Мовні проблеми у контексті реформування вищої освіти в Україні

Сьогодні в рубриці “Точка Зору” стаття від Лопушанської Ольги Володимирівни.

Досьє:
Народилася 9 лютого 1989 року на Кіровоградщині. У 2006 році закінчила школу навідмінно і отримала «золоту» медаль. У цьому ж році вступила на 1 курс факультету правознавства та міжнародних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». За час навчання бере активну участь у громадському житті, має 20 наукових публікацій, в тому числі у наукових фахових виданнях, а також за кордоном, нагороджена 12 дипломами, грамотами, сертифікатами та подяками, зокрема: дипломом першого ступеня у Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт з природничих, технічних і гуманітарних наук у 2008-2009 н. р., стипендіат іменної стипендії президента Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» академіка П.М. Таланчука. Є членом Союзу юристів України, членом Координаційної ради молодих юристів при Головному управлінні юстиції у Київській області, волонтером Міжнародної громадської організації “Основи свободи”, регіональним кореспондентом Інтернет-видання «Українська освіта», членом Всеукраїнської студентської ради при Кабінеті Міністрів україни (напрямок – освіта та наука), дійсним членом Департаменту молодіжної політики Інституту суспільно-політичних досліджень. Сфера наукових інтересів: адміністративне право. конституційне право, теорія держави і права. Цікавлять питання реформування освіти та науки, молодіжної і мовної політики. Захоплюється психологією та політологією. Вірить в активну молодь та щасливе майбутнє України.

Мова є важливим засобом комунікації, а також інструментом реалізації прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на освіту, що говорить про актуальність даного питання.

Аналіз чинного законодавства та практики його реалізації свідчить, що навчання у вищій школі проводиться державною мовою, яка є невід’ємною складовою демократичної правової держави.

Слід додати, що до одного із механізмів консолідації української нації вітчизняний вчений С. Савойська відносить стовідсоткове повернення української мови в дитячі садки, школи, вищі навчальні заклади та інші сфери, а також поліпшення фінансування ВУЗів і видавництв шляхом зниження цін на видавничу продукцію.

Окрім того, уваги потребує питання мови національних меншин, адже, відповідно до ст. 7 Закону України «Про національні меншини в Україні», держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію, до яких відносить і користування та навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах.

Зважаючи на те, що в Україні, за даними Всеукраїнського перепису населення, проживає понад 130 національностей і народностей, то виникає логічне питання: яким чином держава забезпечує навчання мовами національних меншин у вищих навчальних закладах, якщо у зв’язку із браком фахівців-предметників, що володіли б цими мовами у деяких школах дітям доводиться вчити окремі предмети або російською, або ж державною мовою, то як забезпечується навчальний процес мовами національних меншин у ВНЗ, якщо там іде спеціалізація наукових знань?

Окрім того, аналізована вище стаття нормативно-правового акту викликає деяке здивування: чому мовами національних меншин можна навчатися тільки у державних ВНЗ, адже приватні заклади також покликані надавати освітні послуги відповідної якості, про що їм видається сертифікат державного зразка? Ця норма, на наш погляд, потребує доопрацювання і внесення доповнень на законодавчому рівні.

Та проблемною є не тільки ситуація з мовою навчального процесу в українських ВНЗ, адже рівень володіння нашими студентами іноземною (в більшості випадків – це англійська мова) воліє бути кращим. Звідси виникає питання: чому ж тоді скорочується цикл гуманітарних дисциплін у навчальних закладах? Адже скорочуються години на вивчення як іноземних мов, так і державної. Ми добре знаємо, що впровадження Болонського процесу передбачає академічну мобільність, тобто наші студенти по ідеї можуть відвідати будь-який ВУЗ Європи і послухати лекцію відомого професора. Проте з такими знаннями іноземних мов (у більшості випадків), які мають наші студенти – це, на жаль, може так і залишитись ідеєю. Адже як за 4 семестри можна вивчити, наприклад, англійську мову за професійним спрямуванням для юристів, маючи 3 години занять на тиждень? До того ж, немало занять присвячено вивченню пройденого в школі матеріалу. От вам і професійне спрямування іноземної мови… Безумовно, таку систему подачі іноземної треба негайно міняти, бо впровадивши основи, що дозволять реформувати вищу освіту в Україні, це може нікому не знадобитись, або наших студентів через низький рівень мовних знань просто не визнаватимуть.

Тож залишається сподіватися, що наша держава в особі уповноважених органів влади здійснить всі необхідні заходи, аби студенти змогли у повному обсязі скористатися тим, що принесе реформа вищої освіти в Україні, не відчуваючи мовного бар’єру з їх колегами та професорсько-викладацьким складом із Європи, що дозволить створити одну з кращих систем освіти.

Засновник інтернет-журналу MOLODI. Життя ламає нас по дорозі кудись та все буде файно і зашибісь. Намагаюсь уникати сірості і стандартності, створюючи щось своє. Ще з дитинства люблю наше – українське.