Путивль – славетне місто на Сеймі

Герб Путивля

” В Путивлі граді вранці-рано

Співає, плаче Ярославна,

Як та зозуленька кує,

Словами жалю додає.”

                                    Тарас Шевченко

  Герб Путивля        Герб Путивля                   Прапор Путивля                   Путивль на карті України                

Тисячолітній Путивль … Це стародавнє місто на Сеймі відіграло важливу роль в історії Київської Русі. Як і інші давньоруські фортеці, воно надійно захищало південні кордони руської землі від спустошливих набігів степовиків, а в середні віки – від нападів литовських феодалів, польської шляхти, кримських татар.

Існує версія, що місто назвали в честь його засновника, який носив ім’я Путим, або Путив, Путислав, Путимир, Путимисл… Можлива також, що свою назву місто отримало від слова путь, так як Путивль належав до числа населених пунктів, розташованих на шляху «з варяг у греки».

Путивль уперше згадується 1146 р. в Іпатіївському літописі, у зв’язку з міжусобною війною новгород-сіверських князів Святослава II та Ігоря Ольговичів з чернігівськими князями Володимиром II та Ізясловом Давидовичем. Проте сліди його заселення сягають IX —X ст.

У другій половині ХІІ ст. та на початку ХІІІ ст. місто було центром удільного князівства, яким правили путивльські князі — одна із віток чернігівських князів. Розташований на перехресті торговельних шляхів, Путивль відігравав важливу роль і був однією з фортець, що захищали Київську Русь від половців.

З середини XIV ст. — 1500 р. Путивль входив до складу Великого князівства Литовського. 1500 —1721 рр. — Московського князівства, згодом (із 1547 р.)Московського царства. 1721-1917 рр. Путивль перебував у складі Російської імперії, центр Путивльського повіту Білгорордської, а згодом Курської губерній.

16 жовтня 1925 р. Путивль було передано із складу РРФСР до УСРР

Мовчанський монастир Фотографія 1915 року (кольори вітдтворені)Мовчанський монастир у Путивлі                        фотографія 1915 року (кольори відтворені)

У місті розташований Державний історико-культурний заповідник, який складається з 44 об’єктів нерухомої культурної спадщини. Також тут збереглися такі пам’ятки кам’яної архітектури XVII — XVIII ст.:

 – ансамбль Мовчанського монастиря з храмом Різдва Богородиці (близько 1630–1636 рр.), з добудованим трапезним теплим храмом (1666–1669 роки), Спаською церквою (1666–1667 рр.), двома двоповерховими корпусами келій (XIX століття) і дзвіницею з бароковим верхом (після перебудови наприкінці XVII — XVIII ст. соборний комплекс нині є єдиною пам’яткою стилю «восьмерик на четверику» в Україні.);

 – Спасо-Преображенський собор (1617-?) з каплицею (сердина XVII століття), твір російської архітектури (українські елементи помітні тільки у різьбі іконостасу, що зроблений в традиційному для Росії «тябловому» стилі) і надбрамна церква з дзвіницею (1693–1697 рр.).

Уплив традицій українського дерев’яного будівництва позначений на двоповерховій трипільній, одноверхій церкві Миколи Козацького (1735–1737 рр.) із дзвіницею над притвором (1770-тіpр.) та на Воскресенській церкві (1758 р., не збереглась) типу трапезної у центрі міста.

Ярославна Показник відстаней у Путивлі                                    Ярославна                                        Показник відстаней у Путивлі                                            

Це мальовниче місто розташоване в дивовижно живописній місцевості. Подібно більшості давньоруських міст, Путивль виник на високому березі річки Сейм на декількох пагорбах, які розділені глибокими ярами. По ним колись протікали річки Путівлька, Кринка і безліч безіменних струмків.

 Краса міста і його околиць втілена в творах літератури і мистецтва. Путивль оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Саме тут, у Путивлі, Ярославна очікувала звісток про похід свого чоловіка Ігоря Святославовича «в поле незнаемое, половецкое». 1186 р. Путивльська фортеця була остаточно обложена половцями. А.С. Пушкін згадує про Путивль в трагедії «Борис Годунов». Місто відображено на прекрасних полотнах Миколи Реріха і Петра Левченка.

Вид на Молчанський МонастирКурська вулиця          Вид на Мовчанський монастир                                 Курська вулиця

Околиці Путивля на правому березі Сейму були покриті дрімучими лісами, де водилися ведмеді, вовки, лосі, дикі кабани. Лівий берег Сейму – низинна рівнина, вкрита рідкими перелісками. У природному плані досі добре відчувається межа між лісом і степом. А в давнину це була межа двох цивілізацій: східніше Путивля, за Сеймом, починався Великий Степ, або Дике поле, де кочували печеніги, половці, пізніше – татари; західніше Путивля, на споконвічних слов’янських землях, здавна жили слов’яни-землероби. Таким чином, завдяки своєму географічному положенню, Путивль відіграв історичну роль захисника слов’янських земель, він став ареною запеклої війни зі степовиками, поступово перетворившись на місто-фортецю.

 Цікаво зауважити, що пам’ятники історії та культури Путивля являють собою єдине ціле з недоторканим природним ландшафтом, тому місто представляє велику естетичну та екологічну цінність.

 У середні століття, а точніше, на початку XVI століття, поблизу Путивля проходив кордон між Російською державою та Річчю Посполитою. Протягом двох наступних століть місту доводилось протистояти одночасно і татарським набігам, і агресії західних сусідів.

Центральна вулицяЦентр міста            Дореволюційний центр міста                                        Новітній центр міста  

 Все це відбилося в культурі Путивля. У його архітектурі помітна перевага оборонних рис. Так, в панорамі сучасно міста панують кріпосні споруди Молчанського монастиря. Крім того, Путивль відчув на собі вплив різних народів. В архітектурних пам’ятках, творах живопису, скульптури, народній творчості простежуються риси російського, українського, польського мистецтва, різних національних традицій. І це цілком природно. У Путивлі пліч-о-пліч жили українські козаки, російські стрільці та ремісники. Сюди приїжджали торгові гості з ближніх і дальніх міст та держав. Навіть сьогодні Путивль відвідують багато туристів, адже воно з першого погляду закохує в себе своєю славетною історією і неймовірними краєвидами.

 Тут народились мої батьки, тому я з сім’єю кожного літа приїзджаю сюди. Я дуже люблю це місто, з ним пов’язані найяскравіші моменти мого дитинства. Тому я бажаю Путивлю і надалі залишатися символом героїчного минулого моєї батьківщини, взірцем справжнього українського міста.

  • Гарне місто