Патріотизм чи тероризм із національним присмаком?

ОУН УПА

ОУН УПАОбраз ОУН та УПА в українській історії є одним із найсуперечливіших. Проблема в тому, що народ просто поділився на два табори: прихильників борців за незалежність та отруєних радянською пропагандою. Насправді це досить трагічна ситуація для української нації, адже досконалий шлях розділити нас уже придуманий, і ворогам залишилось всього вдало піднести його, так би мовити, у виграшному світлі. Як бачимо, у них це, на жаль, досить успішно виходить.

Стереотип «бандерівця» – хід конем у сучасній російській системі мас-медіа. Це занадто глибоко закоренилось у менталітеті наших сусідів, тому скоріше за все знадобиться не одне десятиліття «чистої» історії, щоб їх ставлення до українців стало хоч трохи нагадувати братське. Але це можна було б терпіти, якби не той факт, що таких проросійськи мислячих у нас майже чверть країни. Вічна проблема українства: ми самі себе нищимо, тому чужинцям не потрібно навіть придумувати хитромудрих планів, щоб завоювати нас. Пригадуються слова нацистського командира із твору О.Довженка «Україна в огні»: «У цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п’ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім’я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту… Ти знаєш, вони не вивчають історії. У них від слова «нація» остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників… От ключ до скриньки, де схована їхня загибель. Нам ні для чого знищувати їх усіх. Ти знаєш, якщо ми з тобою будемо розумні, вони самі знищать один одного».

У чому причина таких столітніх непорозумінь? Вона є досить простою і навіть банальною. Необізнаність у правдивій історії України (без прикрас радянського агітпропу) та категоричне небажання визнавати щось нове. Так, саме цей дивний стан, захований у підсвідомості більшості старшого покоління, не дозволяє рухатись вперед і хоч на крок відійти від «совєтських» постулатів. Тому ми, молоде покоління, маємо знати справжню історію, яку створювали не лише радянські вожді. Особливо про істинних українських патріотів…

Організація українських націоналістів виникла на початку 1929 року як рух за незалежність України. До 1938 її очолював видатний діяч національного визволення Євген Коновалець.  1940 року організація розділилась на прихильників Андрія Мельника та Степана Бандери. Останні стали центральними провідниками руху в Україні, зокрема ініціаторами створення УПА.

30 червня 1941 року проголошено «Акт відновлення української держави» Ярославом Стецьком та Степаном Бандерою. Хоч ця подія не увінчалась успіхом, проте стала поштовхом до подальшого розгортання визвольної боротьби.

У той же час створюються перші загони УПА «Поліська Січ» під проводом Тараса Бульби-Боровця. Вони націлені насамперед проти більшовицької окупації. Після того, як німці ліквідували загони, Тарас Боровець обрав нову концепцію боротьби: звільнити Україну як від більшовицьких, так і від нацистських загарбників. Проте офіційною датою створення УПА вважають 14 жовтня 1942 року – свято Покрови Богородиці, яку вважають покровителькою українського козацтва.

На початковому етапі своєї діяльності УПА не набула широкого поширення. Головним чином воювали на Поліссі та Волині проти радянського підпілля та німецької окупації. Українська повстанська армія методом своєї боротьби визнавала виключно збройний, спиралася на сили ОУН. Вони атакували транспортні сполучення, господарські об’єкти, партизанів, здійснювали терористичні акції проти звичайного населення.

Вже 1943 року вплив УПА поширився на Київську та Полтавську області. Незважаючи на спроби німецького та радянського командування знищити повстанський рух, його активність лише зростає. Вони воюють вже не лише із підпіллям, а і проти регулярних радянських частин. 1944 року УПА бореться вже на три фронти, до попередніх додається польський. В ці часи чисельність ОУН-УПА сягає 40 000 осіб, вплив армії активізується на Донбасі, Кубані, у Криму. Але через каральні акції радянської влади буквально через рік кількість вояків зменшується майже вдвічі.

Щоб знищити визвольний рух більшовики, гітлерівці та поляки використовують досить дієві силові методи. Та, як виявилось, найефективнішим виявилась пропаганда. Зокрема, радянська влада закидає воїнам Української повстанської армії співпрацю з нацистами, німці – з точністю до навпаки. Таким чином, в обох були «підстави» боротися із націоналістичним рухом. Мирне населення, сприйнявши агітаційну брехню, запустило у свідомості асоціацію «ОУН-УПА – вороги і карателі», яка працює досі, незважаючи на відкритість правдивої інформації. Чомусь більшість людей цікавить, проти кого боролись націоналісти, і як це збігається із політичними позиціями їх найближчих предків. Та мало хто зважає на те, за що проливали свою кров вояки повстанської армії. А це найперше – Україна, вільна від загарбників, незалежна країна, що процвітає під гаслами національного відродження. Ось що варто пам’ятати і на що рівнятися у діяльності ОУН-УПА. Це історія справжніх патріотів, без якої, можливо, не скоро ще б з’явилися визвольні процеси, відродилась свідомість та гідність українців. Живучи у незалежній країні, не дозволимо собі стати жертвами кремлівської пропаганди та наклепів, а згадаємо справжню, героїчну історію нашого народу. Будьмо гідними наших предків, що помирали за нас!

Анна Бикова