Сповідь українського емігранта

Нудьгуєш? Не можеш вибрати фільм для перегляду? Блог про кіно — щоденник українською про кiно-, вiдео- i телефiльми: анонси, рецензiї, персоналiї та новини від Вадима Григор’єва.

Ще роки так два тому я й не підозрював, що житиму не в Україні, а дуже далеко від Батьківщини. В цій статті розповім декілька речей з точки зору емігранта та окремого випадку.

Твоє право – заткнутись і мовчати!

Мешканці більшості країн Європи, Американського континенту та інших розвинених країн на відміну від України,  мають право обирати, де жити та куди поїхати. Українцям доводиться проходити ганебні процеси отримання віз. А чому ганебні? В усьому світі люди так люблять волати про свої права та добиватись справедливості. Які ж права має українець серед світової спільноти? Існує “Загальна декларація прав людини” ООН, де в першій статті вказано: “Всi люди народжуються вiльними i рiвними у своїй гiдностi та правах. Крiм того, не повинно проводитися нiякого розрiзнення на основi полiтичного, правового або мiжнародного статусу країни або територiї, до якої людина належить”. Як відомо, держави-члени ООН зобов’язались сприяти виконанню цих правил, а значить, що ніякої юридичної сили даний документ не несе.

Зелене світло і ніхто не “париться”

Ти виїжджаєш, бо так склалось, бо є зелене світло. Оформлюєш документи, заповнюєш чимало всіляких паперів, а також вирішуєш інші організаційні питання.

На момент отримання візи я навчався в одному з національних університетів країни. Для того, щоб розрахуватись з універу, як виявляється, мені треба дозвіл якогось там відділу Міністерства у справах сім’ї та молоді, не зважаючи на згоду батьків. Як у тому народному прислів’ї: “Хотілось, як краще, а вийшло, як завжди”. Чому ніхто не піклується, що в країні такий рівень бідності або стільки молодих людей не можуть поступити до ВНЗ? В кращому випадку загребуть до армії – от і вся увага з боку держави.

Середній палець середньому класу

Моя люба країна дозволила покинути навчання і я міг пакувати валізи за кордон. Разом зі мною з країни їде мама – філолог української мови, доцент, сумлінний платник податків та учасник прогнившої системи хабарів у державних закладах типу “міська лікарня” та інших будівлях з тризубами. Професія моєї мами яскраво цінується лише на українських дипломах, які видрукувані на якісному папері, що доводиться чекати місяці. В тій же Європі вчитель звичайної школи – це представник середнього класу, якого в Україні по суті не існує. Навіщо Україні науковці, коли деякі східні області “відвойовують” статус російської мови? Я ще розумію, в Канаді на певних територіях переважає французька, яка докорінно відрізняється від англійської. Наші політики (я не кажу, що всі) люблять займатись маячнею і часом зрозуміти їх дуже складно.

Статистика тут бреше

За офіційними даними держкомстатистики: у 2010 році з України вибуло – 14 677 осіб, прибуло – 30 810, приріст – 16 133. Як бачимо – країна нічого, а точніше нікого не втратила, а навіть отримала чистими трохи більше 16 тисяч осіб, в порівнянні з тими майже 15 тисячами вибулих. Звісно, що ці цифри явно не відображають реальної картини зовнішньої міграції українців. Взагалі, з 1991 населення України зменшилось на 6 мільйонів та в нас все добре, народжуємо нових емігрантів!

Щури втікають першими

Іноді в мою адресу кажуть, що з потопаючого корабля першими втікають щури. Я погоджуюсь з такими закидами без вагань. Щури працюватимуть в інших країнах, даруватимуть свій талант та вміння і відчуватимуть себе необхіднішими на чужині, ніж у своїй державі!

Післямова

Можливо ця стаття – ще один набір слів про те, як все погано, я не навмисне. Чесне слово, не хотів і далі такого не буде. Так, вище було багато риторичних питань, на які не треба шукати відповідей.

Я планую написати серію статей про Британію, в яких розповідатиму про побут та інші аспекти тутешніх жителів. Якщо в тебе є якісь окремі побажання щодо майбутніх тем – пиши в коментарях. Постараюсь розповісти все цікаве, що знаю про дивну країну на острові. Далі буде цікавіше!

