Похід у театр

Наталка Полтавка

Наталка ПолтавкаЕх, як же хочеться відпочити… І як це зробити? Пролежати на дивані перед телевізором, ні не хочеться, краще провести час з користю,не так, як завжди. Я вирішила прогулятися, була гарна погода, і тут я побачила театральну афішу вистави І. Котляревського “Наталка Полтавка“. Подумала, а чом би і ні, я вже давно була у театрі. Пішла купила квиток, скоро мала розпочатися вистава, я зайшла в театр і найперше, що мені впало у вічі – це «алея слави» цього театру – фотографії акторів, які грають ролі для цього рідного кожному театрі. Багато з них Заслужені артисти України, які здобули визнання у багатьох людей.

Заходжу в зал, велика сцена, червоні старі крісла, все це навіює на якусь незвичайну атмосферу. Досить загадкове відчуття, що ти зараз доторкнешся до мистецтва, хоч трішечки приблизишся до духовного збагачення душі, якій так не вистачає саме цієї світлої миті, яка втрачаєтся через темноту людських проблем і негараздів. До початку залишається 15 хвилин, люди займають свої місця. Лунають дзвінки, перший, другий … третій. Гасне світло у залі, підіймається завіса і відкривається вид на сцену на, якій було зіграно безліч п’єс. Сцену, на якій дебютували професійні актори, які колись були студентами-новачками, боялися сцени, а тепер не можуть без неї прожити і дня.

Актори – це унікальні люди, які володіють талантом тонко відчувати емоції іншої людини, свого героя, бути завжди різними. Дійсно, дуже важко передати те, що хотів сказати інший, побувати у чужій « шкурі», але те з якою майстерністю вони це роблять не може не викликати захоплення. Звичайно, за цим стоять довгі роки важкої праці, адже нічого в цьому житті не дається легко.

На сцені з’явилися перші актори. Лунала музика оркестру, це оперетта і можна здогадатися, що буде лунати багато пісень. Усі люди у залі не відривали очей від сцени спостерігаючи за грою акторів. Найбільше публіці припав до душі Возний- найкумедніший герой твору. Його чудернацька мова, смішні жести викликали сміх. А в романтичну атмосферу нас окунули Наталка і Петро, адже для кохання в цьому світі місце завжди є. Це дуже цікава п’єса, яка підходить для перегляду, розуміння і дорослим і дітям. Адже щасливий кінець дає надію що все у житті закінчується хепі-ендом.
Актори заворожували своєю майстерністю, було приємно, що так думала не тільки я, але й інші глядачі, які по закінченню вистави аплодували акторам стоячи і кричали «браво».

Поверталася додому я з хорошим настроєм і гарними спогадами про виставу. Також мені сподобалось те,що у театрі було багато людей, а це означає, що незважаючи ні на які суспільні чи соціальні чинники люди не припиняють ставати ближчими до мистецтва.