Маленький крок на шляху до омріяної держави

Ця стаття не буде казати що все погано. Про це вже сказав кожен, кому не лінь. Це вже відбулось сотні разів. Ця стаття не буде виясняти хто винен, ми, чи влада, чи москалі. Ця стаття скаже що варто робити, і що не варто робити. Спочатку вона трохи загальна, та приклади обов’язково будуть.

Чому в українців не виходить жити так, як вони хочуть? Можливо тому що вони зовсім не мають єдності, і то люблять Європу, то Росію. Замість того щоб робити щось корисне для створення омріяної держави вони сперечаються про те якою ця омріяна держава має бути.

А сперечатись не варто. Придумати якою має бути ідеальна держава так само нереально як і її збудувати. Ще не знайшовся такий системний архітектор, щоб зміг таку велику систему правильно сконструювати. Але є інший метод. Його придумали математики, для розв’язування задач, в яких неможливо знайти правильний оптимальний розв’язок.

Називається він симплекс методом. Суть проста. Беремо перший розв’язок який прийшов нам в голову. (Поточну ситуацію в державі). Виконуємо над ним перетворення що перетворює його в трошки оптимальніший. Отримаємо щось краще. Знову виконуємо перетворення. І так аж поки не надоїсть, або якщо розв’язок вже не буде ставати кращим. В задачах лінійного програмування це означає отримання оптимального розв’язку. А в політиці, економіці, науці, і інших складових держави ідеал недосяжний, тому прямувати до нього можна вічно.

З цього ми робимо висновок, що треба прийняти те що маємо за належне, почати виконувати перетворення. Як гарантувати що наші перетворення будуть наближати нас до ідеалу, а не віддаляти?

Ну, для початку домовляємось що зміною є будь-яка наша дія. Кожен крок тротуаром. Кожен клік мишкою. Звичайно до такого рівня я в своєму поясненні способів розвитку суспільства опускатись не буду, інакше це пояснення буде нереально довге, просто потрібно щоб ви розуміли, що все відбувається капля за каплею.

На кожен крок, ми витрачаємо якісь ресурси. Час, енергію, гроші… Кожен крок дає нам якусь цінність. Можливо він економить нам час та можливість здійснення інших кроків (навчання кажучи загалом). Можливо він дає нам енергію (ми добре відпочили, подивившись якийсь надихаючий фільм, чи стали сильнішими і здоровішими займаючись на стадіоні). Можливо він приносить нам гроші.

Можливо він приносить ці цінності не вам а комусь іншому, що ще краще, і свідчить про вас як про чудову людину. Бо наприклад викидаючи сміття просто на вулиці ви економите свій час та сили. Але ви портите настрій, і навіть здоров’я тисячам інших людей. А потім і собі (як – я розкажу трохи нижче). Про це варто задуматись.

Крок можна вважати кроком вперед (таким що наближає до ідеалу), коли отримані цінності більші за витрачені ресурси. Коли цінність отримує багато людей (наприклад аудиторія вашої статті) – сумуємо їх.

Крім того, ресурси бувають різної цінності. Найцінніші – ті, які ми зможемо використовувати довго, і які принесуть нам багато-багато користі. Наприклад вивчення сліпого десятипальцевого методу набору зекономить багато часу при роботі з комп’ютером. Це кажучи в економічних термінах актив. А покупка нових модних бутсів, які розлітаються вже після п’ятого сильного удару по воротах – це покупка пасиву. Хоча футбол це така штука що дасть вам енергію, здоров’я, кращий сон, і взагалі, але це не актив. Ним треба займатись регулярно, тому він пасив.

Вважайте що на цьому абстрактні речі закінчені. Тепер тільки практична і життєва інформація.

Якось я їхав в поїзді з львівськими студентами. Вони вважали себе великими націоналістами, і добряче критикували владу. Ну, що Янукович зрадник, роздав флот, труби, уран, культуру, і взагалі. Що люди які голосували проти всіх тупі, і що треба голосувати за менше зло. Політичні дискусії – моє улюблене хоббі, після професійного звісно. Тому встряв, і спробував пояснити їм їх проколи. Знаєте що мене найбільше збісило? Те що на столі стояла художня книжка про “Русский спецназ в чечні”. Довелось їм досить довго тонко натякати, що по перше такі книжки не виховають з людини українця, по друге вони приносять прибуток не україні, а якомусь російському письменнику, і по третє час витрачений на читання таких книжок можна було б витратити на читання класних, і українських.

Подібне стосується і фільмів, і музики. Звісно качати фільми з інтернету зручніше. Але не можна давати комусь привід сказати, що при введенні українського дубляжу прибутки кінотеатрів впали. Попит породжує пропозицію, хоча в нашій літературі та музиці здається відбувається якраз навпаки.

