Мольфари. Міф чи прихована реальність?

Мольфари

В стародавні часи їх боялись і боготворили. Від їхнього погляду захоплювало дух. Хто ж ці загадкові істоти,які тримали в страху і водночас захищали всіх жителів Карпат? І чому після зустрічі з ними безслідно зникали або помирали загадковою смертю люди?

Британські – друїди, римські – авгури, іудейські – кабалісти, давньоруські – волхви. Мольфари – люди з надприродніми здібностями, які, за легендами, мали здатність лікувати людей за допомогю різноманітних трав та пристроїв. Подейкують, що і приборкування природніх явищ було їм під силу. Єдиним їхнім покликанням було збереження гармонії людини з природою.

Їхня історія розпочалась і водночас закінчилась ще понад 700 років тому. Церковний уряд Франції, Іспанії та Італії, дізнавшись про унікальні здібності цих простолюдів безжально знищував їх під тавром «відьмаки». Щоб врятуватись від інквізиції, вони тікали в Карпати. Це одна із версій походження мольфарів в карпатських горах.

Здавна мольфарів поділили на чорних та білих. Чорні – мали зв’язок із потойбіччям і могли спілкуватись з духами та наводили чари. Білі – користувались різноманітними травами , цим самим зцілюючи людей. Їх ще називали знахарями.
Яскравим прикладом цього є художній твір Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», після друку якого письменник помер від серцевого нападу. Пізніше за однойменною повістю Коцюбинського вирішили відзняти кінострічку, режисером якої був Сергій Параджанов. Нещастя переслідувало усіх учасників знімального процесу.

Спочатку помирає батько Сергія Параджанова , а через тиждень така ж сама доля спіткала і батька головного героя, Івана Миколайчука. Після цих смертей на майданчику пішли чутки про те, що режисер порушив заборонену тему. Часто навіть самі актори втрачали свідомість, скаржились на погане самопочуття. Останньою краплею стала по-божевільному неадекватна поведінка Спартака Багашвілі, який виконував роль мольфара. Він втрачав самоконтроль прямо в кадрі. Бувало він падав навколішки, охоплюючи руками голову, і несамовито кричав. Одного разу навіть з ножем в руках і з жахом в очах він біг підкоряти карпатські вершини. Та навіть після виходу стрічки мольфарів зустрічали доволі часто. Вони не переховувались, а просто розсіювались у сірих масах. Але ті, хто знали про надзвичайні здібності цих людей категорично уникали їх.

Та поступово мольфари перебирались в глиб лісу, подалі від людських очей. Вони усамітнювались в невеличких селянських будівлях , що розміщувались в лісових хащах. З тих пір майже ніхто їх не бачив. Вони зникли з людських очей, та слава про них не згасала.

Та опиратись тільки на один літературний твір недостатньо. Існує ще безліч легенд, розповідей і навіть ще досі живих людей, які ставали свідками діяльності цих чаклунів. Мабуть кожен із нас чув про славнозвісного «карпатського Робін Гуда», Олексу Довбуша. У XVII столітті цей розбійник тримав у страху всіх жителів гір. Ніхто не міг ні впіймати, ні вбити його. За легендами, він володів надприродними здібностями. Наприклад міг «голими руками» звернути дерево, а ворожі кулі просто відскакували від нього. За переказами, ці здібності йому передав карпатський мольфар . Після численних спроб знищити Олексу поляки наказали зброярам вилити кулю зі срібла. Дванадцять ночей над кулею правили дванадцять священників. Після чого, найманий вбивця все ж таки застрелив Олексу Довбуша.

Та досі, жителі Карпат розповідають чудернацькі і неймовірні історії. І якщо і залишились в горах нащадки мольфарів, то знайти їх дуже важко. І чи варто це взагалі робити? Адже за легендою, того, хто шукатиме мольфара чекає смерть. Легенди це чи ні ми можемо тільки здогадуватись. Та на підтвердження існування цих чародіїв існує безліч літератури та історичних довідок.

P.S. Останнім часом зелений туризм стає все біль популярним, багато хто вибирає відпочити в карпатах не тільки зимою а і влітку. На сайті TUI можете отримати інформацію щодо подорожі у Карпати. Таких незрінвнних краєвидів і самобутнього побуту треба ще пошутати.