Прояви агресивності: як їх оцінює студентство?

Як історія, так і сучасність містять багато прикладів того, коли певні дії агресивного характеру вважались цілком нормальними (і навіть бажаними) в одних культурах, і жорстокими та варварськими – в інших.

Так, європейські місіонери та колонізатори XVI-XIX століть із жахом та відразою сприймали такі звичаї, як ритуальні жертвоприношення ряду племен Америки та Океанії, індійську норму самоспалення вдів або ритуальне самогубство японських самураїв (“харакірі”).

На сучасному “політ­коректному” Заході як “жорстокі та нецивілізовані” сприймаються публічні розстріли корупціонерів, які практикує влада комуністичного Китаю. Поряд з тим “гуманістично-орієнтована” західна християнська цивілізація має на “своєму рахунку” багатовікове толерантне ставлення більшості населення до фізичних покарань дітей, “полювання” на відьом і єретиків, “святих війн” за віру (хрестові походи) або “за демократію” (якщо пригадати війни останніх років).

Цікаві тенденції щодо етнопсихологічної специфіки ставлень до насильства були виявлені у серії досліджень професора Техаського університету Альфреда Макалістера. Зокрема, протягом 1996-2003 років він здійснив крос-культурні дослідження, спрямовані на виявлення ставлень до вбивства людини (міри його допустимості) серед представників 19 країн світу.

З’ясувалося, що найбільш толерантне ставлення до вбивства людини було серед представників Венесуели, Білорусі та Росії, у той час, як найменшу толерантність виявили досліджувані з Іспанії. Також цікавим виявилось те, що досліджувані-жінки з кавказьких країн (Грузії та Вірменії), на відміну від жінок з інших культур, демонстрували більш толерантне ставлення до вбивства, ніж чоловіки.

В іншому крос-культурному досліджені було виявлено, що американські студенти у більшій мірі, ніж їхні європейські однолітки, демонстрували толерантність до таких проявів насильства, як ведення війни (20% проти 9%), вбивства іншої людини для захисту власності (54% проти 17%), фізичних покарань дітей (27% проти 10%). Цікаво, що серед представників європейських культур (дослідження проводилось в Естонії, Фінляндії, Румунії та Росії) найбільш толерантними до ведення війни виявились фінські чоловіки, до вбивства людини з метою захисту власності та до фізичних покарань дітей – естонські та фінські чоловіки (це щодо етнічних стереотипів про врівноваженість “гарячих естонських/фінських хлопців”, поширених у культурі пострадянських країн).

Етнопсихологічні фактори впливають і на ставлення особистості до інших ситуацій прояву насильства, зокрема стосовно жінок. Так, у дослідженні  М. Найак та інших (2003) була виявлена крос-культурна специфіка ставлення до подружнього фізичного насильства та зґвалтування жінок серед студентів із США, Індії, Японії та Кувейту. Серед іншого, досліджувані-жінки з Кувейту (арабська культура) демонстрували найбільш толерантне ставлення до вищезгаданих проявів насильства, у той час як найменш толерантні установки були в американських студенток. Щодо чоловіків, то найбільш позитивні та негативні оцінки зазначених ситуацій були знову ж таки зафіксовані серед представників, відповідно, Кувейту та США. Ці та інші результати вказують на те, що однією з особливостей традиційної арабської (мусульманської) культури є толерантне ставлення щодо насильства чоловіків над жінками. Слід зазначити, що результати ряду російських науковців вказують на менш негативну емоційну оцінку тероризму та терористів представниками мусульманського етносу (досліджувались башкири та етнічні росіяни).

Дослідники по-різному пояснювали причини відмінностей “агресивного потенціалу” різних культур. Серед факторів, які пов’язувалися з цими відмінностями, називались особливості сімейної структури, поширені у даному суспільстві, домінуючі соціокультурні норми, цінності, релігійні вірування, стилі виховання тощо.

Дослідження українського психолога Олександра Дроздова (2011), яке охоплювало студентів Базельського університету (Швейцарія) та Чернігівського педагогічного університету, дало можливість порівняти соціальні установки представників двох глобальних культур – східнослов’янської та романо-германської, адже обидва регіони є прикордонними. Чернігівська область межує з Росією та Білоруссю, а швейцарський кантон Базель – з Німеччиною та Францією. 

