Проблеми мовної лабораторії

Чисте приміщення. На полицях стоять численні пробірки з порошками, пляшечки з різнокольоровими рідинами. Людина в білому халаті та рукавичках щось змішує, добряче розбовтує і нагріває на відкритому вогні. Темний осад архаїзмів випав на дно пробірки. Деякі закінчення і суфікси випарувались, а натомість вчений отримав майже прозору рідину з неологізмів. Її він вилив у величезну посудину нашої мови.

Окремо на столі стоять розчини, які вчений приніс із інших кабінетів – лабораторій російської, польської, англійської та інших мов. З ними він завжди був обережний після того, як одного разу випадково розбив декілька російськомовних пробірок, зміст яких вилився на нашу мову. Вона і сьогодні надто перенасичена скалькованими «приймати участь», «учбовий заклад» і «кидається в око». Ще й досі не розбавився суржик, що вкрив великими темними плямами поверхню нашої мови, а місцями сягнув її глибини.

Людина в білому халаті – ніхто інший, як наш народ. Він сам творить свою мову. Кожен із нас – її творець, тому що кожен із нас є її носієм, спілкуючись з іншими. Але чи правильно ми використовуємо багатство рідної мови? Які мовні проблеми на разі є найболючішими і найгострішими?

На сьогодні найголовнішою проблемою є суржик, що переважає у мовленні багатьох українців, особливо мешканців східних та південних регіонів. Важливо розрізняти суржик і діалект, тобто великий підрозділ мови, що об’єднує групу говірок, використання яких обмежене певною територією. Діалект – це жива українська мова. Суржик – також, але разом з тим – це суспільне явище принизливого ставлення до рідної мови. Хоча, звичайно, якщо людина російськомовна, але вирішила вивчити українську мову, то без суржику не обійтись.

Суржик існує, і поки що ми не можемо викорінити його з мовлення українців. Його вплив, на жаль, спостерігається і у сфері масової інформації, що, здавалося б, мала бути взірцем унормованої української мови, адже так само, як і в юриспруденції чи будь-якій іншій галузі, в нашій мові діють певні граматичні та лексичні закони, якими сучасні ЗМІ часто нехтують. Наприклад, на телебаченні русизми трапляються і у мовленні ведучих новин, і у рекламі. Особливо впадають в око вони у субтитрах до російських кінофільмів. На противагу цьому, стрічки, які ми зараз можемо побачити на широких екранах, продубльовані справжню українською мовою, адже над шліфуванням тексту цього перекладу працює ціла команда редакторів.

Якщо ж не брати до уваги суржик, то на території України знайдеться чимало людей, що розмовляють російською. Чи вважають, що розмовляють нею. Насправді ж їхня мова далека від літературної російської мови. Це вже українська російська, так само, як колись сформувались австралійська англійська чи американська англійська мови.

Іще одне цікаве питання – так звана «олбанська» мова. Зайвим є говорити у цьому випадку про будь-які мовні норми. Це Internet, в якому діють свої правила. Найголовнішим із них є швидкість передачі інформації, тому коротке повідомлення має бути максимально змістовним. Для досягнення цього використовуються скорочення слів, відмова від пунктуації, а також послуговування смайликами. А де ви бачили в українській мові такий знак, як смайлик? Коментарі зайві.

Дешево купити книгу в Києві. Дешевий книжковий інтернет магазин в Києві. Замовити чи купити книги онлайн.
  • Питання: як перекласти смайлики на українську? :)

  • Ех, ну Ви тут і написали! Змішали все в одну купу – і суржик, і олбанський, і смайлики. Почнемо з того що суржик не є суто українським явищем. Він, тобто суржик, існує всюди, де є “зіткнення двох і більше мов мов”, і він характерний і для Штатів, і для Канади, і т.д., т.п.

    Та й окрім того, чому при слові суржик одразу ж нападки робляться на російську мову. У нашій країні поширений пшеківський (польский, – якщо хто не зрозумів) суржик. Поширений він звісно в західних областях, – варто зазначити що останнім часом він агресивно пробирається на телеканали і радіостанції (ви і Ви тільки послухайте канал СТБ, та якісь “проукраїнські” націоналістичні радіостанції, та газетки їхні почитайте!). Про суржик можна чимало написати, але є адне але: вся та писанина від лукавого, питання суржику занадто роздуте.

    Тепер перейдемо до олбанського. Ви самі написали що воно поширене в інтернеті, де є свої правила. Саме тому олбанський ніколи не перейде в літературну мову, так як олбанський – це лише тимчасове явище, тоді як процес переходу певних виразів, слів та норм у літературно мову надзвичайно довгий та важкий.

  • +1

    До речі, забудьте про *банський, прочитайте статтю про луркояз.

  • Юрій Гай

    “На сьогодні найголовнішою проблемою є суржик”
    Я і ще напевно з тридцять мільйонів українців спілкуємось суржиком уже років так надцять і ніяких наслідків цієї головної проблеми так і не відчули.
    В чому суть проблеми?

  • Ммм…так, суржик- це проблема, але не найглобальніша. Як на мене більшою халепою є те, що час від часу, з’являються новини, щодо надання російській другої національної.Ганьба та й годі тому, хто виступає ” ЗА”!!!
    Іноді дивишся новини і думаєш, можливо не на ту програму натрапив?! Виступи чиновників нагадують черговий випуск ” Кривого дзеркала”( чого лише вартий Азаров!)Думаю, що всі державні службовці ПОВИННІ ВІЛЬНО володіти українською!

