Моя експериментальна самотність

Привіт друзі!

Для початку, як годиться представлюсь, звати мене Володимир можна проста Вова в тенетах я dovan. Це буде моя перша стаття у Інтернет-журналі «Молоді». Довго думав про що написати та тут трапилась мені стаття у якій британські вчені довели, що самотність для підлітків це теж саме, що капля нікотину для коня (ну звісно ж не так категорично J ) .. Але це довели британські вчені і у них свої реалії. Ви запитаєте чому я почав цю тему, все не так просто як би того хотілось. Про мене звісно ніхто із Вас нічого не знає тому з одного боку це добре. Справа в тому, що пособі я самітник і десь із класу 10 я вирішив зробити із собою маленький експеримент. Експеримент цей тривав близько двох років, років які просто відкинули мене у соціальному розвитку на 5, ну близько 5 років.

Експеримент мій полягав у тому що, я практично закрився від оточення: слабо ішов на контакт, школа-дома, ніяких дискотек, розваг, самотність обмежив спілкування із друзями, залишивши тільки віртуальних. Перший рік все було більш менш нормально. Другий рік для мене виявився нестерпний, почались депресії, конкретно почав замикатись у собі. В голові вирували просто скажені думки. Були навіть про самогубство (хоча я знав, що на це не наважусь). За ці два роки я встиг пізнати себе. Коли ти на одинці із собою ти можеш перебрати себе по кісточці. Я практично знайшов усі свої недоліки (може видатись егоїстичним, але більшість із них потім підтвердились зі сторони) які тепер є можливість виправити. По психічній будові я сильна особистість на мене важко вплинути, але ці два роки мого життя просто вибили мене із себе.

Уже пройшло із того часу більше двох років, але я і досі розумію, що ті два роки експерименту ще досі літають біля мене у повітрі. Мені і зараз важко іти на контакт із людьми. Дійшло до того, що я банально не знав/знаю про що говорити із людьми, відчуваю себе як ніби я на іншій планеті. Не можу із себе витиснути жодного слова. Я вже мовчу про стосунки із протилежною статтю це просто #$@$#@#. Хоча ця самотність, особисто мені пішла на користь, як уже вище зазначав про дипресії, так тепер вони у мене бувають набагато рідше. Це мабуть став для мене спосіб як закріпити свою особистість, стати сильнішим до навколишнього соціуму. Життя річ нестримна і зупинятись навіть на маленьку паузу просто не має коли, бо можна упустити, щось важливе. Для себе я упустив першу любов, перші почуття. Хоч це і справді із часом ще буде, але це буде не те, як мало бути у 16 років. Перші поцілунки і т.д.

p.s. Для себе із цього висновок я зробив, що самотність це теж саме, що нікотин для коня. Не зловживаєте, зачиняйтесь у собі тільки під час сну. І не тратьте своє життя на те, що не варто.

p.p.s. і на останок про британських вчених: «Нагадаємо, що наприкінці минулого року вчені встановили, що самотність може викликати більш інтенсивне розповсюдження ракових пухлин по організму і призводити до утворення більш небезпечних форм пухлин.» Чао!

  • >> За ці два роки я встиг пізнати себе. Коли ти на одинці із собою ти можеш перебрати себе по кісточці.

    Це крутий період переосмислення, який буває не в кожного. Але судячи по останній третині статті, ти ще не все виніс з нього, бо врешті-решт він дає впевненість у собі (якої тобі як я зрозумів тільки і не вистачає), і створює і довершує той самий чоловічий стержень, який зараз зустрічається все рідше у чоловіків.

  • 1. Я погуглив на рахунок слова екмпериментальний, і єдине посилання яке знайшов – на цю статтю. Значить або ви видумали новий термін і не дали означення, або мали на увазі слово “експериментальний.” :) Але то таке, редакції просто треба знайти редактора.

    2. А британські вчені буквально? Бо якщо стаття серйозна, то я б опускав слово британські.

    3. Першу любов взагалі не можливо опустити, бо тоді друга буде першою.

    4. Самогубство корисно вміру. http://bunyk.wordpress.com/2010/03/23/suicide-philosophy/

    5. Ну, і в кінці кінців, ти отримав досвід, і жаліти за минулим немає чого.

    6. Дякую за те що поділився досвідом.

  • І основне: з більшістю людей справді немає про що говорити.

  • Тарас

    Та виправив помилочку)

    Як розуміти:
    “Першу любов взагалі не можливо опустити, бо тоді друга буде першою?”

  • Макс

    Він неправильно прочитав в статті речення:
    ” Для себе я упустив першу любов”

    Я теж упустив. Так сильно покохав у свої 13, а вона, хоча й 100% мала почуття, відмовила, гівнючка: “Любов неможлива у такому ранньому віці”. Блін. Ну помучився сильно, але то таке, з часом же дорослішаєш.