Як правильно виховати дитину

виховати дитину

Перед тим, як почати виховувати дитину, слід добре продумати, як це робити. Треба  зважити, що можна казати дитині, а що ні. Мова піде про основоположні принципи виховання – про ті заборони, про які повинні пам’ятати всі. Якщо ваша вагітність добігає кінця саме час подумати про питання виховання. Розберемося, що не слід говорити дитині, які б не були обставини.

1.Найперше і найважливіше у вихованні дитини, це те, що неможна дитину бити. Чому? Від самого народження дитина дуже сильно прив’язана до батьків, особливо до мами, і тому коли вона бачить, що найдорожчі їй люди піднімають на неї руку, вона відчуває себе покинутою і слабкою. Але важливо також не дозволяти нікому із членів сім’ї  бити дитину чи навіть просто погрожувати фізичним покаранням.

2.Неможна лякати дитину. Часто батьки вдаються до самих крайніх залякувань. Наприклад, «прийде злий сірий вовк і з’їсть тебе », «не будеш слухатися, то мама піде від тебе», «якщо не з’їси кашу, тебе забере Баба Яга». Потім, коли діти виростають батьки думають чому вони такі черстві по відношенню до них. Тому, що ніхто не знав як цій маленькій крихітці було страшно лежати в темноті і тремтіти від кожного звуку.

3.Неможна обманювати дитину. Дуже поширена ситуація: треба йти рвати зуб, а батьки обіцяють дитині, що лікар тільки подивиться горлечко…  Тимчасова задача вирішена, дитина заходить в кабінет спокійне без плачу. А далі – емоційне потрясіння, образа, біль і розчарування у батьках. Невже ви готові заплатити таку ціну за тимчасову вигоду? Тим більше, що з дитиною завжди можна домовитися, або в крайньому випадку просто поставити її перед фактом. Але ні в якому разі не обманювати!

4.Неможна ставити дитині в приклад інших, навіть із найкращих спонук.  Наприклад «твоя сестричка швидше сьогодні зробила уроки, а ти?!».  Часто діти через такі постійні слова починають недооцінювати свої вміння і втрачають почуття власної гідності. Ваша дитина повинна знати, що для вас лише вона єдина, люба і неповторна. Але з іншої сторони не слід перегинати палку, внушаючи дитині, що вона найкраща, адже з часом ця ілюзія розвіється і дитина втратить самоповагу. Краще взагалі уникати порівнянь.

5.Неможна казати дитині, що вона погана, навіть якщо вона дійсно погано вчинила. Краще критикувати її вчинки, а не її особистість. Наприклад «те не правильно вчинила, що розбила дорогу вазу».  Можна пояснювати дитині у чому саме вона не права, і запитувати як можна надалі поводитися правильно. Нехай дитина вже із самого раннього віку вчиться аналізувати свої вчинки і приймати правильні рішення.

Якщо мудро і розважно підійти до виховання дитини ще із самого малечку, то старання і зусилля батьків будуть рясно винагородженні.  Не потрібно шкодувати своїх сил, адже воно того варте!