Нотатки фотографа або про те, яке у Бога почуття гумору


Нотатки фотографа

Я  добре пам’ятаю той день, коли складала залік з дисципліни «Основи зображальної журналістики». Викладача ніколи не боялась, але не пропустила жодного заняття. Проте, як виявилось, ходити на лекції і вчитись – поняття різні. Конспекту в мене ніколи не було, і знань відповідно також. Хоча такі речі, як освітлення і витримка були загальновідомими. За день до заліку знайшовся надзвичайно хороший хлопчина, старший на курс, який запропонував свій конспект. Довго я з ним носилась, але прочитати бодай щось так і не спромоглась. Зате фотографії зробила. Цілих дев’ять штук, як і вимагалось: портретні, репортажні, пейзажні. Лектор їх не оцінив. Звісно, казав, що непогано, але до кожного фото у нього знаходились нові й нові зауваження. Ні, не ображалась, бо знала, що мій Canon і його 5 Мп не здатні створити щось геніальне. Результат був очевидним: трійка в заліковій книжці, сльози на обличчі і приниження власної гідності. Захотілось довести і викладачеві і однокурсникам, що я таки вмію тримати в руках фотоапарат, але ця думка загубилась десь між тисячі інших думок в моїй голові.

Два роки протекли, як два дні. Забулись давні невдачі і розчарування. Більше не тримала зла на викладачів, бо знала, що ставлять те, на що заслуговую. З високо піднятою головою давала заліковку на трійку з бібліографії, бо впевнена була, що ніколи не навчусь правильно укладати список літератури. З таким же ентузіазмом провалила історію, правознавство і фізкультуру. Проте, коли дійшло до написання курсової роботи, то довелось таки заглибитись в історичне минуле українців, правильно укласти список літератури і добре побігати в пошуках потрібної інформації. Висновок не здивував: для того, аби щось вивчити, воно повинно бути тобі потрібним. Зате знаю, що вчилась не заради оцінок. Тобто не вчилась. Якось наш ректор Іван Вакарчук зауважив: «Освіти не отримують. Освіту здобувають». Подумала, що пізно вже на третьому курсі про таке думати, але ні, не пізно. Вчитись же ніколи не пізно.

Бог полюбляє жарти. Мене вони торкнулись тоді, коли влаштувалась працювати фотографом. Спочатку смішно було, а от коли тепер доводиться вивчати всі ці налаштування у фотоапараті і функції фотошопу, голова обертом йде. Відразу згадую перший курс і «Основи зображальної журналістики», про які, сподівалась, вже не згадаю. Довелось.

Я люблю фотографії. Я не знаю, як можна не любити фотографій. Часом думаю, що фотограф то якесь божество, наділене магічною силою, бо може ловити миті. Ні, фотограф не той, хто дивиться на світ крізь об’єктив, а той, хто бачить. Дивитись можна на цегляну стіну, а бачити одну цеглину, яка відрізняється кольором від інших. Дивитись можна у натовп, а бачити чиюсь рожеву стрічку. Ну, і багато іншого.

А чим ти гірший?

Таке часто в житті трапляється! Моя тітка так, свого часу, кричала, що їй не подобається ім’я Михайло. Однак, її шлюб з містером М. чи не найщасливіший серед тих, кого знаю. Якщо ти скажеш, що ненавидиш політику, то будь впевнений, скоро не зможеш відірвати очей від трансляцій сесій ВРУ. Як то кажуть, якщо ти не цікавишся політикою, то вона зацікавиться тобою.

Насправді, прикладів море! Це стосується і душевних вподобань. Як часто ті люди, які нас найбільше дратують стають супутниками життя. Як часто ми відмовляємось від цукерки, а потім все життя жаліємо про втрачений шанс познайомитись ближче. Про це також сказала людина «з полички»: «Не так боляче, коли в тебе не було шансів. Справді боляче стає тоді, коли ти знаєш, що шанс у тебе був і ти ним не скористався.

Дивує лише одне: чому Божі подарунки ми сприймаємо, як кару? Часто чуємо нарікання: «Ну, як я можу працювати у цій галузі, якщо нічого про це не знаю?». А, легко – береш та й вчишся. Практика дається набагато легше, аніж теорія. Куди б тебе життя не закинуло, треба готуватись до всього (це не означає, що треба носити у сумці зубну щітку). Залишаюсь прихильником тієї точки зору, що «треба знати все про щось і щось про все». Вивчаєш математику? Молодець! Однак, твори з української літератури тобі ще стануть в пригоді. Вивчаєш французьку, англійську, німецьку? Чудово! Проте, хто ти без знання рідної мови?

А знаєте, що головне? Не бійтесь важких шляхів. Кажуть, що ті, хто обирає важкий шлях, не мають конкурентів. Не бійтесь невдач і провалів, бо все це незамінні чинники, які так чи інакше допомагають просуватись кар’єрною драбиною. Хотілось би побажати вам не падати, однак буквально тиждень тому сама впала і вивихнула ногу. Куди важливіше не падати духом – не згубити свою зірку.

Творчого Вам літа!

Ищешь вторую половинку? Любовь-морковь – это бесплатный сайт знакомств. Регистрирйуся сейчас!
Народилась неважливо коли, але жаль, що не восени. Люблю жовте листя, мокрі лавки, львівську бруківку і червоні доріжки на сходах. Люблю життя, і чекаю на взаємність. Не вірю в гороскопи, не вірю в долю, вірю в себе.
  • Anonymous

    Гарна стаття. 

    P.S. Писати “Ілюстрації з мережі інтернет” це все одно що в списку літератури написати рядок “книжки з бібліотеки”. 

    • Так сталось, що редактор ще не встиг попрацювати. Непорозуміннячко, працюємо над виправленням. 

  • Sveta

    раз пішла мова за виправлення помилок, то ” точки зору” теж не існує) є”на мою думку”,я вважаю” і т.д.
    а загалом есе гарне, мені сподобалось))

    • person without a mask

      вважаю повністю некоректним партачити статтю коментами,що її не стосуються…

  • person without a mask

    дякую за статтю , дуже сподобалась))

  • An

    Мені також дуже сподобалась стаття)