Ищешь мебель в квартиру? Предлагаем купить угловые диваны в Киеве онлайн. Оптовые цены!
Только актуальные новости бизнеса и экономимки, самые рейтинговые новости в Украине и мире – украинский бизнес ресурс.
Засновник інтернет-журналу MOLODI. Життя ламає нас по дорозі кудись та все буде файно і зашибісь. Намагаюсь уникати сірості і стандартності, створюючи щось своє. Ще з дитинства люблю наше – українське.
  • ira

    Можливо і не зовсім до теми. Ось пісня про еміграцію: http://www.youtube.com/watch?v=_dIriSUmagE

    • Та в тему. Гарна пісня

  • Маша

    Так, Тарасе, стаття навіть не зовсім повністю відобразила всю ту бюрократію в нашій країні ( навіть, в Африці такого немає ),яку потрібно кровно подолати на шляху до омріяної візи. Мабуть, в наших чиновників стоїть мета вбити якомога більше нервових клітин у потенційного емігранта. Мені ще дуже подобається довідка про несудиміть, за яку звісно ж треба платити з своєї ж кишені, типу, докажи, що ти не британська королева ! Ідиотизму немає меж !

    • Це ще поверхня проблеми

  • ASHA_TAN

    назва статті зачепила за живе….сама знаходжусь за границею і дуже болить те ,що в рідній же ж країні ,до якої не на диво так тягне ( всюди добре,а вдома краще),зв`язують руки тим ,хто хоче діяти,чогось добиватися…тай просто жити повноцінним життям,..болить,що все давно рішають матеріальні ціності,а не якісь “моральні керування “..хоча про що я говорю..

    і незнаю як вас,а мене більше зачіпає тема не про те, що важко втекти з УКраїни ,а те що з неї тікати треба….

    • Основна тема статті – це не проблема втечі з країни, а деякі думки саме про те, що ти втікаєш. Якщо не секрет, а де ти живеш зараз?

      • ASHA_TAN

        в Барселоні,Іспанія..
        а статя справді глибока і суттєва..особливо про щурів ..якось раніш не приходило в голову саме таке порівняня…а ж навіть дуже точно…

  • Олекса Бригас

    На рахунок того, що стаття глибока, міг би посперечатися. Це дійсно поверховий погляд на цілий комплекс проблем, які існують в Україні. І кожне запитання таки риторичне, бо на них ніхто, особливо з можновладців, не збирається відповідати. Середній (чи нижче середнього) клас відданий сам собі. Маєш сили і здоров”я їхати – їдь. Перейди через всі “бюра” – і вперед. Статистика, цікава річ. Кажете, вибуло – 14 677 осіб, прибуло – 30 810…. А хто вибув? 80 відсотків українців з вищою та середньо-технічною освітою? А – прибув? В”єтнамці чи китайці??? Це вони мають замінити “доцента української філології”? Отож! Проблем досить для книг, не те що коротенької замітки!
    Та й, випустивши нас з країни, ніхто нас там назад не чекає (сім”ю не чіпаю). За минулий рік, згідно даних, що з”являлися в інтернеті, від емігрантів до України надійшло 20 мільярдів (!) доларів США. При цьому всі ці люди не шукали роботу, не просили їсти і взагалі не морочили владі голову. Ось тому більшість з тих, хто поїхав колись на рік-два, так і залишилися піднімати економіку не своєї країни (хоча, як сказати….).
    Тож, не зовсім ми щурі, скоріше – бджоли: і працюємо, і додому щось приносимо.
    Ось такі думки викликала стаття, хоч говорити можна багато – хто то буде слухати?
    Цікавих можу запросити пройтися “Стежками Португальщини” (пошук допоможе).

    • Я згоден з вами. Найбольніше – це те, що випустивши з країни досвідчених людей, вони не роблять ніяких висновків. звісно, що й тримати нас силою ніхто не може. Кожен сам за себе.

  • Олекса Бригас

    В тому то й біда, що і не хоче ніхто нас тримати. Ми отримали право відносно вільно переміщатися світом. Але ми, хто міг би прислужитися своїй країні своїм досвідом, набутими знаннями, не можемо достойно продати свою працю. В свій час в нас було вкладено певні сили та кошти і – от парадокс – влада не хоче скористатися з готового :( Адже не мотузками нас треба тримати! Просто дати можливість заробити своєю працею ДОСТОЙНУ платню. А у нас зарплатня в структурі собівартості залишається на рівні совка. Виходить, щоб добре жити, треба когось обманювати, красти чи створювати умови “винагородження” хабарем, попросту – грішити. А що робити відносно чесним людям? Шукати “золоту жилу” От і залишаємося “сам на сам”, часто втрачаючи сім”ї і саму батьківщину. Сумно…