“Скажи мені, що ти читаєш”

Вчора поверталась додому із університету. Сиділа у маршрутці і читала черговий шедевр Пауло Коельо “Воїн світла”. Захопилась настільки, що не помітила реакції вражених пасажирів. Чому усім так дивно бачити людину, яка читає? Від правди не втекти : читати сьогодні не модно. А що модно? Модно носити голубі джинси з протертими вставками, модно кататись на дорогих автомобілях, модно курити “Парламент”, так модно курити… Хто ж диктує моду? Диктують такі, як ти, коли хизуються власними перемогами, не розуміючи, що нічого хорошого не роблять.

Цікаво було провести міні-опитування на тему :” Книги яких авторів ти читаєш?”. І знаєте, мій рідний Львів мене шокував — як в хорошому сенсі, так і в поганому. Я вирішила підходити до людей різного віку, щоб картина була об”єктивною.

Отож, серед тридцяти опитаних мною осіб, я почула такі варіанти відповідей :

Іра, 15р. :
Я не читаю, це не модно!

Настя, 23р. :
Я не читаю нічого окрім посібників із біології, хімії і т.д. Нам просто дають такі домашні завдання, що часу на художню літературу не залишається.

Оля, 16 р. :
Я читаю поезію сучасних авторів. ( Коли я попросила назвати цих авторів, то дівчинка довго думала, що відповісти, а в результаті не відповіла нічого).

Остап, 21р. :
Я читаю Ірену Карпу та Любка Дереша — вони молоді, креативні, яскраві люди, які пишуть про те, що цікаво молоді.

Роман, 27 р. :
Я читаю класику. Дав собі обіцянку, що до кінця року повинен прочитати хоча б по одній книзі кожного з авторів слов”янського середовища.

Оксана, 31р. :
Не можу сказати, що багато читаю. По-перше, діти і чоловік потребують моєї уваги, тому на книги якось немає часу. Але нещодавно прочитала “Куди йдеш?” Генрика Сенкевича і “Червоне і чорне” Стендаля. Це ті книги, які можуть змінити життя кожної людини, якщо читати їх сумлінно і замислюватись над кожним словом. Та й автори ці перейшли випробування часом — не одне покоління їх читають…

Ні,я не розчарована, бо лише одиниці відповіли, що не читають. А може, то просто я людей таких вибрала — начитаних. Але скористаюсь своїм службовим положенням і таки зроблю заклик до того, щоб ви читали! Оскільки лише, читаючи якісну літературу, збільшується ваш словниковий запас, і замість матюків, “тіпа”, “карочє” ви вживаєте нормальні українські слова! Книжка — це як прожити ще одне життя, чуже, нове для тебе, те, яке вигадав автор. То ж бажаю вам усім в деякій мірі бути котами і прожити як мінімум дев”ять життів…

Ваша Ю.

Народилась неважливо коли, але жаль, що не восени. Люблю жовте листя, мокрі лавки, львівську бруківку і червоні доріжки на сходах. Люблю життя, і чекаю на взаємність. Не вірю в гороскопи, не вірю в долю, вірю в себе.