Про жінок

Сьогодні вона знову зустрінеться поглядом із продавцем у магазині з напоями. Він підозріло подивиться на її червоні очі (алкоголічка?). Та мовчки забере пляшку “Білої заздрості” і здачу. А насправді заздрості у ній ніколи не було. Усе було так щиро. Той, кого вважала Тим Самим виявився зовсім Не Тим. Не зволікала, віддалась йому у першу ж ніч( довго трималась). І все було б ідеально, якби не мінімізований прояв уваги до її примхливої персони. Якщо з нею йому було погано, то без неї , певно, буде краще. І все підкорюватиме нові вершини. Така вона, жіноча логіка : якщо десять красивих, розумних, сильних мужчин претендують на твоє серце, то треба обрати одинадцятого… Лише тому, що він інший.

Та й взагалі, дивна істота – жінка. Як тільки в її житті з’являється щось схоже на справжнього чоловіка ( дві руки, дві ноги, дві голови =)), відразу помічає, що їй потрібна нова білизна, нові парфуми і терміново скинути 5 кг… А потім виявляється, що то був зовсім не ідеал, а лише пародія на нього, що він її не вартий, що усі чоловіки – сволочі ( перепрошую). Бо як казав Нікола Шамфор “Як би погано чоловіки не думали про жінок, будь-яка жінка думає про них ще гірше”.

Проходить час. Він, як то кажуть, лікує. Він виліковує ту жінку настільки, що вона забуває минулий досвід і знову наступає на ті ж граблі. І знову вони з усієї сили луплять її в голову…

Розчаровується в коханні ( і в житті загалом). Цілодобово шукає винних, а знаходить лише пусті пачки з-під сигарет у своїй сумочці. Впадає у дересію. Реєструється на багатообіцяючих сайтах знайомств, і свято вірить у те, що знайде там Саме Того. Після трьох безсонних ночей приємного листування із Містером Ікс, вони домовляються про зустріч. А потім розпочинається трагіко-комедія… Виявляється, що очі у нього не голубі, і він не блондин. Виявляється, що він не юрист, а просто приносить гарячі обіди для секретарки, яка працює в одній юридичній фірмі. Виявляється, що немає у нього трикімнатної квартири у центрі Львова, і живе він у бабусі за містом. А ще, виявляється, що йому подобаються блондинки, а руденьких він терпіти не може. Їхній перший ( і єдиний) тост був за знайомство…Він викликав їй таксі, поцілував у щоку, і пообіцяв завтра зателефонувати. А з настанням “завтра”, вона навіки змінить номер мобільного…

Наступний “справжній мужчина” виявиться романтиком ( вино, троянди, свічки)… Але жінку то мало радує. Вино… Тоді вона так напилась, що забула як її звати. Троянди… Згадує їх по сьогоднішній день, коли бачить кумедні царапини на руках. Свічки… Ну то й що, що то був її улюблений шарф? Ну, загорівся він…

Вона вкотре вважатиме себе невдахою, яка здатна збудувати стосунки хіба що з телевізором. Знову прокляне усіх чоловіків і пообіцяє собі більше ніколи на них не дивитись. Дотримає свого слова. Точніше, намагатиметься дотримати… Допоки на горизонті не з”явиться ще один справжній мужчина…

Скільки б невдач не спіткало нас на життєвому шляху — руки не опускаються. Не здавайтесь! Шукайте і знайдете! Стукайте і відчинять! Але не біжіть, бо впадете…

Народилась неважливо коли, але жаль, що не восени. Люблю жовте листя, мокрі лавки, львівську бруківку і червоні доріжки на сходах. Люблю життя, і чекаю на взаємність. Не вірю в гороскопи, не вірю в долю, вірю в себе.
  • Що за сексизм? :) Це ж саме можна й про чоловіків написати :)

  • sky_lady

    А мені сподобалося ;) Правдиво.

  • Тарас

    Та ні. У жінок такі історії трагічніші

  • Ось саме через це давня традиція у деяких країнах одружувати дітей майже одразу після народження мені не здається поганою. Принаймні, люди не будуть проводити все життя у пошуках та займатись повільним самогубством, а, можливо, зможуть вжитись зі своїми обранцями.
    Можете закидати мене помідорами, але дуже часто переконуюсь(не на власному досвіді, на щастя), що кохання – то дуже ідеалізоване поняття, яке іноді навіть переростає в міф.

  • Народ, це іронічне бачення жіночого світогляду. Усі жінки різні, кожна по-своєму особлива, але об”єднує їх те, що свято вірять у принца на білому коні…

  • Moonlight Rambler, то не сексизм) то візьми і напиши про чоловіків=) ніхто проти не буде=)

  • NicKeLas, не можу з тобою не погодитись. Люди вибудовують собі такі ідеали, яких в реальному житті просто таки не існує. І не ми в тому винні, просто серце прагне чогось особливого. Щодо такої традиції, Миколо, то це не правильно, оскільки людина має право на вибір…

  • Так, людина має право на вибір. Але якщо в неї клепки не вистачає, то краще вибрати за неї. Вибачте за мою прямоту і, можливо, за мої дурнуваті міркування, адже я поки що не кохав і не планую до закінчення університету. Та все ж, кохання, воно потрібне для продовження роду, а не просто для власного задоволення, тому на мій погляд, треба просто знайти людину, з якою можна жити і звикнути до неї.

