Майдан. Як це було. Крізь призму часу

Франція, Польща, Іспанія, Америка… усюди пронісся наш голос свободи. Нас почули, визнали і підтримали. Згадайте якими очима ви дивились на той майдан і  з почастішанням пульсу думали „Нарешті це сталось. Ми вистояли свої права, довели, що ми можемо бути європейською демократичною країною”. Я тоді не міг уявити, що таку масу людей можна так сильно об’єднати. Ми стали рідними один одному, почули ту легендарну енергію українського народу.

Майдан. Як це було. Крізь призму часу

Який мовний розкол? Яка політика пригнічення російської мови? Тоді на майдані  кримчани, донеччани, львівяни стояли під руку і готові були віддати один одному останню куртку. Це все потрібно було бачити, це все потрібно було відчувати. Навіть вдома сидячи перед телевізором ми чули оту всю енергію, що йшла з майдану. Вона протекла по венах одного великого організму – Україна, і заполонила наші серця, тих хто залишився вдома. Я був готовий кричати на весь голос: „Я- українець і я цим пишаюсь!”

Майдан. Як це було. Крізь призму часу

Зараз часто кажуть,що то взагалі була не революція. Не смію погоджуватись або перечити, бо ніхто не може мати ані найменшого уявлення того, що там коїлось насправді, крім тих політиків. Можливо тим хто був у наметовому містечку і платили, але хіба можна було купити 200-300тис. українців?

Майдан. Як це було. Крізь призму часу

Ті люди, що прийшли на майдан відстоювали не Ющенка і не його команду „патріотів”, а себе, свою родину,свою країну. Країну де їх діти зможуть отримати європейську освіту і гідний рівень життя. Українці вірили, що Ющенко саме такий політик, який побудує країну європейського зразку. Ті хто там стояв скажуть вам, що то таки була революція!

Майдан. Як це було. Крізь призму часу

Не буду багато писати. Залишу це письменникам, історикам, політикам, а я лише можу поділитись спогадами і враженнями. Я хочу щоб ви, хоча б, на одну восьму відчули знов ці переживання, цю атмосферу.

Майдан. Як це було. Крізь призму часу

Привіт усім мене звати Антон. Буду мабуть наймолодший учасник журналу. Не дивлячись на свій вік я цікавлюсь політикою та проблемами українського суспільства. Постійно когось критикую, звичайно обґрунтовано) Люблю бути переможцем, але не люблю бути переможеним. Патріот з дитинства, зрозумів це не так давно. Мабуть це в мене у крові, бо ніякого впливу з боку родичів не було. Мрію брати участь у жіттєдіяльності якоїсь політичної партії або просто організації. Якщо бажаєте звязатись зі мною пишіть в ICQ або шукайте "Вконтакте"
  • Борис

    Основна проблема українців, це те, що ми не вимагаємо відповідальності.
    Відповідальності за все! За ті слова що говорив Ющенко і не зробив, за дії, чи вчинки будь якого чиновника, лікаря, міліціонера. Ми не вимагаємо відповідальності, а вони бачачи це тихенько тішаться і далі продовжують робити з нами з Україною що їм заманеться. Чому б зараз не спитати Ющенка за те що він наобіцяв і не зробив. Інколи шкодую що ця революція була без крові, без крові чиновників, політиків, бандитів. Другого майдану не буде. Люди зневірились в усьому. За 50 грн. продавали свої голоси Януковичу, якому горло здатні були переглизти ще 5 років тому. Я маю великі сумніви що до демократичного процесу в Україні. Демокранія тут вже не пройде. Якщо ми хочемо жити в СВОЇЙ Українській країні і мати СВОГО Українського президента то спочатку потрібо повиганяти з країни цих всіх горе-політиків без права вїзду в країну 20-30 років, тоді вибрати націоналістичну владу і навести лад в країні.

  • Антоне, дуже вдалий матеріал… Таке собі есе, крик душі… Гарно. В мені от прокинулись забуті відчуття…
    Так, згідна з тобою, то таки був переворот! І декому легко зараз, коли минуло 6 років, цьому суперечити. І дарма люди жаліють про те, що мерзли на майдані… Хіба вже Ющенко нічого не робив? Це особиста справа кожного.

