Скільки людині потрібно для щастя?

щастя

щастяДзвінок будильника. Додивляюсь останні примхливі кадри моїх чудернацьких сновидінь. Знову цей, до болю у мізках, знайомий звук. Декілька хвилин внутрішньої боротьби, ненависті до ранку,до людей і усього нашого просторого всесвіту. Перші кроки. Наосліп знаходжу улюблену зубну щітку. Нестерпно холодна вода остаточно розвіює залишки майже забутих вже мною снів. І от знову,раптово,тільки зараз, я з широко відкритими очима і з надією у серці – впевнено ступаю у новий день.

Вмикаю свій улюблений електрочайник, подарований мені від найрідніших. Запах кави поширюється з неймовірною швидкістю по всіх закутках моєї кімнати. За звичкою заходжу в інтернет,щоб прогулятись віртуальними сторінками немов, прохолодним літнім днем, знайомими вуличками рідного міста. Пошуки потрібного одягу в бездонній шафі затягуються. Одвічна проблема “нічого вдягнути” переслідує мене занадто часто. Контрольний погляд у дзеркало і от я вже за межами свого уявного комфорту, на шляху у бурхливий потік подій, які неодмінно зустрінуть мене сьогодні.

Ти коли-небудь звертав увагу на ці похмурі обличчя, які кожного дня переслідують тебе, самі того не помічаючи? Звичайні перехожі, нічим не примітні люди навколо тебе – в кожного з них своє життя, різні історії. Та є дещо, що об’єднує їх всіх, щось зовсім не помітне і, на перший погляд, далеко не важливе, та саме ця риса притаманна кожному з них – пустий погляд. Всі вони наче у лабіринті – наполеглево рухаються до виходу, та все ж кожного разу заплутуються у все новому тупіку. Всі вони прагнуть більшого, борсаються у буденних проблемах, живуть задля миті щастя, зовсім не помічаючи, що вже давно зійшли з початкової стежки їхнього успіху.

Декілька світлофорів і пісень у плеєрі віддаляють мене від потрібного місця зустрічі. Попереду хороший день і насичена ніч. Попереду безліч потрібних мені емоцій. Очікування приносить багато приємних переживань.

Кохане усіма сонце посміхається мені у відповідь. Ніжні обійми моєї улюбленої весни нарешті стали відчутними. У такі хвилини часто задумуюсь над тим як мало потрібно мені для щастя – хороша погода і людина якій я шалено потрібна, хоча і на погоду за вікном інколи стає так байдуже. Ніби зовсім дрібничка, та чи так це насправді?

Ти задумувався коли-небудь що потрібно для щастя саме тобі? Отримавши у подарунок здійснення лише одного єдиного бажання, яким воно б було?

Навколо – величезний мурашник з кодовою назвою “всесвіт”. Кожен виконує певну свою функцію. Одні обмежуються трикутником “дім – робота – дім” , інші знаходять час для відпочинку, та є й ті, яким насправді відоме солово “СВОБОДА”.

  • Таня Яковлева

    Типовий день офісного планктона. Я сама така і все намагаюсь вирватися з цього злодійного кола. Все життя наче день сурка. Для відчуття щастя треба вміти виходити за встановлені нам суспільством рамки, але при цьому не руйнувати стабільність. “Границы у нас в головах”.