  • Тарас

    Ти знаєш, таке не планують)

  • Інколи життя не вистачає, щоб знайти таку людину…

  • Ну, знаєте. Мені немає менсу щось говорити про себе, бо зазвичай мені відповідають, що якщо я не кохав, то мені і не зрозуміти. А мені навпаки поки що так легше, в мене тільки одна основна проблема, і це моя лінь. У мене багато знайомих, які вже в 15-16 років жаліються на розбите серце(хоча скоріш за все, мозок у них зламаний) та інші речі, пов’язані з коханням, тож я задоволений, що я їх не розумію. Прийде час, буду шукати другу половинку, а не прийде, то чорт із ним, якось переживу.

  • Катерина

    шо?? “не планую кохання”????? ну, такого ще не чула…
    можна не планувати “наслідки” кохання – дітей, сім*ю чи навіть, в окремих випадках, секс. але шоб ось так, не планувати або планувати почуття – це щось новеньке)
    а з приводу традицій я в де-чому навіть згодна. дехто і справді марнує більшу частину життя на безглузді пошуки. та я все ж вірю в долю, можливо частково, але все ж… тому вважаю, що люди обирають одне одного для подальшого спільного майбутнього самі, а не за них хтось це робить.
    а про жінок можна взагалі казати багато-багато чого, так само як і про чоловіків. і все буде правдиво, цікаво і повчально. бо все відносно…

  • Катерино, я вважаю кохання можливим тільки в тому разі, якщо дуже зблизитись з людиною. Тож я просто не планую серйозних відносин, походів до кіно та просто прогулянок. Я й так лінивий, а в такому разі в мене зовсім не залишиться часу на навчання. В цьому плані я ще не готовий дорослішати. Але це я тільки про себе кажу, не знаю, чи є хтось подібний в цілому світі:)

  • Катю, ти права. говорити можна годинами… але, на жаль, доводиться брати загальні факти, бо всі люди різні…

  • Dianka

    кохання, воно потрібне для продовження роду, а не просто для власного задоволення, тому на мій погляд, треба просто знайти людину, з якою можна жити і звикнути до неї.

    NicKeLas, мабуть, вперше таке чую…. Не можу з тобою погодитись. От уяви (я впевнена, що в тебе є хороша подруга серед друзів або хороша однокласниця/одногрупниця, з якою у тебе хороші стосунки), що ти з цією дівчиною створиш сім’ю. Адже тобі з нею комфортно, ти добре її знаєш, а кохання… ну якось може прийде, а ні – ну то тобі і так зручно. І от ви з нею народите дітей, ти будеш кожного ранку з цієї людиною прокидатись і засинати, кохатися…. і ніякого почуття до неї. Мені здається, що це жахливе відчуття..
    У мене є однокласник, який клявся, що кохання не існує і дівчата йому потрібні тільки для сексу. Ми часто з нм сперечались на цю тему. І от пройшло 1,5 роки після закінчення школи і ми випадково зустрілись. І перше, що він сказав було “Я ЗАКОХАВСЯ!”….
    Я вірю, що і ти колись так із захватом скажеш ці слова :-)

  • Е, може таке й станеться, я не проти. Після закінчення університету, звичайно:)
    А поки що буду намагатись триматись від тем про кохання якомога далі, бо зі мною завжди виникають дуже серйозні суперечки, а коли немає чого привести на прикладі власного досвіду, то діло марне.

  • Якщо розглядати кохання лише як засіб продовження роду, то зникне уся романтика. Як засіб продовження роду воно є , коли тобі 30. А коли тобі 16, то хіба ти думаєш про серйозені речі, такі як вагітність? Ідіотизм.

    Хочу захистити NicKeLasа, осікільки з ним погоджуюсь. Закінчив ВуЗ, знайшов роботу, купив житло – тоді вже думай про стосунки. Не кохання, а саме СТОСУНКИ. До дорослого життя треба бути готовим, а не так, щоб ви собі кохали мило один одного, а батьки викидали тисячі гривень на весілля, потім на ваше житло, а потім ще й щоб дітей вам виховували. Миколо, я з тобою погоджуюсь, бо треба спочатку знайти в житті себе, а потім вже вирушати на пошуки кохання.

  • Sautumn, дякую за підтримку. Мені, видно, треба було утончити і замість “кохання” казати “стосунки”, бо, можливо, не всі вважають, що кохання млже прийти тільки після спільного життя. А кохати з першого погляду або ж просто незнайому людину – то, як я вже казав, може або вилитись у справжнє кохання, або виявиться повною дурістю.

  • Dianka

    Тут я з вами обома згодна, що не можна жити молодій сім’ї на шиї у батьків! Але ж не означає, що до цього часу ні з ким не зустрічатись, не закохуватись ( я не кажу кохати), а чекати поки я отримаю гарну роботу і житло. А от тоді вже нагулятись. Тоді вже буде пізно….

  • Вченими доведено, що інтелектуальною діяльністю переважно займаються або одинаки або гомосексуалісти, або людей, яких любов не цікавить. З чим це пов”язано? Вони не відволікаються на свою половинку, тому й мають змогу гарно працювати. Коли з”являється коханий(а), то навчання відходить на другий план, чи не так?

  • Катерина

    з приводу поєднування стосунків, роботи і навчання… у мене якось це легко. коли все по-справжньому і тобі дійсно потрібна кожна з цих речей – все вдається.
    а я Миколі навіть заздрю в де-чому. особисто я чекала на кохання і весь час його шукала, парилась. але ж з людьми найчастіше відбувається те, на що менше за все чекаєш…
    і взагалі. вже почали говорити про памперси і обов*язки, а починалася розмова саме з кохання (навіть не закоханості).

  • ну, якщо вже на то пішло, то розмова почалась із жінок=))))