У підгрупі швейцарських студентів найбільш жорстокими ситуаціями вважались вбивства терористами мирних громадян та представника влади, зґвалтування жінки, замовлене вбивство бізнесмена кілером та вбивство бандитом людини з корисливих мотивів. Українські студенти найжорстокішими проявами агресії вважали вбивство терористами мирних громадян, зґвалтування жінки, вбивство бандитом людини заради пограбування та побиття дружини чоловіком. Низка ситуацій (теракт, сексуальне насильство, корисливе вбивство) однаково критично сприймалися представниками різних культур. Важливо, що як у Швейцарії, так і в Україні вбивство терористом мирних громадян сприймається як найжорстокіша ситуація (і це при тому, що жодна з цих країн, на щастя, з проблемою тероризму реально не зіштовхувалась). Причиною цього, вірогідно, є вплив мас-медіа, які регулярно висвітлюють теракти в інших (зокрема сусідніх) державах, тиражують образи загибелі безвинних та беззахисних людей від рук фанатиків, “підігріваючи” тим самим суспільну занепокоєність цією проблемою. 

Але звертає на себе увагу той факт, що вітчизняна молодь менш критично оцінювала вбивства представників влади та бізнесменів. На наш погляд, це пояснюється особливостями соціально-політичної та соціально-економічної ситуації в Україні, зокрема наявністю величезної соціальної дистанції між більшістю громадян з одного боку, та політичною і економічною елітами – з іншого. Результатом, як бачимо, стає зменшення емпатії молоді стосовно представників цих груп, адже останні вважаються людьми “з інших соціальних світів”, зі своїми проблемами, “розборками”. Найменш жорстокою ситуацією з точки зору опитаних швейцарців виступає вбивство тварини на полюванні, а на думку вітчизняних студентів – вербальна агресія між дітьми (підлітками). 

Найбільш одностайними у своїх оцінках швейцарці виявились при оцінюванні вбивства терористами мирних громадян. Це можна пояснити вже раніше згаданим фактом – найбільш актуальною загрозою безпеці для швейцарців (як, загалом, і для громадян інших країн Західної Європи) виступає проблема політичного (релігійного) тероризму. Не дивлячись на те, що Швейцарія, на щастя, реально не зіштовхувалась із цим явищем, можна зрозуміти побоювання педантичних швейцарців, які звикли жити в ситуації мирної, упорядкованої та заможної реальності. Для вітчизняних громадян існує набагато вища вірогідність зіткнутися зі “звичайним” кримінальним та побутовим насильством, тому не дивно, що українські студенти були найбільш одностайними в оцінці зґвалтування жінки.

Найменшу одностайність швейцарські студенти показали при оцінці ситуації вбивства жінкою ґвалтівника, а їх українські однолітки – при оцінці страти злочинця. Перший результат, можливо, пояснюється тим, що тут мова йдеться про “справедливу агресію” як відповідь на один із найжорстокіших (дивись вищеактів насильства.  Другий результат, вірогідно, пов’язаний із тим, що питання страти злочинців само по собі не залишає нейтральних в українському суспільстві (про це, зокрема, свідчить зберігання у суспільній думці нашої країни ідеї повернення цієї міри покарання для особливо небезпечних злочинців).

Вітчизняна молодь толерантніше ставиться до проявів агресії з боку батьків та представників влади, а також до ситуацій, де жертвами насильства є представники високостатусних соціальних груп. Можливо, це пояснюється патріархальними нормами східнослов’янських культур. Цікавим є той факт, що міра співчуття до тварин у досліджуваних з обох країн була доволі диференційованою: для наших студентів вбивство тварини на полюванні уявляється більш жорстоким актом, ніж для швейцарців, але знущання над тими ж тваринами – навпаки менш жорстоким вчинком.

Загалом, дослідження довело, що сприймання у швейцарській та українській культурах ряду ситуацій насильства (теракт, кримінальні вбивства, зґвалтування тощо) носить відносно схожий характер. Поряд із тим стосовно ряду інших ситуацій агресії (прояв насильства з боку представників влади, полювання та ін.) має місце культурна специфіка, яка пояснюється різними історичними умовами, а отже, й світоглядними відмінностями.