Міністерство освіти та науки України. Реформи

Як було анонсовано, сьогодні виходить нова рубрика: “Точка зору,” в якій будуть статті громадських діячів, засновників спілок та організацій, директорів компаній, активністів та інших людей, які мають, що сказати та будуть виражати свою думку щодо тих чи інших подій, проблем.

Стаття від Глінського Артем Сергійовича.

Міністерство освіти та науки України є центральним органом виконавчої влади в сфері освітньої діяльності на Україні, забезпеченні розвитку освітнього, наукового та науково-технічного потенціалу України, Забезпеченні інтеграції вітчизняної освіти і науки у світову систему із збереженням і захистом національних інтересів.

Окрім освітньої діяльності МОН бере участь у розробленні норм і нормативів утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Таким чином, міністерство, окрім освітньої сфери, турбується про комфортність соціально-незахищених категорій учнів, студентів.

Міністерство, як контролюючий орган освіти на Україні, веде роботу щодо збереження всіх навчальних закладів. Але, на превеликий жаль, деякі навчальні заклади в умовах економічної кризи та недобору абітурієнтів, були позбавленні ліцензії для підготовки учнів, кваліфікованих робітників, студентів.

За останній час МОН провело низку реформ у сфері освіти. На перший погляд вони здаються дуже вдалими та доцільними. Але на практиці визнаються зовсім інші речі.

Якщо взяти за приклад реформування загальної освіти, в питанні проведення 12-ти річного перебування в загальноосвітній школі замість старої системи навчання 10 років, то можна спостерігати дуже цікаві речі. Здавалося б, що ці 2 роки повинні облегшити навчання в школі шляхом зменшення навчальних годин. Але, років навчання стало більше, і годин навчання також побільшало, що в свою чергу в значній мірі впливає на здоров’я самих учнів. За статистичними даними, діти, які пішли до школи в 2007-2008 році зіткнулися з проблемою дуже швидкому погіршенню зору. Основною причиною цього являється те, що діти стикаються з новим матеріалом, розумовими навантаженнями в тому віці, коли молодий організм ще не встиг сформуватися. Тому, на мою думку слід задуматися за доцільністю такої реформи. Так як вона в прямій мірі шкодить здоров’ю молодого покоління.

Другим важливим прикладом стає зовнішнє незалежне оцінювання. На мою думку – дуже влучна реформа в сфері освіти. Враховуючи її переваги над стандартними екзаменами в школі, можна з впевненістю сказати, що ЗНО дає можливість кожному здатному до навчання учню отримати якісну вищу освіту. Але, в кожній ситуації можна знайти негатив. Хочу звернути увагу на те, що ЗНО було впроваджено раптово, не даючи в значній мірі випускникам хоча б морально підготуватися до їх здачі. Як зараз пам’ятаю цю загальну паніку серед випускників, страх, невпевненість. Що знову доводить, що реформи не можна проводити раптово, а слід робити поступовими кроками.

Окрім освітньої діяльності, МОН звертає значну увагу на такий процес в освіті як виховання. Як відомо, що починаючи з 15-ти річного віку більшість дітей вже починає йти стежками самостійності, шукає шлях до самовизначення та самоутвердження. В цій ситуації педагогічний колектив та психологи максимально продуктивно ведуть роботу. Шляхом різноманітної зайнятості молоді в органах учнівського самоврядування, олімпіадах, культурно-масових заходах, спортивних заходах, педагогічний колектив проводить процес виховної роботи над учнями як в культурній сфері, так і в сфері патріотичного виховання. Треба пам’ятати, що молодь – це майбутнє нашої держави, і саме від педагогів, вихователів, органів самоврядування, залежить надійність та стійкість майбутнього покоління. Або ми покотимося до часів варварства, де панують аморальність, безвідповідальність, байдужість, апатія, або ми підемо шляхом цивілізованого суспільства, і виховаємо в наших дітях справжніх патріотів, гордість та опору нашої держави, в якій и зможемо зажити як єдиний Європейський народ.

Тому, для забезпечення якісного освітнього процесу потрібно звертати увагу на побажання громадськості та самих учнів, студентів. Це можна здійснити через:
Громадські збори;
Громадські колегії;
Соціальне опитування;
Анкетування учнів, студентів з питань удосконалення освітнього процесу;

Також, хочу звернути увагу на те, що покоління міняються, міняється контингент учнів та студентів, а форми виховної діяльності майже нічим не відрізняються. В такому випадку слід подумати над такими пунктами:
Індивідуальний підхід у сфері виховання та освіти;
Розробка нових пріоритетів у сфері виховання;
Залучення молодих педагогів в освітній процес;
Запровадження або заміна навчальних дисциплін, через які можна впливати на духовний та моральний розвиток людини.

Громадський діяч. Голова МГО "Молодіжна Вишнева Рада" Член Ради директорів інституту суспільно-політичних досліджень.