    Хотілось би, щоб львів”янин і донеччанин віддавали один одному останню куртку не лише у таких кризових ситуаціях… Я не бажаю миру у всьому світі. Я за мир між українцями…

  • Olya

    Тільки от вчора дивилась деякі відео на цю тему.
    Надзвичайно багато людей розчарувалися в револіції, адже вона, по суті, нічого і не принесла. Знаєте, здається, що покоління, яке пережило Майдан, завжди нестиме в собі це розчарування…

  • Я особисто, і моя сім”я не розчаровані… Знаєте, що зробила револія? Вона всього лише відтягнула прихід Януковича на декілька років…

  • Ми просто не маємо права жалкувати. Ми вийшли підтримали курс на покращення життя, а те, що політики незробили нічого то вже їх спраави… Можна жалкувати, якщо ти стояв для Ющенка.

  • Марія

    “Знаєте, здається, що покоління, яке пережило Майдан, завжди нестиме в собі це розчарування”

    Хочу не погодитись з цими словами.Я не розчарована,а щаслива,що я це пережила!Завдяки цим подіям,я повірила в український народ,повірила в Україну ,повірила в себе!Я залишилася в Україні і працюю для її розквіту.Вірю,що все це не дарма!Прихід Януковича був потрібен аби дійсно велика частина українського народу-отримала те за,що так боролася,аби Майдан не звинувачували у всіх провалах.Содіваюся,що люди зрозуміють,що не варто вірити політикам,якого б коліру вони не були,варто вірити в себе і сподіватися на себе.Люди,які були на Майдані,особисто для мене люди-,які самі творили і творять своє щасливе майбутнє,щасливе майбутнє своєї країни!
    Майдан-не розчарування!Майдан-це єднання і віра в силу українського народу!Він буде завжди з нами,в митті розчарування і піднесення!І скільки б років ми не йшли б тернистим шляхом-ми досягнемо оставленої мети!

  • От що за звичка така в українців – шукати крайнього? політики тут ні до чого… владу ми обираємо самі.. ну обрали не тих…ну тепер знову не тих.. ну не треба ж вже так низько падати…

    А революція.. Вона не забудеться…і той дух, він повинен жити у нас завжди, а не лише тоді, коли настають вибори…

  • >владу ми обираємо самі..
    Sautumn, а нам є, з кого обирати? Вибачте за таке зневірря, але ми одні творимо своє життя. Політику не змінити. Можна, звичайно, привести до влади інших осіб збройним переворотом, але якими виявляться вони?
    Просто живіть та працюйте на себе, а за можливості допомагайте іншим.

  • Якщо бажаєте щось міняти- починайте зі своїх голів. Без народу немає держави.Без держави немаєє політиків. От зараз картина того, що у нас у головах. Скоріше зневіра, аніж бажання стати європейською країною.

  • Катерина

    Класна стаття! Після перегляду неї та коментарів хочеться діяти. На одну восьму я точно відчула ТУ атмосферу ;) І навіть більше)
    Нічого не відбувається просто так. Презик Янукович, це має щось означати. Можливо, чергове випробування українців. Після “погано” завжди настає “добре”, такий закон. А ми маємо не зламатися і стояти гідно до кінця, що б там не було.
    Мене от інше дивує: невже такій кількості українців не гидко дивитися на оцю нахабну і, водночас, розгублену пику Янека з екранів телевізора? Невже серед нас так багато є тих, хто обирав президента для своєї країни, котрий не є її патріотом, не вміє говорити рідною мовою і, взагалі, на мій погляд, до кінця не розуміє “шо вапщє праісходіт”? Що штовхає стількох українців голосувати за цього фріка? Він же просто посміховисько. З нього ж регочуть усі! Мені не зрозуміти.

  • Катерина

    Але ж NicKeLas, на жаль, правий – нам нема з кого обирати…

  • Те , що нема з кого боирати – це факт. Але якщо отак песимістично дивитись на речі, то яке майбутнє чекає на Україну? Так, ми лише пішаки, королі – ВОНИ. Але якщо зробити вдалий хід пішаком, то гру також можна виграти…

  • Що ти маєш на увазі під тим щоб виграти гру ?

  • Маю на увазі те, що світ можна змінити! але треба почати зміни з себе самого…

  • Тобто наші думки співпадають)))

  • Значить таки співпадають!

  • Катерина
    Як каже Святослав Вакарчук про людей, які каже що ні з чого обирати: “Чому вони задумуються за 2 місяці до виборів а не за 5 років, не одразу після минулих? Чому зараз ніхто не думає що буде через 5 років презедентом?”