Про жінок

Сьогодні вона знову зустрінеться поглядом із продавцем у магазині з напоями. Він підозріло подивиться на її червоні очі (алкоголічка?). Та мовчки забере пляшку “Білої заздрості” і здачу. А насправді заздрості у ній ніколи не було. Усе було так щиро. Той, кого вважала Тим Самим виявився зовсім Не Тим. Не зволікала, віддалась йому у першу ж ніч( довго трималась). І все було б ідеально, якби не мінімізований прояв уваги до її примхливої персони. Якщо з нею йому було погано, то без неї , певно, буде краще. І все підкорюватиме нові вершини. Така вона, жіноча логіка : якщо десять красивих, розумних, сильних мужчин претендують на твоє серце, то треба обрати одинадцятого… Лише тому, що він інший.

Та й взагалі, дивна істота – жінка. Як тільки в її житті з’являється щось схоже на справжнього чоловіка ( дві руки, дві ноги, дві голови =)), відразу помічає, що їй потрібна нова білизна, нові парфуми і терміново скинути 5 кг… А потім виявляється, що то був зовсім не ідеал, а лише пародія на нього, що він її не вартий, що усі чоловіки – сволочі ( перепрошую). Бо як казав Нікола Шамфор “Як би погано чоловіки не думали про жінок, будь-яка жінка думає про них ще гірше”.

Проходить час. Він, як то кажуть, лікує. Він виліковує ту жінку настільки, що вона забуває минулий досвід і знову наступає на ті ж граблі. І знову вони з усієї сили луплять її в голову…

Розчаровується в коханні ( і в житті загалом). Цілодобово шукає винних, а знаходить лише пусті пачки з-під сигарет у своїй сумочці. Впадає у дересію. Реєструється на багатообіцяючих сайтах знайомств, і свято вірить у те, що знайде там Саме Того. Після трьох безсонних ночей приємного листування із Містером Ікс, вони домовляються про зустріч. А потім розпочинається трагіко-комедія… Виявляється, що очі у нього не голубі, і він не блондин. Виявляється, що він не юрист, а просто приносить гарячі обіди для секретарки, яка працює в одній юридичній фірмі. Виявляється, що немає у нього трикімнатної квартири у центрі Львова, і живе він у бабусі за містом. А ще, виявляється, що йому подобаються блондинки, а руденьких він терпіти не може. Їхній перший ( і єдиний) тост був за знайомство…Він викликав їй таксі, поцілував у щоку, і пообіцяв завтра зателефонувати. А з настанням “завтра”, вона навіки змінить номер мобільного…

Наступний “справжній мужчина” виявиться романтиком ( вино, троянди, свічки)… Але жінку то мало радує. Вино… Тоді вона так напилась, що забула як її звати. Троянди… Згадує їх по сьогоднішній день, коли бачить кумедні царапини на руках. Свічки… Ну то й що, що то був її улюблений шарф? Ну, загорівся він…

Вона вкотре вважатиме себе невдахою, яка здатна збудувати стосунки хіба що з телевізором. Знову прокляне усіх чоловіків і пообіцяє собі більше ніколи на них не дивитись. Дотримає свого слова. Точніше, намагатиметься дотримати… Допоки на горизонті не з”явиться ще один справжній мужчина…

Скільки б невдач не спіткало нас на життєвому шляху — руки не опускаються. Не здавайтесь! Шукайте і знайдете! Стукайте і відчинять! Але не біжіть, бо впадете…

Народилась неважливо коли, але жаль, що не восени. Люблю жовте листя, мокрі лавки, львівську бруківку і червоні доріжки на сходах. Люблю життя, і чекаю на взаємність. Не вірю в гороскопи, не вірю в долю, вірю в себе.