Освіта 2.0

В нашій державі багато речей які варто змінити, правда? Освіта – одна з тих речей, які під силу змінити нам, громадянам, без допомоги влади, і навіть всупереч їй. Як? Я постараюсь коротко розповісти в цій статті. Хоча пояснити це коротко не надто легко. Отож, якщо брати вузько, то освіта 2.0 – це всього лише освіта з використанням сучасних веб 2.0 технологій: вікі, блогів, соціальних мереж. Але якщо копати глибше, то суть не в тому, що матеріали лекцій знаходяться в інтернеті. Суть у відкритості, та інтерактивності, яку цей інтернет приносить.

Освіта 2.0

Основною характеристикою веб 2.0 є сильний вплив його користувачів на вміст. В довебдванульну епоху, сайти створювали веб-майстри, а відвідувачі лише читали. В наш час відвідувачі можуть ставити вмісту сайтів оцінки, ділитись ним з друзями через соціальні мережі, коментувати, і навіть змінювати повністю. Тобто автор контенту на сайті, та його читачі зрівнюються в правах. До цього, автор ніби читав лекцію. Тепер, він веде діалог.

Тобто, якщо за класичною освітою стоїть чітка ієрархія викладач – студенти, то в освіті 2.0 ієрархія перетворюється в мережу: ось список людей, від яких я вчусь, ось список людей (хоча й забули про анонімів), які вчаться в мене.

Що це дає? Це дає можливість керувати процесом тим хто в ньому найбільше зацікавлений – студентам. Відповідно рівень зацікавленості теж більший – кожен вчить те що хоче, і скільки хоче. Крім того, освіта 2.0 зазвичай дистанційна, тому відпадає необхідність гуртожитків, вихідних, карантинів, і подібних перешкод на шляху до знань.

А найголовніше, освіта 2.0 – це спосіб, нам, молодим Українцям, почати будувати таку Україну, яку хочемо бачити ми, почавши з освіти. І перешкодою в цьому не зможуть стати ні міністерство освіти, ні викладачі.

Думаю суть ясна, тепер про те, як це робиться. Ось список питань до нуднющого екзамену. Потрібно ці питання якнайшвидше вивчити, а відповідей немає. Що робити? Десяток людей домовляються, що кожен готує по дев’ять питань, клацають по червоних посиланнях (які означають що сторінки з такою назвою поки що не існує), і вводять туди свої відповіді. Потім кожен читає відповіді інших, виправляє там помилки, задає питання, коли йому щось незрозуміло. Кожен писав 9 шпаргалок, а має 90. Вигода очевидна.

Аналогічно, викладач диктує, а двадцять студентів записують (ще двадцять спить, а ще двадцять прогулює). Результат — двадцять копій однієї лекції, записаних кривим почерком, з помилками, білими плямами, і т.п. А уявіть, якщо б вони писали в одному конспекті! Тоді ймовірність того, що всі двадцять заснуть в один момент, і пропустять дану формулу стає мізерна. Ще неймовірніше, що всі вони пропустять одну помилку. А найголовніше — кожен може записати на полях запитання, відповідь на яке можливо знає один з інших дев’ятнадцятьох.

Також важливо знати, що інформація перетворюється в знання лише коли ми з нею активно працюємо: записуємо, форматуємо, впорядковуємо, переказуємо, пояснюємо іншим, задаємо запитання, відповідаємо на запитання. Тому просто читати вікіпедію мало. Потрібно ще виділяти ключові слова жирним, намагатись пояснювати ті ж факти простіше, знаходити помилки, сперечатись з іншими авторами. Тоді ви справді добре розберетесь в темі.

Звідки варто почати знайомство з таким навчанням?

