У чому сенс життя?

сенс життя

сенс життяВ чому сенс життя? Життя… Воно дивовижне… Гірке і солодке, одноманітне і барвисте, часом сумне чи радісне, але дивовижне і цікаве. А найголовніше, що дуже шкода, –  дається один раз.

А для чого ми приходимо в цей світ??? Знали б – виконували б свій обов язок ретельніше, а так… Живемо, мало що робимо, часто пливемо за течією і, думаємо, що ми вічні. Та, нажаль, нема в цьому світі нічого вічного, все тлінне, мінливе і швидкоплинне… Та життя – це справді велике диво! І саме нам випало щастя жити на цій дивовижній Землі. Тому треба цінувати кожну його хвилину, радіти сонцю і ранковій росі, вічним зорям у нічному небі…

Особисто у мене є три теорії життя:

1. «Не дай страху знищити твої мрії!

Життя для мене – це навчання, щоденне навчання і пізнання. Це – постійний рух вперед, це – не стояння на місці! Для мене стояння на місці це означає зупинка життя. Життя – це відкриття себе та оточуючого світу.

Я – проста  людина! Люблю читати, пізнаю свій внутрішній світ, працюю над собою, тому що, я знаю в чому сенс мого життя. Я здобуваю досвід завдяки духовній практиці. Я прагну іти вперед. Але чому сьогодні я програв!? А тому що, всі ці слова без досвіду пусті!!! Тваринний розум робить усе, щоб я не зміг домогтись своєї мети!!! Сумніви, самокритика, гординя – це його інструменти! А у найвідповідальніший момент він включає СТРАХ! А потім знову все по колу… Чим більше я його відчуваю, тим все зрозумілішим мені стає, що він чіпляє мене шаблонами, що він хитрий і живий, і робить все щоб я його почув. Але у нього є слабкі місця: він боїться бути розкритим, боїться бути зрозумілим, він безсилий коли спостерігаєш за ним із сторони. Звільнитись з-під його контролю може кожний. Якщо сьогодні я програв битву, завтра я можу виграти війну! Головне – це хотіти досягнути своєї мети.

2.  «Ти – автор свого життя!

Всі ми живем своїм життям, думаєм, що все добре, поки не стається щось погане… І думаєм « життю кінець! чому ми мусимо це терпіти? за що мені таке? » Це твої проблеми! Твоє життя не цікавить інших! І повір –  Всесвіту з його мільярдами трильйонів зірок наплювати на тебе, на твої проблеми. Твоє щастя нікому не цікаве, крім тебе самого. Когось такі думки кидають в затяжну депресію, тому що не всі знають цю просту істину. Декому просто легше вічно себе жаліти і звинувачувати в помилках всіх навколо, проте помилки робимо ми всі,тому що, ми – живі, а життя – це подарунок, це шанс прожити такою людиною, якою тобі хочеться, і це єдина думка яка тебе має цікавити,адже саме ти – автор свого життя!!! Саме тобі вирішувати: чи проводити свій дорогоцінний час в сльозах і соплях, чи дійсно ним насолоджуватись!

3. « Потрібно завжди залишатися людиною »

Всі ми влаштовуємось на роботу, працюємо, щоб отримати зарплату. Але чи варта вона нашої праці??? Чому наприклад, лікар рятуючи людину отримує гроші? Виходить життя людини не цінніше за гроші? В Африці гинуть від хвороб та голоду діти… В той час коли наші бізнесмени та депутати витрачають ці ж гроші ( ціна яким – життя людей ) на пустощі, забави… Ви думаєте справа в грошах? Ні! Людяність… Ми кожен день проходимо повз бездомних, людей нікому не потрібних… Ніхто не задумувався, що з ними трапилося, чому кожен з них опинився в такій важкій життєвій ситуації? Також десь на Землі хтось гине від спраги чи голоду… Виходить так, що влада заробляє гарну зарплатню, коли інші люди отримують за важку працю ніщо… Справа не в грошах,а в самих людях, в їх не байдужості один до одного. Нам завжди чогось бракує ми думаємо лише про себе та своїх близьких. Але у деяких немає близьких… Що ж тоді? Якщо хочемо краще жити потрібно почати з себе…

Зараз сиджу і думаю… Як багато тих, з ким можна лягти в ліжко,  як мало тих, з ким хочеться прокинутися … І вранці , розлучаючись посміхнутися, помахати рукою, і знову посміхнутися. І цілий день, хвилюючись, чекати звісток.

