Український національно-визвольний рух під час Першої російської революції

Перша російська революція

Перша російська революціяПерш ніж розглядати роль українського народу під час першої російської революції, варто дізнатися її передумови. Хоч розвиток капіталізму внаслідок низки реформ 60-70-х років ХІХ ст. (скасування кріпосного права, судова, земська і освітня реформи) значно прискорився, втім численні пережитки, такі як станові привілеї, поміщицьке землеволодіння і самодержавство, а також навислий національний гніт, що панував у Російській імперії, перешкоджали країні на шляху прогресу. Отож, революція стала наслідком загальнодержавної кризи, яка загострилась на початку 20 ст., у зв’язку з економічною кризою 1900—1903 у Росії. Ще більше ускладнення становища відбулося 1904 – 1907рр., коли Росія зазнала поразки у війні з Японією. Розвиток революційних протестів значно пришвидшили події «Кривавої неділі», яка відбулася 9 січня 1905 року. Це був масовий розстріл 2,5 тисячної мирної демонстрації робітників у Санкт-Петербурзі, які хотіли вручити петицію царю, з проханням поліпшити умови життя. За даними поліції у той день загинуло близько 100 осіб, а близько 300 поранено, хоча, швидше за все, ці цифри занижено.

Події революції в Україні у цей час можна коротко розглянути за такою схемою: мирна демонстрація робітників, що стала поштовхом до початку революції – виступи селянства – повстання на флоті в армії – активізація національного руху – піднесення загальної революційної хвилі восени 1905.

Тепер охарактеризуємо кожен етап окремо. Під впливом кривавої розправи мирних демонстрантів 9 січня у Петербурзі піднімається хвиля селянських страйків, що тривала аж до весни. Основним гаслом пролетаріїв було: «Геть самодержавство!». У цей же час робітники знижували ціни на товари у фабрично-заводських крамницях і запроваджували на заводах 8-годинний робочий день. Це була перша і справді народна революція в Росії.

Виступи селян мали стихійний характер: вони палили поміщицькі маєтки, господарські будівлі, забирали худобу, ділили між собою панські й державні землі. Наприклад, у лютому 1905 р. на хуторі Михайлівському селяни розгромили маєток і цукровий завод підприємця, землевласника і мецената Михайла Івановича Терещенка. Хоча, незважаючи на стихійність, деякі виступи селян таки були організованими. На противагу подій на хуторі Михайлівському, того ж року 18 грудня у селі Великі Сорочинці було створено селянський комітет, який давав розпорядження не надсилати новобранців до війська, не сплачувати податки, а також закривав шинки. Комітет керував також і обороною селян від урядових військ.

Після повстання на броненосці «Потьомкін», що спалахнуло 14 червня 1905 р., уперше захиталася опора царизму – армія. У той день матроси перебили усіх офіцерів – і на броненосці замайорів червоний прапор. Після цього надійшла команда розстріляти бунтівників, однак наказ так і не був виконаний, натомість до «Потьомкіна» приєднавсяimages броненосець «Георгій Побідоносець» і повсталі матроси об’єдналися із страйкуючим одеситами.

Хоч повстання на броненосці «Потьомкін» не було успішним, проте воно  мало велике значення, адже це був перший масовий виступ збройних сил, перший випадок переходу військової частини на бік революції.

У цей час пожвавлюється національний рух, створюються культурно-освітні організації – «Просвіти». Вони створювали бібліотеки, читальні, школи з українською мовою викладання, організовували видання книг і газет, читання лекцій, проведення літературних та музичних вечорів. У багатьох школах викладачі самовільно переходили на викладання українською мовою. У Київському, Одеському і Харківському університетах запроваджується курс української літератури. У листопаді-грудні 1905 року в Лубнах з’явилася перша україномовна газета «Хлібороб», створена Володимиром і Миколою Шеметами.

Під тиском наростаючої революційної хвилі 17 жовтня 1905 року  Микола ІІ підписав маніфест, у якому обіцяв підданим громадянські права і політичні свободи. Однак  після виходу маніфесту боротьба набрала особливо гострих форм, оскільки думки і настрої політичних сил розмежувалися. В Києві Одесі, Катеринославі і на Донбасі почалися чорносотенні погроми. У грудні відбулися збройні виступи у Горлівці, Катеринославі, Харкові, Києві, Олександрійському, Одесі, Миколаєві.

У кінці 1905 – початку 1906 рр. українською мовою виходять ряд газет («Рада», «Громадська думка»), працюють видавництва, «Просвіти», клуби, кооперативи, профспілки та ін.

На ІІ з’їзді у грудні 1905 р. під впливом революційних подій Радикальна українська партія (РУП) перетворюється в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП).

images3Революційні події на українських землях Російської імперії мали відчутний резонанс в Західній Україні. У Галичині в цей час відбулося 211 робітничих страйків Влітку 1906 р. розпочався широкомасштабний страйк сільськогосподарських робітників у 380 галицьких селах, тож австрійському уряду довелося піти на певні поступки, скасувати обмеження у виборах до парламенту, водночас застосовуючи жорстокі репресії до учасників виступів.

Незважаючи на те, що революція 1905-1907 рр. була придушена, все ж це був важливий крок у національно-визвольній боротьбі українського народу, який сприяв пробудженню його національної свідомості, а українські партії набули вкрай необхідного досвіду політичної боротьби в умовах революції. Під час цієї революції вперше було досягнуто ряду здобутків у справі українізації. Виникла значна кількість нових українських часописів, створено ряд нових видавництв, що друкували різноманітну літературу українською мовою. Так за редакцією В. Доманицького вийшло повне видання «Кобзаря» Т. Шевченка.