Тепер трохи про поведінку в інтернеті. Той факт, що ви не в контакті, і читаєте мою писанину вже надзвичайно тішить. Але потрібно більше. Від вас потрібно активності. Для початку коментарі. По перше, автору цікаво спілкуватись з читачами, і це ніби винагорода за працю. По друге, критика допомагає писати краще. Та коментарі повинні бути конструктивними. Якщо вважаєте що автор помилився – поясніть йому чому. (Власне це ще й як стосується цієї статті. Написав її кібернетик трійочник, тому ставтесь критично. І якщо ви юрист, економіст, чи інший спеціаліст – дайте свої поради про те, як звичайні люди можуть змінити країну в якій живуть.)

Ще краще, коли ви можете наповнити інтернет якісною, україномовною інформацією. Як це зробити? Написавши статтю в свій блог, вікіпедію, цей журнал. Способів багато. Сьогодні вже не треба шукати хостинг, достатньо просто сісти і щось написати. Будьте творчими. Нема таланту – попрацюйте і він з’явиться. Основне не соромитись, і знати що це потрібно.

Чому так важливо активно поводитись в інтернеті? Бо тут працює системний ефект. Про це я трохи писав в своїй статті “Мова як телефон“. Стаття про есперанто, та це ж стосується української блогосфери, вікіпедії, мови, і взагалі всіх систем схожих на мережу. Чим більше наприклад користувачів вікіпедії – тим якісніша і тим більше в ній інформації. Російська вікіпедія більша за українську, бо росіян більше за українців (та й немало українців редагують саме російську). Але поляків ще менше, а їх вікіпедія краща за обидві згадані раніше.

Системний ефект полягає в тому, що користь йде від зв’язку. Тобто користь від вчителя вимірюється в тому, скількох дітей він навчив, тобто від кількості зв’язків (комунікацій). А в вікіпедії потенційно всі зв’язані з усіма, тому кількість зв’язків зростає в чотири рази, коли кількість учасників зростає вдвічі. Тому користь від вашої роботи в вікіпедії – не тільки для тисяч людей що цікавляться цією темою в даний момент, а і для їх дітей, і можливо навіть внуків.

Вікіпедія – це давня українська традиція. Тільки колись вона називалась толокою. Коли в селі з’являлась нова сім’я, і їй треба було збудувати хату, то все село збиралось, і за кілька днів (чи навіть за день) хата вже стояла накрита. Тільки з одної хати користь одній сім’ї. А з одного якісного джерела знань користь геть усім.

Ще трохи про правильне використання інтернету. Забийте на контакт. Це важко, та можливо. В мене вийшло. Чим контакт поганий? Та тим, що не призначений для якого-небудь конструктиву. Колись я багато часу витрачав “воюючи” проти “антибендерівських” груп. Це навіть дещо весело – просто наводячи історичні факти, даючи посилання, чи використовуючи доведення від супротивного викликати в опонентів зливу мату. Та користь з цього – нульова. Ви не створюєте цінності. Ви не відпочиваєте повноцінно, бо сидите за комп’ютером, і псуєте собі нерви. Тому забийте. Пошта та сервіси миттєвих повідомлень чудово його замінюють. А якісних хостингів для фотографій – море.

Також при роботі в інтернеті важливо уявляти собі ваших співрозмовників/читачів/клієнтів і думати що ви їм даєте. Якщо даєте знання – чудово. Якщо ділитесь досвідом – подумайте чи ділитесь правильно. Якщо ваш досвід полягає в тому, що ви втрапили в якусь неприємність в громадському транспорті – тримайте цей негатив при собі. Якщо ж досвід полягає в тому, що ви вирішили змінити громадський транспорт на велосипед, і це однозначно покращило вам життя – обов’язково розказуйте, як ви це зробили, давайте поради, і подібні речі.

Бо виділення негативу несе за собою негативні наслідки. Теорія розбитих вікон стверджує, що одне розбите вікно може перетворити елітний чистий район міста, в кримінальний і завалений сміттям. Просто через те, що щоденне спостереження свинарника створює бажання насвинити. Так от. Тому, коли ви викинете папірець під чиїмось порогом, скоро папірець з’явиться під вашим, потім два, потім чотири… ну думаю суть ви вловили.

Тому всі статті з проблемами мають містити шляхи їх вирішення. Інакше – вони створять нові проблеми.