  • Володимир Урмак

    Дарма Ви на смайлик наїхали :)
    Що до суржику чи діалекту — це залежить від культури мовлення. Взагалі, від культури та освіченості особи. Я особисто виріс на заході Ураїни в селі, але якщо ти не міг розмовляти гарно українською — тебе вважали невігласом. Туди ж відношу і *перебір* зі смайлами, штибу )))))))))))).
    Не кажу, що чудово володію філологічними нормами мови, але розмовляю українською й не цураюсь вживати діалектизми чи деякі польські “міцні слова”. Це навмисно, для різноманіття мого мовлення. Інша справа суржик — я й досі дивлюсь на таких людей як на калік. що ледь закінчили середню школу.

  • Юрій Гай

    Ну ну, виходить це нормально вважати каліками та неуками тих хто спілкується суржиком?
    Потужно! +5 за комент пане Володимир, до речі скільки вам років і хто ви такий (професія, освіта)?
    Просто цікаво якого рівня і віку людина каже такі речі?
    Саме завдяки таким коментам, висловлюванням і діям ділять країну навпіл, і всякі потуги на рахунок двомовності і т.д. в порівнянні з таким – ніщо!.
    Авжеж, ваш випадок, я прийму за одиничний і не буду рівняти під одну планку всю західну Україну в одному із сіл якої вас виховали (село прямо нацистське!), а от випадковий читач не із заходу, який там не був і не жив, зробить інші висновки, і це найбільше гнітить – бо такі коменти та і статті про важливість чистоти мови ділить не державу а її народ!
    Вам би про арійців написати і про чистоту крові – пане Володимир.

  • Юрію, щось ви перегинаєте. А якщо людині яка не вміє правильно писати кажуть що вона неграмотна, то ті хто кажуть теж нацисти по вашому?

  • Володимир Урмак

    2 Юрій Гай. Ви не правильно зрозуміли — я теж говорю діалектизмами. Але засуджую вживання суржику. Що в ньому хорошого? Я не засуджую людей, проте чому закінчивши ЗОШ, можу говорити рідною в російськомовному місті, а інші не можуть. Бо лінуються, вони йдуть шляхом найменшого супротиву й пристосування. Й ці всі “суржиконосці” стають тими, хто “гаварят па русскі”:(

    ЗІ: Людей які намагаються розмовляти зі мною українською я підтримую, як мінімум посмішкою, хоча переважно в них й виходить ламаний суржик.

  • Володимир Урмак

    Навздогін до попереднього коментаря:
    Я радикально дивлюсь на мовну проблему, бо навчаюсь в одному з міст сходу України. І знайомих, що оговорять українською, можу перерахувати на пальцях руки. Від цього дуже гірко стає…

  • Юрій Гай

    Одне діло коли це зауваження, а не привід принизити людину, наприклад на твоє “вчера” тобі прямо тикають “не вчера, то у кацапів вчєра, а вчора”. Сам особисто з таким стикався, коли не просто сміючись, а на повному серйозі вказують на твою вимову з таким виразом типу “що ти мелеш баран” (доводилось спілкуватись). І що саме смішне – згадували про вимову і суржик, коли вже не могли задавити фактами і доказами.
    Про село, можливо, я перегнув, але вважати людину невігласом через вимову і суржик – це нерозумно, як мінімум. Я спілкуюсь суржиком – я погано пишу?
    В принципі мова не про те що на заході не так чи на сході – кругом вистачає всякого, мова не про цю конктретну статтю і навіть не про комент(хоча автор мене “здивував” таким ходом після опублікованих статей).
    Суть в тому – що тикаючи друг на друга суржиками, хохлами, москалями, бандерлохами, совками та іншою гидотою ми робимо гірше лише собі та країні яку так (часто на словах) люблять ті хто так палко захищає ту чи іншу .
    Думайте як з’єднати і зробити спільним, щоб гордитись надбанням для майбутнього, а не рвіть і кричіть “моє!” – це не пацифізм чи альтруїзм, це те чим би по справжньому варто зайнятись.

  • Юрій Гай

    А на рахунок “гірко робиться”:
    Бажаєте покращити стан речей – займіться чимось корисним і потрібним для людей, зробіть так, щоб ваш авторитет (знання працелюбність, та інші позитивні риси) привертали увагу людей, тоді вони будуть брати з вас приклад в тому числі і ставленні до заходу країни, представником на якої ви є на сході.
    А радикалізм потрібен в мисленні і то двосторонній, щоб між крайніми точками знайти золоту середину.

  • Юрій, я повністю Вас підтримую, і поділяю Вашу точку зору – я теж не можу зрозуміти навіщо ось так накидуватися на людей, що ніби-то говорять суржиком. Це лише призводить до непорозуміння та злості, ненависті – тобто ефект протилежний до бажаного (а хочеться, як краще!).

    Ті люди, які від народження спілкувалися російською, і живуть в російськомовному оточенні за один день, рік чи навіть десятиліття не навчаться укр. мови. Хоча ні,- навчаться, просто не будуть її використовувати.

    Саме головне є те що ми розуміємо один одного незалежно від мови (врешті-решт, у нас же демократична країна!).

  • Володимир Урмак

    2 Iam Hater, тому я не накидуюсь. Таких людей називають Grammar Nazi, й запевняю я не поділяю їхнього “ентузіазму”. Бо коли людина говорить суржиком, вона ж усвідомлює це. Психологічно, вона буде вибирати таку поведінку щоб уникнути негативу в свою адресу.
    Так, суржик це погано, але якщо підтримати особу, то вона поверне з “суржикового роздоріжжя” в українську сторону.

  • Тарас

    Не сперечайтесь. Усі ми різні. У нас різне світосприйняття. Кожен має право на своє.

  • Можливо комусь буде цікаво глянути також останній звіт з англійсько-українського мовного фронту: http://bunyk.wordpress.com/2011/07/22/statements-and-feautures/

    :)