Мої солодкі 16

Мої солодкі 16

Мої солодкі 16Я  завжди знала, що батьки мене люблять так само, як  я люблю їх. Та це переросло в настільки буденне почуття, що за вирієм усього, що відбувалось в моєму підлітковому житті зрівнювалось до: «привіт, як справи? »,  за вечерею. Я не відрізнялась великою спостережливістю. Часто, після сварки чи то з мамою, чи  з татом, я, як більшість дівчаток у моєму віці закривалась в кімнаті, думаючи, що вони ніколи мене не зрозуміють, не зможуть прийняти такою, яка я є. Ніколи не любила своїх днів народження. Ну не вважала я цю подію важливою,  звичайний же день. І бажання моїх батьків зробити мені свято, соромно про це говорити, викликало в мене усього лише  натягнуту посмішку на обличчі.

І ось на свій шістнадцятий день народження , прокинувшись, я подумала: « так, настав день, коли тобі прийдеться  малювати настрій на своєму обличчі…».

Почувши, що я вже не сплю, мої батьки ринулись до мене в кімнату, мама з посмішкою на обличчі, тато з величезним букетом троянд. Обіймали, цілували мене, вітали. І дивлячись на них, я побачила те, що за усе своє життя через свій егоїзм не мала змоги бачити, це була – любов. Та сама божевільна, яскрава, нестямна любов батьків до свої дитини. В маминих очах я побачила таку іскру , яка б могла заполонити, здавалось, увесь світ. Мені одразу стало якось не по собі, соромно, бо тільки зараз я побачила це. Хотілося плакати, просити вибачення за те, що говорила чи робила раніше. За усі думки, які були перекручені у моїй голові.  Складалось таке враження, неначе та кімната була цілим світом в той момент…

За цілий день я отримала ще багато привітань від інших людей, та в їхніх очах я бачила скоріше байдужість. І загалом, це нормально, адже це усього лише один день у році, серед сотень інших як для мене, так і для моїх друзів, братів, сестер, бабусь, дідусів,  але не для мами з татом, бо для них, то було свято. Після, я зробила висновок , що свій день народження, я обов’язково повинна проводити з батьками, готуючи їм подарунки, святкову вечерю,  не з друзями, не в самотності, зрівнявши цей день з простими буднями, а з тими, хто дав мені життя, в чиїх очах, я вперше в побачила саме те незрівнянне ні з чим почуття. Любов.