Посередня екзистенція людини

Екзистенція (існування) — центральне поняття екзистенціалізму, унікальна особистісна сутність людини, що втілює в собі духовну, психоемоційну неповторність особи.

Сьогодні нам уже немає що вигадувати і які таємниці розкривати, адже ніщо не приховується і все є дозволеним. Від такого хворобливо-прозорого та дещо ілюзорно-ейфоричного світобачення уява й випльовує дивних істот з різними патологіями.

Головною моральною нагородою для людей є свобода. Свобода від обов’язків, правил,  будь-яких принципів та переконань, свобода від людей. Через перевантажений непотрібною інформацією простір ми втрачаємо почуття вічного, замінюючи його на щось швидкоплинне.

Так, на заміну дружбі прийшла романтика, чи то псевдоромантика. Замість дружніх почуттів ми надаємо перевагу постійній зміні партнерів. А що, так навіть краще: покористувався і викинув. Адже довіряти всього себе одній людині (яку так важко знайти!) набагато складніше, а отже, гірше, старомодніше, обмеженіше, ніж розкриватися перед десятками безіменних лиць. Так, принаймні, кожного разу можна бути іншим.

Ми не хочемо прив’язуватися до людей, але до чогось таки повинні прив’язатися, інакше полетимо в небо, мов повітряні кульки. Але, як правило, летять ті самі люди, предмети, ідеї… Ми скачемо по верхах, тому що боїмося заглянути в середину. Натішилися обгорткою і все, досить. А навіщо більше? І чи є такі, кому треба більше? Ми погрузли по самі підборіддя в цьому болоті перманентного абсурду; дехто час від часу зиркає на зорі, хоча, яка вже ціна  тим зіркам? Поезію грантів української та й світової літератури називаємо «віршиками».

Проблема знецінення мистецтва особливо гостро постала сьогодні. Будь-який прояв прекрасного полишає передові позиції і стає лише приправою до гарячого політичного життя. Сама ж людина, як особистість, як витвір мистецтва втрачає своє значення на світовій арені і стає звичайною посередністю, – однією з натовпу, – що породжує собі подібних…

Цитаты делают нашу речь более яркой и образной. Советуем вам красивые смешные цитаты о любви и жизни от великих людей.
  • Поясни, будь-ласка, в двох словах про що цей текст. Який зв”язок між екзистенцією, романтикою, повітряними кульками і віршиками?

  • Інколи мавка

       Пояснюю: цей текст про втрату людської унікальності.
       Як відомо, екзистенція – це сутність, що робить нас неповнотрними. Вона не може бути вторинною або посередньою. Проте такий парадокс ми спостерігаємо сьогодні!
      Романтичність та вміння сприймати мистецтво – це важливі складові особистості. Я не стверджую, що кожен повинен бути романтиком і обожнювати поезію, мається на увазі, що гідна людина (та, за якою майбутнє) має свою чітку позицію щодо всіх цих понять. Байдужіть і необізнаність не роблять нас розвиненішими.
      А повітряні кульки – це метафора. Тут ідеться про непостійність людини, її незацікавленість у будь-чому. А якщо ми не маємо захоплень – улюбленого заняття, роботи, ідей та планів нас ніщо не тримає в світі і, таким чином, ми  існуємо просто як предмети, неякісні продукти.

    • Добре, ще трохи, і я може й вашого Сартра почну розуміти.

      >>> А якщо ми не маємо захоплень – улюбленого заняття, роботи, ідей та планів нас ніщо не тримає в світі і, таким чином, ми  існуємо просто як предмети, неякісні продукти.

      Отут мені навіть почало здаватись що я зрозумів. Ти хочеш сказати що в людини окрім самого існування повинен бути сенс, який і тримає її на світі? То чому б просто не сказати, що сьогодні занадто багато людей страждають екзистенціальним вакуумом ( (с) Віктор Франкль)? 

      А предмети якраз і є постійнішими ніж люди. Ми якраз постійно змінюємось під впливом найменших зовнішніх подразників. От я читаю якісь букви в інтернеті, вони запускають в моїй голові серії сигналів, а ці сигнали в свою чергу модифікують шляхи своєї обробки. http://en.wikipedia.org/wiki/Neuroplasticity, сцуко, і нічого тут не поробиш. Звісно можна якимись хірургічними чи хімічними методами це зупинити, але тоді ми перестанемо бути людьми. 

      >>> Замість дружніх почуттів ми надаємо перевагу постійній зміні партнерів.
      Я взагалі вражений.  :- В дівчат тепер прийнято називати друзів “партнерами”? 

      • Інколи мавка

          Так, саме це я і кажу, мені теж здається, що ти зрозумів.
          Не потрібно плутати непостійність і розвиток. Ми розвиваємося, змінюємо коло інтересів, дізнаємося щось нове і це міняє наш світогляд. На якійсь точці життя  людина розумна вже має свої усталені та перевірені часом бачення, до яких надалі вносить лише деякі незначні зміни. До прикладу, ніхто вже не змінить ідеологій життя старшого покоління або віруюча людина, яка знайшла себе і повністю пішла в релігію не відречеться від цього, а буде лише збагачувати знання.   У своїй статті я не описувала якісь, як мені здається, вірні моральні цінності і життєві орієнтири. Я пішла протилежним шляхом. На мою думку, саме так набагато простіше побачити абсурдність тих чи інших речей.   Щодо непостійності (а йдеться про непостійність саме почуттів), то, погодься, надто частим стало явище випадкової близькості. Слово “партнер” (до речі, я писала не від імені дівчат, а взагалі) я вжила щоб ще більше наголосити на дешевизні і меншовартості таких “стосунків”. І не рідко саме такого типу зв’язки замінюють деякі набагато цінніші поняття, такі як дружба, на приклад. 

      • Ця вічна проблема пошуку сенсу буття людини.

        • І пошуку сенсу в тексті. :)

          • І таке теж буває)

  • йож

    шото гугл не поміг мені осилити суть наскільки величавих слів :((
    Взагалі щось не особливо тут(журнал) з точкою зору – актуальних тем (!!!як на мене!!!) тут 0 цілих і …(три крапки) десятих.
    Ні, дещо є, але воно вже пилом припало і… хоча….
    зараз хтото скаже, що когось легше  об…(три крапки) ніж самому попотіти… Але це мдять критика.
    Я запригую на цей журнал раз в три-чотири місяці і що цікаво все практично по старому)))
    Хвала консерватизму і консерваторам.
    Журнал шо лозунг з помаранчевих виборів – багатообіцяючий, обнадійливий, патріотичний (я все таки поважаю Наше і всяко намагаюсь підтримати) і …… (от б…дь (до пупа крапок)) такий пустопорожній!
    Вибачайте автори, із всіх тем, інтерв’ю і т.д. реально корисних. приємних і цікавих тем у вас аж на дві руки в перерахунку на пальці, які бажано було б повідбивати(я про пальці(про свої)), щоб оце не видавлювали таку от критику.
    але…рік чи два назад тут було живіше, хоча актуалу (знову ж як на мене) було не особо густо.

    ПС заскочив подивитись шо до чого так би мовлячи. нічого…
    ПСС жаль трудів тих авторів яким хочеться дякувати за їх теми.
    П…С: не звертайте уваги, kiss fm рулєз!!!! удачки в попитках заперечити мною сказане…

    О! і не видаляйте комент пліз ;)

    •  Чого ж це я буду видаляти такий конструктивний коментар. Так, журнал не той. Автори на шару рідко пишуть якісні статті. З мене автор ніякий, кожного дня шедеври строчити не можу. Скоро піду на пенсію.