Про щастя, сум і поезію з Леоною Вишневською

Коли зустрічаєш людину, то, зазвичай, хочеться щось про неї дізнатись. Коли зустрічаєш цікаву людину, то неодмінно хочеться перевірити, наскільки вона цікава і що вона може принести у твоє життя. Коли зустрічаєш людину відверту, то хочеться сказати їй кілька слів, аби довести, що ти — емоційно сильніший. Однак, коли зустрічаєш людину-книгу, то виникає неабияка душевна спрага: читати, читати, читати… Сьогодні читаємо Леону Вишневську — молоду поетесу, яка доводить, що українська література житиме вічно й незмінно.

Про щастя, сум і поезію з Леоною Вишневською

– Леоно, як давно пишеш? З чого все починалось?

– Як не дивно, з початку. Це були суворі девяності (усміхається). Шкільні олімпіади, різноманітні творчі конкурси, писались сценарії до святкових урочистостей тощо. До речі, це питання ностальгічне для мене. Бо починала я таки з прози. Обожнювала писати оповідання. В свій час навіть сама до них ілюстрації малювала. Власноруч шила з альбомних листків основу для книги – там і створила свій маленький уявний світ. Ще був зошит на 90 аркушів в клітинку, списаний вщент. Історія про археологів, магію Єгипту та руду дівчинку на ім’я Єва. Згодом, відбувся переломний момент. Здається, у всіх так. Вступ до вузу, нові знайомства, все по-іншому. Декілька років тиші. У мене наче хтось разом з корінням вирвав бажання писати. Я довго не розуміла чим саме викликана абсолютна апатія до слова. В один момент почала ненавидіти себе за такі віроломство та лінь. Але мене вилікував час та людина, через яку вперше за останні кілька років нестерпно закортіло виписати душу. Це як сповідь, тільки на папері. Затяте бажання висловитись, але не так як раніше. Я свідомо хотіла, щоб було важче. Повір, коли у тебе є думка і її потрібно заримувати так, щоб вона не втратила свого першоджерельного сенсу та наповнення – це справді досить важко. Проте, пологи пройшли успішно. Так народилась перша, потім друга, двадцята і сота поезії.

У Тебе дуже чуттєві вірші. Не віриться, що просто вкладаєш душу. Які ще інгредієнти присутні у Твоїй поезії?

– Спасибі. Тепер є привід замислитись, бо таким епітетом їх досить часто характеризують. Маю сміливість ще називати власні вірші – «поезіми зі спеціями». Однієї душі в наш час мало. Читач став більш вибагливим, іноді йому потрібно дочитатись до самого м’яса. Саме спеції додають до відчуттів смаку. Коли готуєш вірші, як і будь яку страву, щоб вона вийшла смачною – роби це тільки з любов’ю. Рецепт простий.

Про щастя, сум і поезію з Леоною ВишневськоюМожуть бути в поезії якісь межі? Якщо так, то які? Чи є у Тебе список заборонених тем?

Раніше, якщо зробити екскурс в історію римованого слова, заборон та обмежень було безліч. Всі писали тільки про те, який хороший Сталін і як треба «родіну любіть». Зараз побутують просто кілотонни вільнодумства, велике розмаїття поглядів, принципів і в тому ж дусі речей, які ми називаємо пафосно та гучно «нестандартними». Пишу те, про що пишеться. Під настрій. Про «любофь-маркофь», про відчай, про сум, про невимовне щастя, торкаюсь також соціальних тем. Іноді, зізнаюсь, кортить написати щось далеко за рамками цензури, але, зрештою, розумію, що це всього лиш емоції. Наскільки швидко в мені щось спалахує, так само швидко згасає і я починаю тліти, як вогнище. Поряд зі мною потім можна ще довго грітись.

Слова – сила. З того, що Тобі казали, що було найприємнішим вуху? А серцю?

– Звісно ж, найприємніше, коли тебе хвалять, роблять безліч компліментів, захоплюються тобою. Але найбільше визнання – це критика, розумна критика. Вона тебе шліфує, робить сильнішою в усьому.

Що надихає Леону Вишневську?

– Не повіриш – люди. Спостерігаю за ними всюди, нишком. У Франківську, наприклад, кожен другий – окремий персонаж. Є невігласи, є просто дурні, егоїсти, «чванливі хіпстери», аристократи, «васапацанчікі», шльондри, цнотливі художниці, «аренбі принцеси», бездарі, а є такі, що хоч до рани прикладай – милі, справжні, сяють добротою зсередини, одягаються на секонд-хендах і читають Бредбері, Уайльда та слухають «Massive Attack». Звичайно, я могла б тут порозпинатись про те, що мене надихають літри кави, музика дощу та інше «ванільне» причандалля, але, на щастя, це не моє.

Як часто відчуваєш потребу «виписатись»? Чи довго виношуєш слова?

– Я трохи емоційно неврівноважена особистість, характер у мене іноді паскудний. Тому практично завжди є бажання «виписатись», воно рівносильне відчуттю, коли ти стоїш голяка в центрі міста, горлаючи щосили, а на тебе всерівно ніхто не звертає уваги, ніхто не чує та не помічає…

У кого навчаєшся? Чиї тексти приносять задоволення?

– Одна єдина любов усього мого життя – Костенко Ліна Василівна.

Усе в житті взаємопов’язано. Від чого залежить Твій настрій? Як борешся з його відсутністю?