  • Українська вікіпедія. Зокрема спроба зібрати статті що відповідают курсу вищої математики. Мінуси — високі вимоги до якості та авторського права. Плюси — там цілодобово сидить натовп з 10-20 людей, тому можна дуже швидко отримати допомогу.
  • Український вікіпідручник. Вам сюди, якщо ви раптом захочете скласти методичку. Чи написати книжку. Чи наприклад повчити есперанто.
  • КібВікі. Проект вирішено призупинити, підтягнувши спочатку кібернетичний розділ української вікіпедії. Загалом цікавий з точки зору досвіду. Ну, і звісно можна на її платформі організовувати таку ж свою підготовку.
  • Вікі Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Доволі молодий проект, і більше про нього нічого не знаю.
  • Usic Wiki — вікі Національного університету Києво-Могилянська Академія.

Ну, і це поки що все. Пам’ятайте, що знання — сила, а навчання має бути веселим. Будуть питання — звертайтесь. Більшість моїх аккаунтів називається bunyk.

Тарас Буник

Засновник інтернет-журналу MOLODI. Життя ламає нас по дорозі кудись та все буде файно і зашибісь. Намагаюсь уникати сірості і стандартності, створюючи щось своє. Ще з дитинства люблю наше – українське.
  • Забув ще сказати, що в звичайних вузів є дві великі переваги: папірець на букву д, та відкос від армії.

    А в такому виді освіти вам навіть оцінювати себе доведеться самостійно. (Хіба що організувати якесь змагання з друзями.

    P.S. “автор Тарас”. Певне треба змінити ім’я на цьому сайті, а то люди заплутаються. :)

  • Roma

    Це найкраща конкурсна стаття!!!

  • Діана П.

    Можливо нас чекає саме така освіта в найближчому майбутньому,
    але як же тоді нормальне спілкування вчителя і учня! Від цього ми багато втратимо.

  • А я не сказав, що треба припиняти спілкування вчителя і учня.

    Наприклад лекції на моєму факультеті можна знімати на відео, і дивитись вдома. Кількість спілкування з викладачем не збільшиться. Зате можна буде прокрутити нуднющі моменти, і передивлятись незрозумілі.

    Чому студенти сплять на лекції?

    1. Їм не цікаво.
    2. Вони не розуміють.
    3. Відповідно не задають питань.

    Студенти, які свідомо вибрали університет знаючи які лекції він проводить, і вже побачивши кілька електронних, свідомо вибрали потік, вже щось знають з цієї теми, будуть ходити на лекції щоб задавати питання. Питання!

    Люди ходитимуть на лекції не тому, що так треба, а щоб щось дізнатись. Що вони не змогли дізнатись маючи купу готового матеріалу. Вони точно будуть знати що не зрозуміли, і що потрібно вияснити. І запам’ятають більше.

  • Agnostos

    Для початку бажано популяризувати освіту, щоб не випускники задумувались про необхідність навчатись, а учні шкіл. Бо коли бажання вчитись заганяється в кут поняттями “ботан” та “заучка”, то мало толку навіть від самих прогресивних методів навчання в тому числі того, що пропонує автор.
    Ідея цікава, проте для неї немає підгрунтя.

  • Ну, це вже проблема заздрощів. Тут нові інформаційні технології не допоможуть, тут потрібна нова психологія, і етика.

    Ви знаєте для чого євреї 40 років ходили по пустелі?

  • Юрій Гай

    Заздрощі? В певній мірі, але що їх породжує?
    Ну про Мойсея та євреїв читав і розумію чому, але не розумію до чого цей приклад?
    До того, що нас теж треба поводити по пустелі деградації і розрухи, щоб ми забули своє рабське минуле, яким нагородив нас СРСР?
    чи як?

  • Звідки мені знати? Я вже дуже давно перебуваю в колективах, в яких коли хтось відсутній на парі, то одногрупники з гордістю кажуть викладачу: “він поїхав на олімпіаду”. І скоса дивляться на тих, хто не знає що таке регулярна граматика. Але в школі теж колись був, і які проблеми там, можу трохи здогадуватись.

    Що може породжувати заздрощі? Можливо відсутність мети, і незнання ціни досягнення.

    А забути нам треба бажання нічого не робити, і получати за це гроші. І звикати до того, що існує світ, в якому не важать твої документи (дипломи), а тільки арсенал навиків які ти зміг здобути. Якось так.

    P.S. Я не соціолог, і тим більше не педагог, я кібернетик. Тому мені важко давати відповіді на такі питання.

