Вірш. Пачкаю Мозги

Так змучився від всього в голові бардак
Пробую на все забити но не получається так
Щоб не робив , не зробив, щоб не крутив
Шукаю випадки, способи, не находжу, Здурів.
В голові прокручуються думки про життя, якось так
Хто я  у житті? Розумна людина чи дурак?
Відповідь тільки в самому собі зможу найти
Біля озера сидівши роздумуючи із листком у руці
І пишу карявим почерком,який нікому не зрозумілий
Я такий самий як це почерк і я цьому радію
Радію з того , що люди очевидні,смішні,стандартні.
Ще в давні  часи говорили , що людину ніщо не змінить, Люди пропащі.
Провірка була сатаною у романі Майстер і Маргарита
Кінець сцени , що всі розплатились за свої дії тема закрита.
З одного боку мені радісно а з другого сумно
Не має  навколо нічого нового все очевидно
Ось такими думками я собі пачкаю мозги
Мене оточують ідіоти но мені всерівно
Продовжую надалі буля озера сидіти із листком у руці.

Захоплююсь мистецтвом, музика романи театр.