– Настрій залежить від того, коли і як я прокинуся. Дедалі частіше роблю як справжній мужик – стара добра піжама, тупі американські комедії, пиво та піцца (усміхається).

Якби створила власний світ, яким би він був?

– Ніколи не заздрила Господу. Стільки праці і майже вся нанівець… Я б двічі подумала, перш ніж створювати у ньому людей. Мій особистий Wonderland вже 20 років процвітає…

Леоно, які риси Ти цінуєш в людях?

– Обожнюю людей з хорошим почуттям гумору, відчуттям смаку (в одязі, музиці, їжі), чуйних, з тонкою душевною організацією, з відкритими світлими посмішками. Люблю, коли в людей цікава міміка та голос. Коли вони вміють вислухати, дати слушну пораду. Ціную відданість, вірність, надійність, поважаю тих, хто завжди дотримується свого слова.

Про щастя, сум і поезію з Леоною ВишневськоюЩо Ти знаєш про щастя?

– Знаю те, що воно існує. Знаю, що воно досить крихке та тендітне, що непунктуальне, бо не завжди приходить вчасно і що у нього зелені очі.

Чого побажаєш читачам «Молодих»?

-Бережіть себе і своїх рідних. Частіше посміхайтесь та говоріть їм приємні речі, закохуйтесь, вірте у світле прийдешнє, використовуйте кожну можливість, не зраджуйте власним мріям, ніколи не поспішайте, більше читайти якісну літературу та щоб не трапилось – завжди тримайте хвоста пістолетом!

Дякую і вічного тобі натхнення.

База даних: коротко про головне

Аби ще трохи скуштувати поетичного варива, пропонуємо Леоні Вишневській продовжити наступні речення:

Я люблю, коли…

багато спокою, майже тонна. Тоді особливо смачно пишеться. Немає нічого зайвого, коли є змога запросити власні думки до уявної кав’ярні на каву/чай.

Мене найбільше дратує…

людське лицемірство і масова духовна деградація. Іноді, коли хтось надто голосно сьорбає та плямкає.

Успіх вимірюється…

внутрішнім відчуттям самодостатності та переповненими щастям очима рідних, близьких, знайомих, які просто і по-справжньому висловлюють тобі вдячність. Навіть не за вірші, а за те, що ти просто у них є.

Кохання дарує…

як і «red bull» – крииииила!Я ось уже два роки переповнена вщент цим глибоким почуттям і не уявляю себе іншою. Кохання зцілює. З ним ти в безпеці.

Очі ховають тоді, коли…

соромно. Коли обманюють, коли намагаються зізнатись у чомусь, що гнітить. Коли щось приховують. Для мене це тонкощі психології.

Мрії здійснюються, якщо…

у них по-дитячому щиро та наполегливо вірити.

Головне в житті…

навчитись довіряти та слухати. Як сказав хтось розумний, сенс життя в його пошуках.

Коли мені сумно, я…

люблю, коли мені сумно. Саме тоді відбувається переоцінка цінностей. Приходить усвідомлення того, наскільки сильно любиш усіх тих людей, які завжди поряд, з якими ти посміхаєшся, а іноді й плачеш. Від щастя.

Найбільше прагну…

звісно ж, самореалізувати себе не тільки як творчу одиницю, але й як (на щастя чи на жаль) кваліфікованого юриста.

Моя свобода – це…

вечірні вокзали. Коли можна придбати квиток в один кінець і не думати про «завтра». Зазвичай, цей квиток до Львова…

 

Розмовляла Юлька Гриценко

З творчістю Леони можна ознайомитись тут:

http://vkontakte.ru/leona_vushnevska

http://maysterni.com/user.php?id=5372

  • Mary Romaniv

    дуже подобається!

  • Кость Дмитрук

    вірші Вишневської-дивовижні!

  • Heart

    чудова поетеса,цікава людина.

  • Кость Дмитрук

    Зачепили ці вірші за живе.Давно зі мною такого не було.

  • Lyanka

    Молодець Леонка!

  • Vanjoha

    Тільки все однакове, мої побажання, додати до творчості якоїсь харизми чи драми, а мож комедії, бо характеристка її віршів – мелодрами, без кроку в ліво-право..З п.

    • Марта Ковалишин

      Не думаю,що пані Ваньоха мала на меті самопіар.але мене завжди дивували люди,які бажаючи насправді добра, якось підсвідомо(чи то через власні комплекси і неповноцінність)починали даремно чіплятись до чиєїсь творчості,бажаючи покритикувати.Єдине, що можу тут додати так це те, що її критика не вдалась і взагалі безглузда,не вірите-перечитайте коментар.Ну не вміє людина влучно висловити свою думку,на жаль)

  • Mary Romaniv

    Ваньоха,
    якщо ви даєте таку примітивну характеристику, то це зовсім не означає, що вірші Вишневської такі. Бо ця “х-ка”це ваша суб єктивність та упередженість. Побажання ваше теж досить сумнівне і не зовсім доречне. Бо тільки далека від творчості Леони людина може казати, що в її поезіях немає харизми! Моя вам порада-якщо ви прочитали лиш декілька віршів з усієї їх вагомої кількості письменниці Леони Вишневської(бо пише вона не тільки поезію,але й гідну прозу), то не поспішайте з висновками. Тим більше, маючи на мені просто тут пропіаритись зайвим коментарем.З п.