Про Львів, та не тільки

Львів

ЛьвівПеребуваючи у місті, під дією його чар, натхненний, я пошкрябався по засікам свого застоялого словарного запасу, та вирішив описати свої думки від коротесенького перебування у місті на українській мові (звичайно не без словника :).

Хочу зразу сказати, що я не буду тут розказувати про місця архітектурної спадщини, надзвичайні пейзажі міста з ратуші чи високого замку, нічні заклади та місця тусовок, про те, де можна смачно набити пузень, а де цього робити не рекомендується, якщо не бажаєте провести ніч на «місці відправлення природних потреб»… хоча ні… все ж скажу… це був вареничній фонд. Усього цього там дуже багато. Скажу лиш що Львів – це місто, яке ні чуть не поступається славетним європейським містам ані по історичної значущості, ані по рівню культури (що тут скажеш, адже навіть у таксі грає компакт Pink Floyd), ані по добродушності та відкритості мешканців, ані по чому б там ще. Звичайно є дивнощі. Наприклад, білет у трамваї можна купити тільки у водія трамвая. Це зовсім не зручно у той час, коли набивається велика кількість людей, а ти заходиш з задньої двері та гадаєш, дійде до тебе решта та квиток щоб прокомпостувати, чи ні. Та все це меркне коли бачиш, з якою прудкістю тутешня молодь підстрибує з місць, узрівши бабусечку чи дідусечку на горизонті.

Але мова навіть не про це. Вона про відчуття, яке зародилось під час перебування у місті, таке чітке та зрозуміле мені, що здається, колись може стати стійким поглядом. Суть його у тому, що Львів це те, що таке справжня Україна. Ми, у себе там, на Сході, зовсім не знаємо, що це таке «справжня Україна». А чому, знаєте? Тому що там її немає. Вона уся тут. Так, здається вся наша країна втиснулася у цей клаптик чудесної землі. Я не кажу про географію, я кажу про дещо більш нематеріальне, не сприймаюче на дотик. У Львові ти відчуваєш, як б’ється серце країни. Як розливає воно свій рідкий дух, насичений яскравістю сьогочасної української культури та теплими кольорами справжньої людської щирості та ввічливості в усі куточки країни. Це не та рідина, яка горить у камері згоряння вашого авто, та не те то серце, що ганяє нафту по трубах, я не про це. Тільки не треба питати, що б ми робили без цього серця, облитого смолою та присипаного сажею, воно лише зрощує жадність, та примушує людей задовольняти як можна більше фізіологічних потреб, забуваючи при цьому, що поважний пан Маслоу нагадував нам ще й про інші.

Звичайно, як і людина з вадою серця та хворими судинами, не всі куточки нашої країни забезпечуються достатньою кількістю рідини, від чого вони погано функціонують, доставляючи проблеми усьому організму. Але, слава Богу, ці хвороби лікуються, та виключно імунітетом організму. Він справді сильний, бо незважаючи на все, крізь що він пройшов, він ще живий. Потрошки-потрошки, але потрібні клітинки знищать непотрібні, звільняючи організм від усього чужого йому. Все ж це наш організм, він є, та він цілісній не гібридний, не андроїдний – особливий.

На останок. Львів це те, якою має бути сучасна УкраїнаМи маємо брати звідси приклад. Отже, ваша черга. Приїжджайте сюди. У Львів. До серця. Та може ваше відкриється теж, та вбере в себе усю чарівність цього міста, щоб потім розливати його навколо.

  • Раиса

    Хорошо написал. С любовью к стране, в которой живёшь. Так и должно быть!