Як багато тих, з ким можна просто жити, пити вранці каву, говорити і сперечатися … З ким можна їздити відпочивати на море і, як годиться – в радості, і в горі бути поруч,  але при цьому не любити …

Як мало тих, з ким хочеться мріяти! Дивитися, як хмари рояться в небі, писати слова кохання на першому снігу, і думати лише про цю людину … І щастя більшого не знати і не бажати.

Як мало тих, з ким можна помовчати, хто розуміє з півслова, з півпогляду, кому не шкода рік за роком віддавати, і за кого ти зможеш, як нагороду, будь-який біль,  будь-яку кару прийняти…

Ось так і в’ється ця тяганина… Легко зустрічаються, без болю розлучаються… А все тому, що є багато тих,  з ким можна лягти в ліжко,  і мало тих,  з ким хочеться прокинутися.

Ми кидаємося : – робота, побут, справи … Хто хоче чути  – все ж таки повинен слухати… А на бігу  –  помічаєш  лише тіло… Зупинись!!! Щоб побачити душу. Ми вибираємо серцем – по розуму… Часом боїмося на посмішку – посміхнутися, але душу відкриваємо лише тому, з ким хочеться прокинутися…

Як багато тих, з ким можна говорити. Як мало тих, з ким трепетне ??мовчання. Коли надії тоненька нитка між нами, як просте розуміння. Як багато тих, з ким можна сумувати, як мало тих, з ким можна дізнаватися себе. Як багато тих, з ким краще б помовчати, кому не проговоритися б в печалі. Як мало тих, кому ми можем довіряти все те, що від себе приховуєм.

Ті, хто в русі – бачать світло. Ласкаво просимо в наш світ.

Іноді ми засмучені, нам здається, що ми самотні – ми робимо помилки, ми робимо боляче один одному. У кожного своя історія, ми намагаємося досягти досконалості.

Любіть життя, цінуйте тих, хто поруч з вами. Почніть довіряти собі, і Ви відразу зрозумієте, як треба жити. Навчіться прощати один одного, говорити своїм рідним і близьким людям, що Ви їх любите, адже Ви їх любите. Вмійте програвати. Відчуйте свободу. Коли інші стоять, Ви не стійте, а біжіть – рух це життя. Слухайте музику – вона надихає весь світ, окрилює душу, сприяє польоту уяви. Цінуйте речі не за те, скільки вони коштують, а за те скільки вони значать для Вас . Завжди говоріть те, що відчуваєте і робіть те, що думаєте. Навколо стільки прекрасного. Поясніть тим, які помиляються, вважаючи, що перестають закохуватися, коли старіють, не розуміючи, що старіють, коли перестають закохуватися. Глибоко вдихніть, повірте в себе і посміхніться, насолоджуйтеся кожною миттю.

Адже ніхто з нас не може бути впевнений, що для нього настане завтра – сьогодні може бути останній ра , коли ти бачиш тих, кого любиш –  не чекай, зроби це сьогодні, оскільки  завтра може не прийти ніколи і ти будеш шкодувати про ці дні, коли у тебе не знайшлося часу для однієї усмішки, одних обіймів, одного поцілунку – і коли ти був дуже зайнятий, щоб виконати своє заповітне бажання, підтримуй близьких тобі людей, говори їм, що вони тобі потрібні, люби їх і поводься з ними дбайливо.

Ніхто не запам’ятає тебе за твої думки – втілюй в реальність свої мрії.

Пройде зовсім небагато часу, і наступне покоління перейматиметься питанням: “Навіщо я живу? Навіщо мені дано життя? Кожен відповість на нього по-своєму. І, ймовірно, в цьому полягає глибинний сенс розумного людського існування у величезному Всесвіті.

  • Артем

    Щось схоже на записи блогера-початківця. Відверто кажучи, окрім “Життя – це відкриття себе та оточуючого світу”, немає чого читати. Та й цей вираз зберіг собі ось так: “Сенс життя – відкрити себе світу, а світ собі”.