Що ще можна побажати молодим інтернет-бійцям? Пишіть про себе. Будьте гордими з досягнень. Розкажіть іншим як ви це здійснили, і як вас можна перевершити. Я знаю неймовірну кількість розумних, цікавих людей, які можуть багато розповісти, та спілкуються лише з обмеженим колом людей, бо вважають що такий їх досвід нікого не цікавить. Але це неправда! Тому не скромничайте, і будьте сміливішими.

Що ще можна зробити для України? Деякі гарячі голови вважають що для цього треба когось винищити. Прихильники “сильної, чистої нації”. Що дивно, ці ксенофоби насправді слабкі люди. Вони бояться, що іммігранти освітченіші за них, і зможуть отримати кращі посади. Бояться глобальної конкуренції на ринку праці. Так чому тоді взагалі не знищити всіх крім себе? Подібні прихильники теорії єврейської змови. Їх проблема в тому, що вони “знають” причину своїх проблем, але не знають вирішення. А я як добрий єврей теж їм нічим не зможу допомогти, бо ж не дадуть. Не будьте такими. Шукайте не причини, а способи.

Чи допоможуть ці всі мої поради? Буду чесним. Ні! За поточних тенденцій Україна скоро стане сировинним придатком розвиненіших країн. Такі малі кроки просто сповільнять сповзання в прірву. Чи не суперечить це моїм тезам про те, що не варто розповідати негатив? Ні! Треба радіти, що ви маєте таку велику і глобальну проблему, і все життя на її вирішення. Наше життя не буде марним! Сенс життя у розв’язуванні проблем.

Щоб справді щось змінити потрібна синергія. Потрібно щоб нас ставало більше, і ми ефективно взаємодіяли. Щоб ми вірили в себе, і знали що робимо. І тоді, через років тридцять-сорок наше покоління змінить країну і планету.

За роботу, друзі! І бажаю вам в цьому щастя і успіхів!

Тарас Буник

Засновник інтернет-журналу MOLODI. Життя ламає нас по дорозі кудись та все буде файно і зашибісь. Намагаюсь уникати сірості і стандартності, створюючи щось своє. Ще з дитинства люблю наше – українське.
  • В української Вікіпедії є ще одна проблема: нею мало користуються, навіть при тому, що якість статей за останній час істотно зросла: http://vityok.livejournal.com/135156.html

    так що було б дуже і дуже добре, коли б проект поповнювався людьми, яким насправді цікаво дізнаватись про нове, шукати правду, та, при цьому, поповнювати масив знань якісною інформацією (а не проштовхувати політичну пропаганду, як це на жаль трапляється).

    Успіхів Вам!

  • Тарас

    Віктор, одна з проблем в тому, що українці здебільшого проявляють пасивність. Легше ж користуватись, ніж створювати.

  • Очевидно, що поки не створиш, користуватись буде нічим.

    Віктор. Ну, проблеми поповнення в різних розділів різні. Я наприклад стараюсь не чіпати політику, а сидіти в своїх темах. Єдина проблема комп’ютерних наук, і математики в нас – проблема перекладу, і цитування. Важко знайти хороші матеріали, і відповідні терміни. (Приклад формальних методів дуже красномовний).

    P.S. Як вам вдається все так моніторити? Яху-труби? Дайте посилання.

  • Нестор Махно

    Люди, якщо ви соромитесь розмовляти з друзями батьками українською або це просто складно, почніть з громадських місць! Це не так складно сказати “Передайте будь-ласка грощі за проїзд”. Україна починається з тебе. Почни з малого заради України.

  • Думаю ви трохи не так зрозуміли статтю. Вона жодним чином не розповідає про те що треба збільшувати кількість носіїв мови. Їх і так близько 40 мільйонів, що більш ніж достатньо для нормального культурного життя.

    Вона про те, що використання мови як інструмента для користування транпортом недостатньо конструктивне. Є кращі методи її використання – читати, писати, слухати музику, вчитись. Що дасть спілкування українською в транспорті? Шофер буде їздити швидше?

    Уявіть собі, що в Україні всі знають українську. (Що загалом майже так і є).

    Що далі?

  • Нестор Махно

    Це для загального відому.
    Залиштесь про своїй думці. Я рад що ви так її зрозуміли
    А відповідати на ваше дійсно неконструктивне провокаційне повідомлення..у мене на таких як ви немає часу.

  • Ну, звісно. Зате є час агітувати людей що говорять українською говорити українською.

    Ще раз повторю неконструктивне провокаційне запитання: “Припустимо всі говорять українською. Що далі?”

  • natali

    повныстю пыдтримую і погоджуюсь!!!!треба розвиватись, однозначно!!!!
    і як добре, коли розумієш, що ти не сам!!!!

