Майдан. Як це було. Крізь призму часу

Франція, Польща, Іспанія, Америка… усюди пронісся наш голос свободи. Нас почули, визнали і підтримали. Згадайте якими очима ви дивились на той майдан і  з почастішанням пульсу думали „Нарешті це сталось. Ми вистояли свої права, довели, що ми можемо бути європейською демократичною країною”. Я тоді не міг уявити, що таку масу людей можна так сильно об’єднати. Ми стали рідними один одному, почули ту легендарну енергію українського народу.

Який мовний розкол? Яка політика пригнічення російської мови? Тоді на майдані  кримчани, донеччани, львівяни стояли під руку і готові були віддати один одному останню куртку. Це все потрібно було бачити, це все потрібно було відчувати. Навіть вдома сидячи перед телевізором ми чули оту всю енергію, що йшла з майдану. Вона протекла по венах одного великого організму – Україна, і заполонила наші серця, тих хто залишився вдома. Я був готовий кричати на весь голос: „Я- українець і я цим пишаюсь!”

Зараз часто кажуть,що то взагалі була не революція. Не смію погоджуватись або перечити, бо ніхто не може мати ані найменшого уявлення того, що там коїлось насправді, крім тих політиків. Можливо тим хто був у наметовому містечку і платили, але хіба можна було купити 200-300тис. українців?

Ті люди, що прийшли на майдан відстоювали не Ющенка і не його команду „патріотів”, а себе, свою родину,свою країну. Країну де їх діти зможуть отримати європейську освіту і гідний рівень життя. Українці вірили, що Ющенко саме такий політик, який побудує країну європейського зразку. Ті хто там стояв скажуть вам, що то таки була революція!

Не буду багато писати. Залишу це письменникам, історикам, політикам, а я лише можу поділитись спогадами і враженнями. Я хочу щоб ви, хоча б, на одну восьму відчули знов ці переживання, цю атмосферу.

Привіт усім мене звати Антон. Буду мабуть наймолодший учасник журналу. Не дивлячись на свій вік я цікавлюсь політикою та проблемами українського суспільства. Постійно когось критикую, звичайно обґрунтовано) Люблю бути переможцем, але не люблю бути переможеним. Патріот з дитинства, зрозумів це не так давно. Мабуть це в мене у крові, бо ніякого впливу з боку родичів не було. Мрію брати участь у жіттєдіяльності якоїсь політичної партії або просто організації. Якщо бажаєте звязатись зі мною пишіть в ICQ або шукайте "Вконтакте"