    Я лише хотів сказати, що в освіту 20-го століття пора потрохи переводити на рельси 21-го. І розповів як виглядають ці рельси з технічного боку. Що на це скажуть гуманітарії – не знаю. Здається вони поки що про нові рельси навіть не задумуються.

  • Dianka

    Хм… у кібернетиків якось не так, як у нас. Серед мого потоку досі є популярним прогулювати пари, “башляти”, бухати і т.д. А от вчитись не те щоб не модно… навіть важко слово підібрати. А навіщо вчитись, якщо можна класно повисіти, а потім відробити “н” відомим багатьом способом. Дівчата, що вчаться посилено (ботанять можна сказати) – це люди, які допоможуть на контрольній, парі і т.д. Ніхто до них не ставиться с презирством, але і не з гордістю. Не багато людей розуміють суть їхнього перебування в університеті.
    Дякувати Богу, я поки що можу балансувати між навчанням і гуляннями. Деколи доводиться чимось жертвувати.
    До того ж освіта 2.0 не для нашої молоді. Ми і так отримуємо не найкращих спеціалістів, а після такого от нововведення хто взагалі працюватиме кваліфіковано?

  • Юрій Гай

    Це не у кібернетиків таке, це в керівництва ВУЗу чи факультету, де таке є, з головою все в порядку. Хоча це рідкість, але буває.
    2.0 не те щоб не для нашої молоді, вона не для нашої ситуації.
    Молодь завжди є талановитішою за старше покоління, це норма, так повинно бути – це запорука прогресу, інша справа, що цю талановитість зливають в унітаз.
    Ідея “2.0” можливо не переганяє час, але вона прозвучала не в тій ситуації
    Потрібне підгрунтя, яке могло б стати візитівкою “2.0”
    Популяризувати науку можна і через мережу, для цього потрібно науку рекламувати серед українських користувачів. “Рекламним роликом” повинна стати демонстрація наукових досягнень і можливостей науки в формі, яка буде досяжною всім і так само всім цікавою. Авжеж, не спорю, більшості цікаво пиво і коло пива. Але це пов’язано з його популярністю. Проте ніхто не заважає популяризувати науку. Мережа і конституція для такої популяризації не мають заперечень. Друге діло, що мало хто захотів би взятись за це діло. Бо братись за це діло доведеться голими руками і триматись на такому ж голому ентузіазмі.

  • Dianka

    Юрій Гай, цілком з Вами згодна!
    Але ж популяризувати науку це зараз нікому не вигідно. Адже управляти натовпом розумних людей значно важче.

  • Юрій Гай

    ))
    Не те щоб значно важче керувати розумними, просто розумних не треба.
    А от на рахунок невигідності популяризації я не згоден:
    Наука це двигун прогресу, це те що дає вам вибір.
    Авжеж, якщо кажучи “нікому не вигідно” під словом “нікому” розуміти держава, то я з Вами також згоден :), але якщо подумати про власні сили, то не так вже і невигідно. Може виявитись навіть ще й як вигідно. Було б бажання.
    Наприклад металолом можна просто збирати і просто здавати, а можна на дзеркалах плавити в чистий метал і продавати(збут найдеться, було б бажання), можна ще просто подумати як і зайнятись порошковою металургією, виготовляючи композитні матеріали чи навіть деталі.
    Це нереально?
    Це реально! Було б бажання.
    Наука вельми вигідна річ і іноді її рентабельність на порядок вища за героїн чи малювання грошей, а найголовніше доступна всім, хто нею бажає займатись.
    Було б бажання.

  • Потрібне підгрунтя, яке могло б стати візитівкою “2.0?.

    Поясніть думку. Що за підгрунтя?

    НаУКМА он вже без підгрунтя почали. І вийшло в них навіть трохи краще ніж в мене. Гляньте: http://wiki.usic.org.ua/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%99%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9:%D0%9B%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F3

  • Юрій Гай

    Переглянув. Одним словом – задоволений, і чесно кажучи мене це радує(нет стає кориснішим :)) хоча я не вникав в матеріал, але надіюсь що його повнота не залишає питань.

