Павло Броський мій Український Вибір: «Дати шанс молодим людям вийти на сцену і заявити про себе»

Арт майданчик

Арт майданчикПоспілкувавшись з цією людиною всього 15 хвилин,  починаєш розуміти, що країною справді керуєш ти. Мова не йде про політику, головне – мати ідею, а з нею і бажання її реалізувати. Поет,  громадський діяч і просто творча людина –  Павло Броський про те, як допомогти сучасній молоді творчо реалізувати себе.

– Павле, розкажіть, будь ласка,  чим зараз займаєтесь?

На даний момент я є  куратором проекту «Арт майданчик». Це проект, який проходить у формі творчих вечорів, де кожен бажаючий може взяти участь: поет, музикант, танцюрист – будь-хто, хто має що сказати широкій громаді і бажає заявити про себе.

– Скажіть, проект створений в основному для молоді?

В основному так, але за віком немає ніяких обмежень. Одного разу в Кіровограді на вечір прийшли бородаті дядьки (виявилось, що то із спілки письменників) і стали читати вірші. Було приємно, що вони приєдналися і лишилися не байдужими)

– Як довго ви вже розробляєте цю ідею?

Ще два тижні і буде рік).

– Ого! А якщо аналізувати те, з чого починали і  чого досягли за цей час. В чому ви бачите прогрес?

Насправді з’явилось дуже багато нових поетів, про яких до цього ніхто не чув. А після «Арт майданчика» вони почали співпрацювати з різними організаціями і тепер їх можна побачити на багатьох творчих заходах Києва та України в цілому. Дуже приємно, коли ти пам’ятаєш людину ще такою скромною та невпевненою, а потім вона вже запрошує тебе на свій авторський вечір. Це і є результати моєї праці.

– Гаразд, яку  мету ви переслідуєте, розвиваючи цей проект?

– Це, перш за все, популяризація творчості серед молоді. Крім того, хочеться дати можливість людям,  які справді мають талант, просто вийти на сцену і заявити про себе. Мало хто зараз в Україні цим особливо переймається. Але це потрібно. Культура – це рушій здорової, сильної, адекватної та високорозвиненої нації. Бути творчим – це означає мислити, а мислити – означає бути людиною, а людяність – це те, що цінується у всі часи, те завдяки чому людство ще існує на Землі взагалі.

Не дати таланту загаснути не засвітившись, ось в чому полягає наша задача. Просто кожна, навіть найменша іскра творчості – це мов насінина з якої при правильному догляді із часом може вирости баобаб.

Як саме ви починали розвивати «Арт майданчик» у Києві?

Колись давно я згуртувався з клубом «Lenin» і ми почали організовувати фестиваль «Вітер поезії» разом з його засновником Ігорем Ратушним. Зазвичай в ньому брали участь 20 учасників, хоча кожен охочий  міг взяти участь, тобто не було якихось конкретних обмежень. Переможця, наприклад,  вибирали підняттям рук, або хто сильніше прокричить і т.д. Звичайно, метод відбору не дуже компетентний, але, незважаючи на це, все одно було досить цікаво. А потім, розпочавши співпрацю з «Українським вибором», я зайнявся іншим фестивалем. Майже таким самим, проте я його вдосконалив:  кількість учасників зменшив до 15, запросив журі, яке їх критикувало та оцінювало. За цей рік з’явилося насправді дуже багато нових поетів. Не те, щоби їх не існувало до того. Просто вони не мали змоги себе показати, чи не знали як, або з чого починати, але завдяки цьому майданчику їх побачили.

– Чи знайшлись якісь послідовники в інших містах?

– Так, це, наприклад, Сімферополь, крім того неймовірний успіх був уже в перший вечір в Кіровограді.
– В чому ж тоді секрет?
– Все дуже просто, всі вечори подібного формату – платні і там зазвичай всі «свої», то є своя маленька закрита «тусовка», тобто немає дороги для новеньких, або ж вона дуже складна і терниста і від цього багато хто просто здається і кидає це діло взагалі. А тут кожен може прийти і сказати своє слово і побачити реакцію людей на себе. Найкращим ми даємо можливість виступати знову і знову.  

Яку перспективу ви бачите для цього проекту ? Київ, Кіровоград, Сімферополь, що далі, Україна?

– Так! Коли проект розповсюдиться по всій Україні, все більше і більше творчих людей матимуть шанс для творчої самореалізації. Коли ти виступаєш на сцені, а на тебе дивиться широко розплющеними очима пару сотень людей, то це справді класно, бо навіть не всі музичні гурти здатні зібрати таку аудиторію. А коли таких майданчиків буде багато по всій Україні, то можна буде їздити країною і…

-…здійснювати культурний обмін, так?

– звичайно,  думаю це буде культурним проривом, навіть незважаючи на те, що зараз модна «попса», а поезія –  це так, андеграунд.

– і на останок, як ви думаєте, чому людям цікаві такі проекти? Чому маючи, наприклад, соціальні мережі як-от: Вконтакте, Facebook і Twitter, є люди, які займаються творчістю?

– Я чесно кажучи не знаю, цікаві вони людям чи ні, але наша задача полягає в тому, аби зробити так, аби ці проекти були цікавими для людей. Просто ввести їх в моду. Чесно кажучи в нашій країні люди більше люблять на мітингах покричати за 30 грн і деградувати (мізки там конкретно промивають), аніж сходити на який-небудь творчий захід і відмити стінки душі від брудного накипу. Бо наприклад та сама поезія, вона не вчить. Вона змушує людей думати, аналізувати і робити свої висновки, правильні висновки. Поезія – це протест проти жорстокості і несправедливості цього світу і бажання знати правду, а не клювати на дурні лозунги, «рекламні слогани», політичні гасла та різне сміття, котре робить із людей фанатиків мислячих однобоко, «зомбаків» одним словом,  що дресировані, мов собаки Павлова, яким лише подай умовний сигнал і вони підуть убивати (перебільшення звичайно, але якщо цієї деградації і тих хто за нею стоїть не зупинити, то скоро до цього дійде).

Трошки відійшов від теми;). Ось на Вконтакті я створив паблік «Сучасна українська поезія» (СУП), де зараз близько 40 000 підписників. Кожен може викласти свій вірш будь-якою мовою, головне – аби автор був з України. Щодня у новини пабліку пропонуються сотні новин, виявляється у нас дуже багато талантів, просто вони сидять в інтернеті і не знають, що їм робити. От і виходить, що є талановиті люди зі всієї України, в яких немає де опублікувати свої твори чи виступити, бо це нікому непотрібно. А соціальні мережі для багатьох людей – це просто єдиний вихід. Особливо для людей з областей. Вони допомагають поділитися своєю творчістю з такими самими однодумцями і побачити реакцію на себе та свою творчість. Та і взагалі при правильному підході соціальні мережі можуть дати дуже багато творчій людині, приміром того є багато виконавців та артистів, котрі прославилися саме завдяки соц.мережам, а вже потім їх почали запрошувати на телебачення, радіо, концерти і т.п. Яскраві приклади: Валентин Стрикало, +100500, Сола Монова, та безліч інших творчих людей, що використовують Інтернет та соціальні мережі для свого просування. В цьому ділі головне віднестися до цього креативно і приділяти цьому хоча б декілька годин на день і все буде «чікі-пукі», або «пучком», як кажуть в народі. 21-ше ж століття надворі, далі буде більше і соціальні мережі остаточно завоюють світ…

Спілкувався Орест БАВДА