. Інакше кажучи, в систему освіти повернеться та корупція, яка панувала  і до ЗНО. Станеться це чи ні, ми побачимо в найближчим часом.

Та і говорити про те, що з приходом ЗНО корупція в у вищих навчальних закладах зникла було б нерозумно. Цьогорічна вступна кампанія яскраво показала це. Зокрема історії з КНУ ім. Тараса Шевченка, де на спеціальність «міжнародні відносини» навіть діти з 200 балами з кожного предмету не проходили. А якщо глянути на списки зарахованих, то можна побачити, що в списки попали абітурієнти не з першого десятка, а з другої, а то й з третьої сотні. І це не поодинокі випадки.

Переписування підручників.

Думаю, що всім відома ця історія з підручником з історії України, де були відкинуті, зокрема, відомості про героїв Крут, зменшили обсяг інформації про Січових Стрільців, словосполучення «штучний голодомор» замінили на «голодомор»,  а також прибрали хід виборів 2004-го року. І це ще не одне виправлення, якого зазнав підручник. І більшість цих поправок стосувались російської політики в Україні, які перетворювали Росію, як колишнього неагресивного колонізатора.

Отже, якщо підсумувати вище сказане, то можна зробити висновок, що сучасна освіта в Україні повинна удосконалюватись, а не змінюватись з кожним роком. Потрібно дотримуватись певних традицій і ідеологій, які властиві для України, а не для сусідніх держав. Ширше вводити європейські стандарти. І, врешті-решт, дорожити власною історією. Адже народ, який не знає свого минулого, приречений пережити його знову.

Я молодий і амбіційний, завжди у пошуках чогось нового для себе. Наразі студент, цікавлюсь ІТ-технологіями, літературою, якісним кіном і музикою, а також, у вільний час, психологією.Мій девіз у житті “Якщо дуже чогось захотіти, то весь Всесвіт буде намагатись тобі допомогти”.
  • Ще до прочитання даного запису я зловив себе на думці що тут будуть плакати про те як у нас все погано. Власне це я і побачив. Нудно і одноманітно. Черговий раз бачу плач про те як усе в нашій освіті погано і все переписують.

  • Max

    Іване, дякую, дуже вдало скомпонована стаття. Отримав загальний погляд на поточний стан освіти. Хіба що висновок в кінці надто очевидний і я б навіть сказав риторичний.
    І ще: насправді, нащо нам вища освіта? Якщо людина хоче побудувати вдалу кар*єру, то це нормальна мотивація. Не взяли без хабаря – йдіть в інший ВУЗ, де його не беруть. Погано вчать – вчіться вдома самостійно. Погані підручники – купить у книгарні альтернативні книжки.
    Можливостей купа. А доводити власну компетентність все одно доведеться на практиці, коли влаштуєтесь на випробувальний термін на першу роботу.
    Позицію, згідно якої держава не дає можливостей отримати якісну освіту безкоштовно вважаю помилковою.

  • Віктор

    В цілому згоден, окрім першого абзацу. Міністерство, ясна річ, освіта студентів особливо не цікавить. І правильно. Якщо студенту самому не потрібна освіта – чому міністерство за нього повинне думати? І в словах “більше потрібні гроші чим знання” не бачу нічого поганого. Якщо міністерство стане чинити опір для отримання достойних знань – одна справа. Але зараз студенти не беруть і того, що дають. Більше того, плачуться, що забагато дають.
    Щодо батьків і студентів – не одразу і зрозумів, що це не іронія. Бачите, по вашому всі зацікавлені в хабарях – тільки не студенти. А от з мого студенського досвіду я не пригадую, щоб студент хоч колись був не зацікавлений Першим дати хабаря. Завжди була можливість здати без нього, якщо ж не була – такого студента, по совісті, треба було вигнати з вузу. Не виганяли. І ставили пятірки.

    Ремарка – хто виросте із студента, за якого батькі самі і хабарі носять?! :)

  • Іван Подібка

    До Віктора
    Я погоджуюсь з вами, що і студенти зацікавлені в хабарях. Але якщо говорити про те, що студенти не беруть того, що дають, можна написати окрему статтю. Адже освіту дає кожен внз, інша справа хто її бере повністю, а хто її купляє, але в різних закладах по-різному сприймається хабарництво: в одних сприймається як факт, в інших ставляться суворо. Ось наприклад, в моєму університеті хабар, як такого масового поширення не має, бувають лише поодинокі випадки.

  • Тарас

    Iam Hater, взагалі-то новий міністр відкинув освіту назад. Така собі машина часу. Більшість освітян, які безпосередньо працюють у цій галузі, не підтримують його реформи. В нашій країні не все так погано і ніхто не плакав, а просто зробив висновки!

  • Повернення до одинадцятирічки я особисто вважаю корисним. Ще б вичистили програму від мотлоху, який доводиться вчити. Викинули б половину творів із літератури – вони там нафіг не потрібні. Ще б викинули б болонську систему – річ яка тільки деградує нашу вищу освіту, але це уже нездійсненна мрія. А от щодо ЗНО, то тут я змушений із Вами і вами погодитися, – введеня екзамені та інших “лазійок” підрізало ідею викорінення/зменшення кору на корню.

  • Артем Глінський

    Говорити про стан освіти об’єктивно дуже складно. Особливо, якшо враховувати всі сьогоденні політичні процеси.

    Матеріаль досить загальний, але змістовний.

    Хочу додати, що профнсійно-технічна освіта зараз теж на грані вимирання. Навчальні плани вже давно застаріли, і не відповідають сьогоденним ринковим вимогам підготовки кваліфікованої сили. Ми ризикуємо тим, що залишимося без навченої робочої сили, а це в свою чергу дасть удар по розвитку матеріального виробництва.

    В сфері середньої – учням і педагогам дурять голову. Матеріал подається , скажемо так, не зовсім правильно, а в деяких випадках дезорієнтує учнів у вмвченні.

    У вищій освіті – більш менш. Та скажу так : якщо студент сам буде зацікавленний отримати гарну оцінку не плативши, то він буде готуватися. А хабар – це як цигарка: раз спробував, а потім ще хочеться, а тоді вже не відчепишся. Студенти самі розбещили викладачів даючі хабарі.

  • Діанка

    Ех, Артем Глінський мене випередив :-)
    Що ж… залишається тільки від себе трішки додати щодо Болонського процесу. Це дуже хороша і корисна штука, якщо її вводити правильно, а не як у нас. Наші освітяни намагаються адаптувати свою версію, а це вже зовсім не те. Я досить близько з ним стикнулась років 3 назад і залишилась в захваті (мої сестри отримали вищу освіту закордоном). І можу сказати, що по отриманні диплома вони таки є СПЕЦІАЛІСТАМИ, а не теоретиками.