Суцільний «брєд» або реальність сьогодення

реальність сьогодення

реальність сьогодення Прокинутися, глянути і вікно і побачити на склі краплі дощу… – це, мабуть, найгірший початок дня.
Саме таким був сьогоднішній ранок. Холодним, вітряним і просто огидним. Не люблю калюжі та багнюку під ногами. Тоді промокають кеди і настрій стає препаскудним.
Ось біжиш без парасолі (а я їх просто ненавиджу, саме тому ніколи не ношу), наче мокра курка, і усвідомлюєш, що немає нічого гіршого за таку «прекрасну» осінню погоду.
Хоча…

Я вибігла з під’їзду, забувши свій старенький поламаний-побитий мобільний телефон, та повертатися не хотілося, бо затрачати час, якого і так катастрофічно бракувало, не могла.
Не зважаючи на червону «людинку» на світлофорі та лайку водія дорогого «Мерседес», я мчала наче у мене горів хвіст. А ще ніколи не могла второпати, що має на увазі бабуся, коли говорить цю фразу. Тепер я зрозуміла…
Мої бідні ніжки… От тому я й не ходжу на підборах, та й не лише тому… Здавалося, що все найгірше позаду. Та, як виявилось, я помилилася, є ще дещо. І як гадаєте, що саме? Так усе дуже просто – гасла на передвиборчих кампаніях…
«Ми змінимо життя на краще, ми повернемо селянам землі, збережемо рідну мову, підвищимо зарплатню», БЛА-БЛА-БЛА…. Я скаженію, коли бачу всю цю суцільну нісенітницю і моє, завжди пряме волосся, стає дибки. Мені хочеться  накинутися на ці плакати і гризти, дерти, палити…

Так навіщо нам рідна мова? Ми ж «умєємо разбалаківать по расєйскі». Так розмовляють усі політики, не зважаючи на те, що живемо ми в Україні і що державна мова – саме українська. Чому б і нам не «размавлять»?
А зарплатню навіщо підвищувати?!  Он ми й так маємо за що в барі пивка випити. Та що там те пивко… Ми й «Мартіні» можемо й «Самбуку». А… Хіба що на бензинку бабосиків дайте, а то щось «Мерседесики» пихтять на такій дешевенькій, хекають по дорозі.

А земля… Та навіщо вона тим селянам? Он в магазинах кожного дня свіженькі фабрикати. А землю хай влада приватизовує. Бо де бідненьким політикам будувати десяті дачі чи гаражі для нового автомобіля, як не на наших землях. Ви собі для праці землі хочете, так? А-я-яй, і хіба не соромно, шановні «грамадяни»?

Ну от я й дійшла до свого улюбленого робочого місця. От візьму мітлу, одягнуся тепліше і гайда підмітати поганське сміття. Порозкидали тут свої агітаційні листки…Макулатура одна… Робота одноманітна, але зовсім не важка. Як для людини, що закінчила ВНЗ із червоним дипломом то цілком нормальна праця.
Ну куди ж нам до вас, «дарагі» мої…

  • Сильно!

  • йож

    Суцільний “брєд” або “бред сивої….”
    І який це такий ВНЗ такі червоняві дипломи видає таким …?
    Афтар вах маладес!
    ПС коли дощ у вікно – це саме те за що можна любити осінь.