Коментарі до Рожеві мрії – міф чи реальність?

Від: K. Alla

K. Alla — Fri, 13 Aug 2010 10:12:21 +0000

Але ж шукати себе ніхто не забороняє…все в наших руках…

Від: Тарас

Тарас — Thu, 12 Aug 2010 16:30:08 +0000

Але людина до 30 років може не знайти себе, а може й до кінця життя не знайти…

Від: Андрій

Андрій — Thu, 12 Aug 2010 14:43:49 +0000

щодо вступу то можу розказати з власного досвіду-вступив до вузу за рекомендацією батьків і змарнував 5 років свого життя
за спеціальністю все одно не працюю
кожна людина мусить знайти себе

Від: K. Alla

K. Alla — Sun, 25 Jul 2010 09:11:21 +0000

Можливо…

Від: Діанка

Діанка — Sat, 24 Jul 2010 19:53:31 +0000

Можливо й так, сперечатись не буду. Мабуть, я не така романтична особа, а більш прагматична)

Від: K. Alla

K. Alla — Sat, 24 Jul 2010 17:16:05 +0000

Цілком згідна з тобою…але свій вибір в житті я роблю сама, звичайно, прислухаюсь до порад. Але, вважаю, що завжди треба йти до своєї мети в будь-якому випадку, тоді всі міфи стануть реальністю… А на рахунок художників, то мама моєї подруги художниця-самоучка, раніше займалася спортом, була тренером, директором школи…але все це не приносло прибутків, а зараз займається улюбленою справою, ні в чому собі не відмовляє, купила квартиру…Я думаю, що час втілити мрії в реальність є, просто потрібний правильний підхід!

Від: Діанка

Діанка — Sat, 24 Jul 2010 09:22:29 +0000

І щодо практичності: з часом усім нам доведеться утримувати себе самостійно, а потім ще й свою сім’ю. І кожному хочеться, щоб він міг прийти у магазин і купити нормальної, хорошої їжі своїм дітям, одягти їх у гарний, хороший одяг, а не сшитий китайцями у якомусь підвальчику. Мрії не прогодують. Це чудово, коли людина заробляє гроші і отримує задоволення від роботи. Проте.. багато ви знаєте художників, письменників,вчителів, лікарів і т.д., які непогано заробляють? Я – одиниці. Вони або тікають звідси, або перекваліфіковуються у бізнесменів і т.д., або живуть за ту мізерну заробітну плату. Така вона реальність….

Від: Діанка

Діанка — Sat, 24 Jul 2010 09:14:56 +0000

Мені допомагали зробити вибір батьки. Так, зараз я вчусь там, де порадили мені мама і тато. Не можу сказати, що надто подобається, але і не страждаю. Дякувати батькам я вчасно схаменулась і не пішла вчитись на криміналіста. Зараз я розумію, що зробила б жахливу помилку. А якщо вам аж так кортить вчитись на когось ще (професію яку ви оберете самостійно), то вперед – можна здобути дві, три, чотири вищі освіти… і ніхто вам не заважатиме,а тільки допомагатимуть.

Від: Саша

Саша — Fri, 23 Jul 2010 20:31:41 +0000

Фу, черговий запис про те як “нам вказують батьки”. Мені здається такого роду думки це спроба перекинути усю вину за неправильний вибір із себе на когось,хто поряд. А хто завжди поряд – батьки!Крім того Ваш заклик не бути практичними це узагалі чистої води самогубство. Sad but true!

Від: Moonlight Rambler

Moonlight Rambler — Wed, 21 Jul 2010 10:50:44 +0000

The Offspring – The Kids Aren’t Alright – на рахунок рожевих мрій :)