Що ти бачиш за вікном?

Що ти бачиш за вікном?Замислившись, хтось відповість, що у нього за вікном високий будинок, інший помітить горобця на асфальті. Хтось скаже, що ця стаття чарує, але виявляться і ті, хто визначать її на утилізацію. Якою б не була відповідь, вона буде безумовно вірною, адже все залежить від … (нехай кожен сам визначить від чого).

Якщо повернутися до назви статті, яку я із задоволенням повторю “Що ти бачиш за вікном”, то важко зрозуміти, про що йдеться, але все просто – вона саме про те, що за вікном. Адже в кожної людини є своє вікно в навколишній світ, і неважливо яке – маленьке, велике, пластикове, кругле. Те, що ми там бачимо, повністю залежить від нас. Готова поставити гроші, що невпевнена, з підвищеною тривожністю людина вловить лише негативні відтінки своєї вулиці, помітить тільки агресію людей, а переконаний оптиміст буде радіти кожній квітці і посмішці перехожих. Тому можна вивести невелику, ненаукову, навіть елементарну схему: сприйняття = поведінка. Тобто якщо людина бачить тільки негатив, то і поводитися в реальності він буде насторожено. Чи потрібно щось змінювати в своєму сприйнятті? 1) так, якщо тобі це потрібно, 2) ні, якщо не потрібно, 3) можливо, якщо за тобою приїхали санітари.

Але сенс моєї глибокої думки відштовхується від сприйняття не як результату, а як процесу. Тобто незважаючи на той факт, що пейзаж за вікном постійно змінюється, процес відбувається за старим алгоритмом: невротик шукає погане, а надто життєрадісний – усе файне. Отже у кожного з них, грубо кажучи, є трафарет, через який вони бачать окремі частини невідомої для них картини. Що робити з трафаретом, якщо він у вас є? 1) викинути, 2) залишити на пам’ять, 3) подарувати другу / недругові.

І прийшов час до приголомшливого висновку: незважаючи на що ми звертаємо увагу – на вид з вікна, на свою країну, на зміни довкола себе, на суспільство, та й на світ в цілому ми може дивимося тільки через наш трафарет, якщо він звичайно є. Тобто можна не помітити й половини того, що відбувається навколо. І навіть якщо фотографувати своє вікно щодня, нічого не зміниться, адже сприйняття – справа тонка.

Чи варто розширювати межі погляду – це питання вибору, але спробувати завжди можна, хоча б трохи. Стати більш уважним і сенситивним (розумні слова надають солідності), тобто чутливим. Можливо, на трохи відклавши свою заготівку, людина побачить і прийме (я сподіваюся) те, що відбувається навколо нього, в його країні, в його світі. І, звичайно ж, дивлячись у вікно, не можна помітити усе нове, але можна виділити головне, яке створює картину і повністю її змінює.

Так що ж ти бачиш за вікном?