  • Той що греблі рве

    Люди! використовуйте українську в мобільниках і на компах.В ІТ сфері рідної мови ой як мало…

  • Катруська

    Тарасе, дякую за статтю. На мою думку доки українці не зрозуміють, що таке Україна і як ми можемо їй допомогти, а не вона нам, ніяких позитивних зрушень не буде…Всі надто зайняті своїми проблемами, щоб просто задуматись над цим. Просто трішки полюбити нашу землю. На початкових етапах просто зберегти і уберегти її- ні, не від різних супостатів- а від байдужих українців-користувачів, а не творців. А українська- засіб спілкування, повага до предків. Мова-пісня…дурний,той хто не розуміє!

  • Ну, я лиш двічі згадав мову в статті, і то в контексті ілюстрації ефекту мережі. Сьогодні до речі, один мій друг з Донецька заговорив українскьою. Я вдав що цього не помітив. Бо якби я цому розказував про мову-пісню, то він би взагалі зі мною не говорив. А ми грали в “лесенку”, говорили про комбінаторику, збирання сміття в C++, та теорію алгоритмів. Саме тому думаю він випадково (а може ні) перейшов на українську. Таку чисту українську, що мені аж соромно стало.

    Але суть статті в іншому. Суть в тому, що мова в нас є. Навіть на сході. Суть в тому, що треба намагатись користуватись нею КОНСТРУКТИВНО, а не… згадав пісню Тартака, з геніальними словами:

    Як уже набридло чути знову і знову
    Порожні балачки, пафосні розмови!
    “Мова калинова”… “Пісня солов’їна”…
    Ще трохи побалакаємо – зникне Україна!

    Вдумайтесь в його слова! Мова це необхідна, та недостатня умова виживання нації.

    Скоро літо, і у всіх є два місяці щоб змінити світ. Подумайте над тим що ви можете щось змінити. Наприклад напишіть статтю у цей непоганий (міг би бути і кращим, але я не професіонал виправляти мовні помилки, та помилки веб-дизайну, тому моя критика буде неконструктивна), який дозволяє всім донести свою думку до інших.

    Спробуйте не тільки розповісти про ідею, а й реалізувати її. Щоб не бути голослівним – мої два плани на літо:

    1. Зняти документальний анімаційно – ігровий фільм по курсу лінійної алгебри. Бюджету в мене немає, але багато декорацій і не доведеться робити. Всі спецефекти будуть комп’ютерними. Приклади вже існуючих: http://bunyk.wordpress.com/2010/05/13/mathematical-visualisation/

    Треба сценаристів :), диктора-ведучого з каліграфічним почерком по дошці (пошукайте на youtube наприклад відео “Walter Lewin promo” і зрозумієте який рівень задає MIT), і багато-багато художників.

    Відповідно викласти його у вільному доступі і під відкритою ліцензією, щоб була можливість

    2. До першого вересня організувати невелику компанію програмістів і людей подібних спеціальностей (аж до біологів та психологів) південних факультетів КНУ ім. Шевченка, яка буде займатись застосуванням отриманих під час занять знань на практиці, та обміном цікавими та практичними знаннями, які факультет з різних причин не дає.

    Вибачте за довгий коментар, просто хочеться відвести тему від політичних питань, які вже мене дістали. Я собі політику уявляю трохи іншою. І крім того виправити постійне нерозуміння того що я хотів викласти в статті. Вважайте це її новою версією :).

    Дякую за увагу, буду радий вашим коментарям, критиці, ідеям, та спілкуванню.

  • «В української Вікіпедії є ще одна проблема: нею мало користуються, навіть при тому, що якість статей за останній час істотно зросла»

    Можу навіть назвати декілька причин цього. Якість стат?й у багатьох випадках усе ще відстає від російської. Повнота інформаційного охоплення — теж низька (добре висвітлена переважно українська тематика, що негуманітаріям просто непотрібно. Статті типу «NGC6666 – галактика під номером 6666 у каталозі NGC» теж не роблять українську вікі корисним інструментом). Далі, навіть дуже якісні статті погоди не роблять, якщо їх доводиться вишукувати між стабів, або ж споріднені поняття не висвітлені взагалі. Повний бардак в українській термінології, що почався ще з 90-х років (це не вина вікіпедистів, а загальноукраїнська проблема. Їм же тільки й лишається, що дописувати до заголовків російські, англійські й німецькі назви, і це не може не сприйматись як натяк «почитай іншими мовами»). Ну і, звичайно ж, між покращенням якості стат?й та притоком відвідувачів має минути якийсь час — люди діють інертно, і якщо вони вже звикли до низької якості всього українського, то ще довгий час можуть не здогадуватись про позитивні зміни.