Паралельні світи – Upside Down (2012)

Паралельні світи - Upside Down

Паралельні світи - Upside DownЧому так відбувається? З задумкою, навіть незважаючи на нестикування в сенсі особливостей фізики, гравітації, левітації – все в порядку. А ось наповнення, в який вже раз, розчаровує безмірно. Судіть самі – у перші ж секунди фільму нам розповідають про двох чудових «планетах-близнюках», які знаходяться буквально в «пішохідної» доступності один від одного. Вони буквально зависли один біля іншого. Ось світ Верхній і світ Нижній, одному з них ти належиш, інший манить тебе нескінченно. Ціле поле для історій, розповідей, легенд. Нижній світ, природно, бідний і безрадісний, Верхній – навпаки – багатий та повний.

Ось вона настільки затребувана нині революційна тема – так і напрошується. Але ні, не стали на можливому бунті зупинятися сценаристи. Тобто, деяке протистояння, звичайно, показано, але вже таке воно буденно зім’ятою, несміливе, задушливе. В теперішній час про події з реальності скоріше восклікнешь: Як у кіно! А тут і в кіно ця тема плоска, картонна, нудна.

Так, бути може, на внутрішню боротьбу направили свої стріли творці? Може, в душах героїв вирішили поритися-покопошіться, поразгадивать їх? Знову ні. Майже у всіх персонажів геть відсутня внутрішній світ, минуле, чудінкой, яскраві риси, які були б виправдані історією. Хлопці явно діють «по-написаному». А написано бідно, без якого б то не було пориву, надриву, відриву. Так і парять герої тільки в рідкісні моменти зміни гравітації, польотів ж, так само як і падінь, внутрішніх ніхто не придумав, не створив, не показав. Особливих ефектів через які можна було йти в у кіно не так уж і багато, подібні фільми українською онлайн дивитись і простиіше, і дешевше.

Ще одна упущена можливість – бджоли і порошок. Адже і тут недоколдовалі. Дуже дивне відгалуження від сюжету. Багатообіцяюче і відлетіли в нікуди, як той «зворотний дощ». Як заінтригувала тітонька на початку картини, як хотілося про рожевих бджіл казку-легенду розгадати. Чому? Ну чому так і не сказано про них більше нічого? Ох вже ці наукові загадки, розробки, експерименти. Мабуть, з часів Секретних матеріалів ми чекаємо і чекаємо, що знову нас здивують, змусять ахнути, повірити в чудеса наукового світу. Не в цей раз ..

Але ж який арт-хаусного героіще міг проявитися на цій двополярної грунті! Яке неабияке страждання можливо було виростити всередині персонажа, який здатний жити в двох світах, любити протилежну собі матерію, який би вирішував проблему об’єднувати або не об’єднувати протилежності в собі і в зовнішньому світі. Та й протилежності вони взагалі?

Ну що ж – любовна історія. Може бути, вона радує, захоплює, змушує переживати за героїв? Ми страждаємо, обурюємося, впадаємо в розпач або в ейфорію разом з ними? Знову ні. І ця сюжетна лінія напрочуд банальна. Всі ходи використані мільйони разів в літературі і кінематографі самого різного рівня. Жодної інтриги, жодного моменту, щоб у глядача дихання збилося або пульс почастішав. Ні плакати не хочеться від переживань, ані щиро радіти за те, що все у них все-таки вийшло. Передбачуваність всеосяжна

Як підсумок – суцільне розчарування на дивовижному, красивому фоні, у форматі фентезі, з настроєм утоми.