Проміжні підсумки роботи нової поліції

Нова українська поліція

Днями відбулося два резонансних події, пов’язані зі звільненнями начальників управлінь поліції в Одеській і Дніпропетровській областей: Дмитра Головіна і Віталія Глуховері. Топ-чиновники, що займали високі посади, відразу стали фігурантами кримінальних проваджень.

Крім цього, після початку роботи нового скликання Верховної Ради на політичній карті з’являться нові гравці. Кабінет міністрів буде представлений в новому складі, однак спірним залишається подальше перебування на посаді головного силовика нинішнього уряду Арсена Авакова. З огляду на токсичність іміджу, його можуть замінити на менш публічну фігуру, незаплямовану корупційними і політичними скандалами. Однак з іншого боку, боротьба з фальсифікаціями під час проведення президентських та парламентських виборів силами Національної поліції надала Авакову певні політичні дивіденди перед новою владою, він також зумів завести в новий парламент власних лобістів з декількох десятків депутатів. З огляду на те, що після запуску Верховної Ради в Україні можливі масові заворушення і акції протесту, у влади з’явиться необхідність в міністрі, який візьме ситуацію під жорсткий контроль. І в цьому випадку кандидатура Авакова цілком може підійти, тому в ЗМІ почали з’являтися публікації, що вихваляють професіоналізм міністра і реформування поліції, здійснюване під його керівництвом.

Можна відзначити позитивні сторони в ставленні до нової поліції. Молоді хлопці отримують нову поліцейську форму і зброю prikordonnik.com.ua. А підготовкою кадрів займаються визнані і часто зарубіжні фахівці з великим досвідом.

Що насправді відбувається в українській поліції? Які підсумки проведеного реформування, покликаного запустити нову правоохоронну систему, що працює на благо українців?

Реформа поліції, розпочата в 2015 році, в перший час викликала загальне захоплення і селф-манію з новими патрульними. На неї суспільством було покладено багато надій, її визнавали справжнім прогресивним кроком у розвитку нашої держави. На потреби оновленої структури парламент щорічно закладав до Державного бюджету мільярди гривень: у 2018 році загальний бюджет МВС склав 66 мільярдів гривень, у 2017 році – 55 мільярдів гривень. Для проведення якісної реформи Кабінетом міністрів України було прийнято рішення використовувати успішний досвід зарубіжних країн, тому на посаду першого заступника міністра внутрішніх справ було призначено Ека Гзуладзе, а начальником Національної поліції – Хатія Деканоїдзе. Крім цього, Авакову допомагали реформувати поліцію його радники – Антон Геращенко, Зорян Шкіряк, а також єврооптиміст і журналіст Мустафа Наєм та інші. Ми не будемо детально зупинятися на цих особистостях, а проаналізуємо підсумки їх роботи.

Через рік після старту реформи захоплення громадськості новоствореної поліцією різко пішло на спад, стало зрозуміло, що очікування виявилися завищеними, а надії марними. Стару міліцію критикували за те, що вона далека від ідеалу, але як показав час, нова поліція не тільки не позбулася вад старої системи, а й посилила їх. Почавши керувати новою поліцією, реформатори не надали ні концепції, ні спільної стратегії, ні плану функціонування нового правоохоронного органу, а почалося проведення відірваних один від одного розрізнених заходів і пілотних проектів.

Чому реформа поліції виявилася провальною, а основний критерій оцінки ефективності роботи є таким низьким?
У ст. 11 закону «Про Національну поліції» визначено, що основним критерієм оцінки ефективності діяльності поліції є рівень довіри до неї з боку населення. Однак, як свідчать офіційні дані проведених соціологічних досліджень, кожен третій українець зовсім не довіряє поліції, 37% скоріше не довіряють, ніж довіряють. При цьому згідно з неофіційних даних, їй не довіряє більше половини населення, тобто основним критерієм оцінки нова поліція не відповідає.

Крім цього, для того, щоб дана законодавча норма заробила, МВС повинно було розробити, а уряд прийняти методологію оцінювання поліції. Минуло вже кілька років з дня прийняття закону, але в цьому напрямку так нічого і не зроблено.

Можливо, це питання не пріоритетний для поліції?

Поліція і політика
Важливим фактом також є те, що всупереч ст. 10 закону «Про Національну поліції» на її діяльність продовжують впливати політики.

Не всі українці знають, що у міністра внутрішніх справ Арсена Авакова немає формальних повноважень з управління поліцією. Його завданням є не розслідування злочинів, як багато хто вважає, а формування державної політики у правоохоронній сфері. При цьому функція оперативного управління поліцією покладено на главу Національної поліції Сергія Князєва. Такий поділ передбачає запобігання використанню правоохоронного органу в політичних цілях (деполітизацію поліції), і де-юре воно відбулося. Однак де-факто міністр зі своїми радниками продовжує втручатися в роботу поліції, наприклад, під час розслідування злочинів, приймаючи потрібну сторону під час проведення масових заходів.


Висновки


Отже, громадянське суспільство цікавлять не розмови влади про реформи, а результат їх проведення, і особливо те, як вони можуть вплинути на життя людей. Для них важливо, чи дійсно завдяки реформі зменшилася злочинність і підвищилася розкриття злочинів, а також рівень громадської безпеки. Замість відповідей на ці питання люди чують інформацію з безліччю незрозумілих їм цифр про показники розкриття злочинів, закуплених автомобілях і обладнанні, кількості проведених з поліцейськими тренінгів з боку американських фахівців.

Слід визнати, що Україна давно знаходиться в замкнутому колі – керівництво поліції постійно інформує суспільство про свою успішну роботу, чергових пілотних проектах, закупівлю нового обладнання. Разом з тим, проведення реформи є неоднозначною. З одного боку, дійсно були зроблені певні кроки для поліпшення правоохоронного органу, з іншого – майже жодне з проведених заходів не увінчалися видимим успіхом. Фактично, реформа проведена формально і по своїй суті є фасадної.

Поліцію можна реформувати нескінченно, але без належного кадрового, матеріально-технічного, соціального забезпечення, застосування сучасних методів логістики, наступності поколінь і використання знань досвідчених співробітників, пенсіонерів та ветеранів поліція не зможе працювати ефективно.

Під час реформування поліції були прийняті різні правові документи, але при цьому не було сформовано єдиної концепції та чіткого плану його проведення. Реформа перетворилася в політичну демагогію, прикрашену гарними вивісками і обіцянками.

Реформування поліції повинно проводитися концептуально, в комплексі з іншими структурами – органами прокуратури, СБУ та судовою системою, без яких неможливо істотно змінити всю правоохоронну систему в державі.

В даний час залишається високим вплив політиків на роботу поліції, що негативно відбивається на всіх напрямках її роботи – від масових заходів до розслідувань злочинів. Чим менше політика буде втручатися в роботу поліції, тим більше буде до неї довіри з боку суспільства.

Непрофесіоналізм нових поліцейських, їх невміння діяти в складних ситуаціях, що дискредитує поведінку викликають в українців падіння рівня довіри до людей в погонах. У свою чергу, правова і соціальна незахищеність самих поліцейських з боку держави, недовіра і неповагу до них з боку суспільства призводять до недобросовісного виконання своїх функціональних обов’язків, втрати традиційних стимулів, зниження престижу і привабливості служби, втрати кваліфікованих фахівців і професійного ядра.