    Про підгрунтя: Посилання відображає частково мою думку.
    Підгрунттям повинен стати ресурс, або ресурси, які допомагають(!ефективно!) в навчанні учням та студентам. В моєму розумінні це візуалізація того що вчимо і для чого вчимо, також це такі от відео-лекції,а також текстова інформація з анімаційною частиною, що візуально зображає те що вчимо. Ну і саме головне це напрям в якому повинно все робитись – зацікавити, захопити і сприяти зародженню ініціативи.
    Детальніше:
    предмет “матеріалознавство” – добре, що я мав викладача зі стажем роботи в 30 років, який без екскурсії міг зробити з лекції екскурсію по підприємствам важкої індустрії. Але якби тоді нам давали посилання на сайти де є наукові відео ресурси про металургію, то окрім розуміння про що мова, зросла б і зацікавленість до предмету.
    Теж стосується і опору матеріалів, та і не лише технічних дисциплін і не лише відео ресурсів та анімації, а і комп’ютерних тренажерів і всього що могло б підвищити ефективність навчання та якість освіти.
    Тобто потрібно згрібати до купи такі матеріали та ресурси і систематизувати їх в єдине ціле, яке і можна буде назвати тим самим “2.0”

  • Та ні, це все мають робити студенти. Викладачі люди старші, і з комп’ютерами їм спілкуватись важко. А от ви, пишете конспекти? Напевно. І судячи з розмірів ваших коментарів набираєте текст ви теж не надто повільно. От могли б спробувати покращити ось цю сторінку: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE

    Бо ніхто крім вас цього не зробить. Я тому що не знаю що таке матеріалознавство, Dianka напевне теж, а викладач зі стажем роботи 30 років можливо не підозрює про те, що вікіпедію треба редагувати а не читати… Якщо звісно знає що вікіпедія існує.

  • Dianka

    Ой ні)) я і технічні науки дружби не водимо)
    можу допомогти з менеджерськими і гуманітарними предметами)

    хм… найбільше злить, коли викладачі забороняють використовувати інтернет для написання реферату чи курсової. Невже вони не розуміють, що в інтернеті можна знайти більше книжок і статей, ніж у бібліотеці… Дякувати Богу, на моєму факультеті предмети суто по спеціальності читають молоді і знайомі з інтернетом люди. Тому з такою проблемою стикаюсь не часто, але все ж вона існує.

  • >>> хм… найбільше злить, коли викладачі забороняють використовувати інтернет для написання реферату чи курсової.

    Ну, в вікіпедії є таке поняття як добра та вибрана стаття. Це такі собі медальки для статті, і привід до величезної гордості їх авторів. І однією з вимог доброї статті є список літератури. От коли ви використовуєте вікіпедію для реферату, ви пишете не адресу статті, а літературу яка дана в її кінці.

    Після здачі реферату бажано робити зворотнє – додати до вікіпедії ту інформацію яка є в вашому рефераті, але немає в вікіпедії. Наступні покоління вам подякують.

    До речі, поділіться аккаунтами, може колись поспілкуємось ще там. Мій ось: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:Bunyk

    Вікіпедія як соціальна мережа теж дуже специфічне місце.

  • Dianka

    >>> До речі, поділіться аккаунтами, може колись поспілкуємось ще там.
    у мене такого немає. Але я побачила, що ти закінчив ФТЛ. В якому році, якщо не секрет?

  • Так завести неважко. Принаймі простіше ніж в контакті :)

    Офтоп: закінчив в 2007.

  • Dianka

    Адміністрація, вибачте за офтоп :-)
    БунТар, то ти на рік старший за всіх моїх ФТЛ друзів) прикольно побачити тут земляка) я правда не ліцеїстка, але франківчанка)

  • В нас нова адреса http://wiki.tntu.edu.ua/
    А головний сайт http://wiki.taltek.info
    Старий домен http://wiki.tstu.edu.ua/, скоро буде недоступним.

    Поміняйте на новий – http://wiki.tntu.edu.ua/

    Дякую