Питання крові

Київська Русь

Київська РусьЯк часто доля посилала Україні випробування, які, здавалося б, мали зламати її. Але ми з гідністю пройшли їх і отримали нарешті омріяну незалежність. Прикро, та сьогоднішній день схожий на злий жарт небес, адже наймиролюбніша нація у світі потерпає від агресії найближчих сусідів, вчорашніх братів. Постає питання: чи справді ми рідні?

Давайте звернемося до історії. Етногенез східних слов’ян, від яких походять українці, досі залишається недостатньо дослідженим питанням. Думки істориків розділилися і щодо місця появи, і щодо націй, які утворилися пізніше. Найдавніші згадки про ареал перебування слов’ян знаходимо у Нестора Літописця. За текстом «Повісті минулих літ», словяни почали розселятися від річки Дунай. Ця теорія носить назву карпатсько-дунайської, вона досі має своїх прихильників серед істориків та лінгвістів.

Інша теорія, створена польськими науковцями, визначає прабатьківщину словян на території від Вісли до Одри. Із цієї гіпотези виникає нова, яка найбільш точно окреслює це питання. Більшість науковців визнають  теорію, згідно з якою словяни сформувалися на території між Дніпром, Прип’яттю, Віслою та Одрою. Саме там починається перший етап становлення народності, на межі ІІІ – ІІ ст. до н. е. Близько ІІ ст. до н.е. – І ст. н.е. на території Наддніпрянщини з’являється зарубинецька культура, яка розпочала новий етап розвитку слов’янства.

Перші згадки про венедів (перших слов’ян) з’являються у працях римських вчених І – ІІ ст. н.е. З цих ранньослов’янських племен виокремились анти та склавини.  Перші з них видатний історик Михайло Грушевський вважав предками українців, хоча пізніше було доведено, що склавини відіграли досить важливу роль у формуванні нашої нації . Через війни з аварами антський союз у 602 році розпався. Склавини, що розтащувалися між Дніпром, Дністром і Західним Бугом, проіснували до IX ст. н.е. Історики вважають, що вони дали початок племенам волинян, древлян, уличів і тиверців, від яких походять українці.

Назва «слов’яни»  вперше з’являється у працях давніх письменників у VII ст. н.е. Пізніше словянські племена почали об’єднуватись у союзи. На території сучасної України, Білорусі та Росії відомо близько 10 племінних об’єднань: поляни, волиняни, деревляни, сіверяни, уличі, тиверці, білі хорвати та інші. Поступово племінні союзи набувають рис протодержав, що ознаменовує поступовий перехід до феодального устрою. Дуже помітним стає соціальне розшарування суспільства, зростає роль князя і бояр. Постійна загроза з боку кочових племен сприяла зближенню союзів. Навколо Києва в кінці 8 – початку 9 століття відбувається об’єднання територій між Чорним і Балтійськими морями. Місто перетворилося на культурний і політичний центр руських племен, столицю східнослов’янської держави – Київської Русі, де сформувалася давньоруська народність.

Згідно з радянською версією, Київська Русь стала «спільною колискою» для трьох братів: українців, білорусів та росіян, серед яких останній вважався старшим. Але питання нашої спорідненості потрібно розглядати не з точки зору комуністичної ідеології, а історичних фактів. Київська Русь утворилася шляхом об’єднання племен, але не злиття. Люди  зберігали свої етнічні, мовні особливості, були вірні традиціям батьків, тому впливи союзів одне на одного були досить обмеженими. Східнослов’янські народи – українці, росіяни, білоруси – виникли не в наслідок поділу давньоруського, а, за словами  Г.П.Півторака, «шляхом консолідації кількох суміжних і близькоспоріднених груп східнослов’янських територіально-племінних об’єднань у компактні культурно-етнографічні масиви». Тобто українці, білоруси і росіяни сформувалися незалежно один від одного. Оскільки територіально праукраїнці знаходилися найближче до Візантії, де розвинулася висока культура, їх розвиток випередив інші північні етноси.

Російський народ сформувався у районах між річками Середня Ока і Верхня Волга. До приходу слов’ян цей регіон заселяли фіно-угорські та балтські племена. У VIII столітті на землі балтів із заходу прийшли слов’янські народи. Поступово вони асимілювали місцеве населення, відбулося змішування, внаслідок якого сформувалася окрема етнографічна група – в’ятичі. Вони поширились далі, і поступово фіномовне та балтське населення було витіснене або ослов’янене. Можна зробити висновок, що предками росіян були фіно-угорські та балтські племена, асимільовані слов’янами, що дало змогу сформувати окрему народність.

На  території, де оселтвся білоруський народ, корінним населенням були балтські племена. Поступово на ці землі приходили слов’яни, які перемішувались із місцевим етносом. Відбулася асиміляція, внаслідок якої виокремилися кривичі та дреговичі – предки білорусів. Кривичі заселили землі балтів у XI столітті. Найбільшого розвитку набули полоцькі кривичі, які створили Полоцьке князівство. Ця держава була однією із небагатьох, які змогли бути незалежними від Київської Русі. Щодо дреговичів, то ці племена сформувались із деревлян та волинян, що змішались із балтами. Але цікавий той факт, що вплив балтських племен був більшим, а тому і визначальним. Тобто важливу роль у формуванні білоруського народу відіграв не лише слов’янський етнос, а й балтський (зокрема литовці).

Така історична картина абсолютно заперечує радянську ідеологію. Як ми бачимо, теорія «спільної колиски» – хибна, не підкріплена фактами та історичними дослідженнями. Три братські народи насправді мають різних предків, а тому і власні особливості менталітету, мови, культури. Українцям давно варто знати правду про походження своє і сусідів. Одразу стає зрозуміло, чому ставлення у братів далеко не братське…

З повагою, студентка інституту журналістики
КНУ ім. Т.Г. Шевченка
Анна Бикова